Рішення № 4225146, 23.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.09 Справа№ 24/86

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по поставках металопродукції „Львівметал”, м.Львів

До відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, м.Львів

Про стягнення 430500,75грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Олефір Р.В. –представник.

Від відповідача –Кречетова Л.І. - представник

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 438011,77грн., в т.ч.: 378872,80грн. основного боргу, 52564,71грн. пені та 6574,26грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26.08.2008року сторонами укладено договір №Л/НХ/в-0815, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався поставити та передати у власність відповідачеві товар, а останній зобов’язувався його прийняти та оплатити упродовж 45-ти банківських днів після дати поставки (п.6.1 договору). На виконання умов договору по видаткових накладних позивач поставив товар на загальну суму 378 872,80грн., який відповідач не оплатив. Заборгованість відповідача становить 378 872,80грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивачем на підставі п.9.4 договору заявлена до стягнення пеня в сумі 52 564,71грн., нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 6574,26грн, які нараховані за період з 25.12.2008 року по 16.06.2009 року.

У відзиві за №НК-2360 від 13.07.2009року на позовну заяву, відповідач проти суми основного боргу не заперечує, з нарахованими позивачем 3% річних та пенею не погоджується, посилаючись на їх невірне нарахування.

За клопотанням сторін в судовому засіданні 14.07.2009 року оголошено перерву до 23.07.2009 року для надання можливості сторонам врегулювати спір в добровільному порядку.

23.07.2009 року розгляд справи продовжено.

23.07.20009року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 430500,75грн., в т.ч.: 378872,80грн. основного боргу, 45 061,10грн. пені, нарахованої за період з 18.11.2008р. по 17.05.2009р., та 6566,85грн. 3% річних., нарахованих за період з 18.11.2008р. по 16.06.2009р.

Відповідач не заперечує проти позовних вимог в сумі 430 500,75грн., однак просить зменшити розмір пені на 50% у зв’язку з важким фінансовим станом відповідача, а також просить розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, про що подав відповідне клопотання.

Враховуючи норми ст.22 ГПК України, якою надано право позивачеві до прийняття рішення зменшити або збільшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 430 500,75грн., в т.ч.: 378872,80грн. основного боргу, 45 061,10грн. пені, нарахованої за період з 18.11.2008р. по 17.05.2009р., та 6566,85грн. 3% річних., нарахованих за період з 18.11.2008р. по 16.06.2009р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.08.2008 року позивачем та відповідачем укладено договір №Л/НХ/в-0815, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити та передати у власність відповідачеві товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 378872,80грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними, а саме:

№Рас-00009681 від 16.09.2008 року на суму 154415,88грн.

№Рас-00009699 від 16.09.2008 року на суму 149254,78грн.

№Рас-00011317 від 16.09.2008 року на суму 75202,14грн.

Товар отримав представник відповідача Леськів І.С. за довіреністю сер. ЯОЗ №194766/717 від 12.09.2008року.

Вищезазначені видаткові накладні та довіреність додані до матеріалів справи.

Згідно із п. 6.1 договору оплата за поставлений товар проводиться протягом 45 банківських днів після дати поставки товару.

Отже, товар підлягав оплаті до 18.11.2008р.

Взяті на себе зобов’язання відповідач не виконав, отриманий товар не оплатив.

Відтак, сума заборгованості за поставлений товар становить 378 872,80грн., яку відповідач визнає.

За прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі п. 9.4 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 45 061,10грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 18.11.2008року по 17.05.2009 року.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення 3% річних в сумі 6566,85грн. за період з 18.11.2008року по 16.06.2009 року.

Розрахунок пені та 3% річних доданих до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 378 872,80грн. основного боргу, 45061,10грн пені та 6566,85грн. 3% річних законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

Статтею 83 ГПК України суду надано право при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню, відстрочувати або розстрочувати виконання рішення суду.

Зменшення розміру штрафних санкцій можливе у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно взято до уваги ступінь виконання зобов”язання, майновий стан та інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні ( ст.233 ГК України).

Відстрочка або розстрочка виконання рішення можлива при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановлений строк

( ст.121 ГПК України).

Враховуючи те, що зобов”язання по оплаті товару відповідачем не виконане на 100%, строк прострочення виконання зобов”язання, розмір пені, який, на думку суду, не є надмірно великим, що відповідачем не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зобов”язання не виконане з поважних причин, не подано доказів, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 77, ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, ідентифікаційний код 051059900, адреса: 79000, м.Львів, вул.Гоголя,1, на користь Відкритого акціонерного товариства по поставках металопродукції „Львівметал”, ідентифікаційний код 01882373, адреса: 79034, м.Львів, вул.Навроцького,1, - 378 872,80грн. основного боргу, 45 061,10грн пені, 6 566,85грн. 3% річних, 4305,01грн. державного мита та 307,13грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Хабіб М.