Постанова № 4225266, 30.07.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» липня 2009 р. Справа № 07/138-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя –доповідач Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.,

при секретарі –Рижкові П.О.,

за участю представників :

позивача –представника Крикун Н.В. за дов. № 132 від 14.07.2009 р.,

відповідача- представника Фівкіна П.М. за дов. № 143 від 10.02.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військової частини А-1361 (вх. № 1773Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2009 р. по справі № 07/138-09,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклійське хлібоприймальне підприємство», м. Балаклія,

до Військової частини А -1361, м. Харків, код 07811701,

про стягнення 9482,50 грн, -

встановила:

У судовому засіданні 22 липня 2009 року було оголошено перерву до 29 липня 2009 року до 14-30 год.

У квітні 2009 року ТОВ «Балаклійське хлібоприймальне підприємство»звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з Військової частини А-1361 заборгованість у розмірі 9482,50 грн, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань з оплати поставленого позивачем товару за додатковою угодою № 15 від 14.02.2007 р. до договору № 5 від 01.01.2007 р., а також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2009 р. ( суддя Інте Т.В.) позов задоволено, стягнуто з Військової частини А-1361 на користь ТОВ «Балаклійське хлібоприймальне підприємство»9482,50 грн заборгованості, 102,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення і для належного виконання зобов’язання та для запобігання заподіянню шкоди шляхом витребування від забезпечуючого органу військового управління необхідних коштів для оплати поставок продовольства, внаслідок цього вина відповідача у невиконанні (неналежному виконанні) даних зобов’язань відсутня, що виключає його цивільно (господарську) –правову відповідальність, а відповідно до частини 2 статті 5 Закону України від 21.09.1999 р. № 1076-ХІУ «Про господарську діяльність в Збройних Силах України», частини 1 та 2 статті 219 Господарського кодексу України належним відповідачем по даній справі може бути тільки Міністерство оборони України, а не Військова частина А-1361, яка відповідно підлягає заміні належним відповідачем в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2009 р. по справі № 07/138-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. При цьому, позивач посилається на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів про вжиття заходів щодо належного виконання зобов’язання по сплаті заборгованості за поставлену хлібобулочну продукцію на суму 9482,50 грн; не надано доказів щодо звернення до Вищого командування, в тому числі до Міністерства оборони України з проханням про виділення грошових коштів на покриття заборгованості, тобто обґрунтування його заперечень проти позову є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Військової частини А-1361 не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між відповідачем як замовником та ТОВ «Неон» як постачальником 01.01.2007 р. укладено договір № 5 про закупівлю хлібобулочних виробів, відповідно до умов якого постачальник в термін до 31.03.2007 р. зобов’язався поставити хлібобулочну продукцію, а замовник зобов’язався забезпечити приймання отримувачем та оплату продукції у кількості і за цінами згідно з специфікацією. Крім того, замовник зобов’язався не пізніше 17.00 щоденно передавати по телефону або письмово постачальнику добові заявки на наступну добу, по кількості та асортименту згідно зі специфікацією (а.с.85-88).

Відповідно до умов додаткової угоди від 14.02.2007 р. № 1/5 до договору від 01.01.2007 р. № 5 позивач - ТОВ «Балакліївське хлібоприймальне підприємство»як виконавець за дорученням постачальника - ТОВ «Неон»зобов’язався поставити, а відповідач забезпечити приймання отримувачем та оплату продукції у кількості і за цінами згідно з специфікацією. Замовник зобов’язався не пізніше 17.00 щоденно передати по телефону або письмово виконавцю добові заявки на наступну добу, по кількості та асортименту згідно зі специфікацією.

Підпунктом 4.4 вищевказаного договору передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється з відтермінуванням платежу на 30 банківських днів з дня фактичного отримання замовником належним чином оформлених документів виконавця та за фактично отриману продукцію.

Як видно з матеріалів справи, не спростовують таке і сторони, позивач свої зобов’язання за додатковою угодою до вищевказаного договору виконав належним чином та у період з 14.02.2007 р. по 02.04.2007 р. поставив товар (хлібобулочні вироби) на загальну суму 9482,50 грн, що підтверджується відповідними накладними (а.с. 10-57).

Суд першої інстанції також встановив, що строку виконання відповідачем обов’язку з оплати поставленого позивачем товару договором № 5 від 01.01.2007 р. не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач направив на адресу відповідача лист за № 230 від 07.11.2008 р. ( а.с.58) з вимогою про оплату заборгованості в сумі 9482,50 грн, який отримано відповідачем 14.11.2008 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.59).

Проте, відповідач своє зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 9482,50 грн.

04.03.2009 р. позивач направив відповідачу претензію ( вих. № 34) щодо досудового врегулювання господарського спору про сплату заборгованості за поставлену хлібобулочну продукцію на загальну суму 9482,50 грн ( а.с.60).

Відповідач відповіддю за № 246 від 18.03.2009 р. на претензію позивача визнав борг, але повідомив підприємство, що у нього відсутня можливість сплатити вказану суму боргу у зв’язку відсутністю коштів і бюджетного фінансування на закупівлю продуктів харчування (а.с. 62).

Доказів про виконання відповідачем свого зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару ані суду першої інстанції ані апеляційному суду не надано.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач визнається судом таким, що з 22.11.2008 р. прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару за додатковою угодою № 1/5 від 14.02.2007 р. до договору № 5 від 01.01.2007 р.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З огляду на викладене та з врахуванням того, що зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства України, колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно визнано вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9482,50 грн заборгованості як обґрунтовані та як такі, що доведені матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване Військовою частиною А-1361 рішення прийняте у відповідності до матеріалів справи, фактичних обставин та чинного законодавства, у зв’язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2009 р. по справі № 07/138-09 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. 99, п.1 ч.1 ст.101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду;,-

постановила:

Апеляційну скаргу Військової частини А -1361 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2009 р. по справі № 07/138-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Судді Пуль О.А.

Фоміна В. О.