Рішення № 4225393, 20.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2009 р. Справа № 22/130-29/291-09

вх. № 5019/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Інтермаркет", м. Харків

про стягнення 536310,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 536310,86 грн., у тому числі 494946,62 грн. основної заборгованості, 23412,25 грн. пені, 2926,53 грн. трьох процентів річних, 15025,46 грн. інфляційних; стягнути з Відповідача суму державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2009р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про прчини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про вручення ухвали суду від 30.06.2009р. відповідачеві 15.07.2009р. на поштовому повідомленні №5520723, яке міститься в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до договору поставки, укладеного між сторонами, Позивач поставив Відповідачеві в період з 21.11.2008 р. по 06.02.2009 р. товари - сухофрукти, на загальну суму 494946 грн. 62 коп.

Факт поставки та одержання товару Відповідачем підтвержується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Вартість товару також визначена у видаткових накладних.

Відносини з поставки товарів сторони врегулювали договорами № ТП-041 від 02.01.2008р. (діяв з 02.01.2008 р. по 31.12.2008 р.) та № ТП-044 від 02.01.2009 р. (діє з 02.01.2009р. по 31.12.2009 р.).

Відповідно до цих договорів Позивач зобов'язався постачати Відповідачеві товар, а Відповідач взяв на себе зобов'язання його прийняти та оплатити.

Відповідно до пункту 3.3. договорів № ТП-041 від 02.01.2008 р. та № ТП-044 від 02.01.2009р., Відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дня отримання товару.

Станом на момент розгляду справи, вартість товару, переданого в період з 21.11.2008 р. по 06.02.2009 р., не був оплачений Відповідачем.

Як вбачається з матерілів справи, суму боргу Відповідач визнав у листі, направленому на електронну пошту Позивача, а також у акті взаємозвірки станом на 31.01.2009 р.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 494946,62 грн.

Пунктом 6.2. договорів №ТП-041 від 02.01.2008р. та ТП-044 від 02.01.2009р. за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 23412,25 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 2926,53 грн. та інфляційні у сумі 15025,46 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 5363,10 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 та Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 7, кімната 1, код 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" (79035, м. Львів, вул. Бузкова, 5, код 23968483) 494946,62 грн. основної заборгованості, 23412,25 грн. пені, 3% річних у розмірі 2926,53 грн., 15025,46 грн. інфляційних витрат, державного мита у розмірі 5363,10 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя