Постанова № 4225121, 22.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2009 № 42/147

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Москаленко М.М.

За участю представників:

від позивача - Масенко О. В. – представник за довіреністю № 08 – 33 від 05.01.2009 року

від відповідача -Андрусенко Ю. С. – представник за довіреністю № 12 – 12/77 – Д від 12.12.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2009

у справі № 42/147 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Західенерго"

до Державного підприємства "Вугілля України"

про стягнення 86795,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача збитків в сумі 86795,61 грн., пов’язаних з переадресуванням вагонів, які виникли внаслідок постачання, на виконання умов договору № 9-02/1 – П від 01.02.2007 року, неякісного вугілля.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2009, повний текст якого підписаний 28.05.2009, позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов’язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості останньому завдано збитків у вигляді витрат по поверненню вугілля неналежної якості, що наявність збитків, а також всіх умов для задоволення вимог щодо їх відшкодування за рахунок відповідача позивачем належним чином доведено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати як необґрунтоване рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що довіреності, що їх додано позивачем до матеріалів справи на доказ участі уповноважених представників постачальника та вантажовідправника, як то передбачено п. 4.1 спірного Договору, видані з порушенням вимог, встановлених Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7

Ухвалою від 30.06.2009 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Коротун О. М. відновлено строк подачі апеляційної скарги, апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/5 від 10.07.2009 справу № 42/147 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення по суті спору в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

1 лютого 2007 року між відповідачем як Постачальником та позивачем як Покупецем укладено договір № 9-02/1-П (далі Договір), за яким відповідач зобов’язується поставити вугільну продукцію (Вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в Договорі, а відповідач - прийняти це Вугілля і оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Як свідчать матеріали справи, на адресу позивача на ст. Ладижин Одеської залізниці було здійснено наступні поставки Вугілля:

- зі станції Економічна Донецької залізниці, вантажовідправник ВАТ ЦОФ Добропольська ДП ГКХ Донбасвуглезбагачення, № № вагонів 66592080, 60714771 (далі Поставка 1);

- зі станції Стаханов Донецької залізниці, вантажовідправник ТОВ „Уголь – Юг”, № № вагонів 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388 (далі Поставка 2);

- зі станції Стаханов Донецької залізниці, вантажовідправник ТОВ „Уголь – Юг”, № № вагонів 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649 (далі Поставка 3);

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач при здійсненні зазначених поставок порушив умови Договору, поставивши вугілля неналежної якості, внаслідок чого позивач був змушений повертати його вантажовідправникам, що завдало позивачеві збитків.

Щодо Поставки 1 колегією суддів встановлено наступне.

01.07.2007 р. на території Ладижинської ТЕС для визначення фактичної якості зазначеного Вугілля відбулося колегіальне відібрання точкових проб Вугілля з двох вагонів, за результатами якого було складено Акт відбору проби № 2239 від 01.07.2007 р. (вагони №№ 66592080, 60714771).

За результатами випробування відібраних лабораторних проб Вугілля, проведеного хімлабораторією Ладижинської ТЕС, було встановлено, що поставлене Вугілля не відповідає якісним характеристикам, приведеним в Договорі, оскільки фактичний вміст золи у Вугіллі, поставленому вагонами №№ 66592080, 60714771, дорівнював 30,4%, в той час як рівень цього показника якості, встановлений умовами Договору, не може перевищувати 30% для вугілля марки ГСШ 0-13.

Результати лабораторних випробувань відображені в Акті про фактичну якість № 2239 від 02.07.2007 (вагони №№ 66592080, 60714771).

03.07.2007 р. Вугілля у вагонах №№ 66592080, 60714771 було повернено Ладижинською ТЕС на ст. Економічна Донецької залізниці ВАТ ЦОФ Добропольська ДП ГКХ Донбасвуглезбагачення, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 41344969, та сторонами не заперечується.

02.12.2007 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 16-1116 про відшкодування збитків в сумі 86795,61 грн., завданих позивачу внаслідок поставки відповідачем Вугілля неналежної якості, з яких з яких 8477,56 грн. становлять збитки, завдані Поставкою 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факту поставки відповідачем Вугілля неналежної якості та порушення ним вимог Договору щодо якості товару.

Враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи документальні докази, правові підстави для задоволення вимог позивача за Поставкою 1, на думку колегії суддів, відсутні з огляду на таке.

Згідно п. 3.1. Договору вміст золи у вугіллі, поставленому за його умовами, не повинен перевищувати 30% для вугілля марки ГСШ 0-13.

Позивач на підтвердження свого права на відшкодування збитків, завданих поставкою йому неякісного Вугілля за Поставкою 1, посилається на те, що показник щодо вмісту золи у Вугіллі, поставленому відповідачем, перевищує встановлений умовами Договору граничний рівень, внаслідок чого позивач відмовився його отримувати і вимушений був оплатити вартість перевезення повернутого вугілля від ст. Ладижин до ст. Економічна Донецької залізниці, а також користування вагонами за час їх простою на території Ладижинської ТЕС та оформлення документів.

Як на доказ зазначених обставин позивач посилається на Акт відбору проби № 2239 від 01.07.2007 р. та Акт про фактичну якість № 2239 від 02.07.2007

Проте, зазначені документальні докази не можуть бути прийняті судом як належні докази на підтвердження поставки відповідачем Вугілля неналежної якості та порушення ним вимог договору щодо якості товару і, відповідно, наявності в позивача права на відшкодування збитків з огляду на таке.

Згідно п. 4.1 Договору приймання вугілля за якістю здійснюється, зокрема, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (Інструкція П-7).

Оскільки сторони передбачили у Договорі, що порядок приймання продукції за якістю буде здійснюватися відповідно до зазначеної Інструкції П-7, її правила перетворюються на узгоджені умови Договору, обов’язкові для застосування.

Згідно з Інструкцією П-7, при виявленні невідповідності якості, приймач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.

Приймач також зобов’язаний викликати для участі в подальшому прийманні та складанні двостороннього акту представника виробника. Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено не пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлені, зокрема договором. (п.п. 16, 18)

Представник іногороднього виробника (відправника) зобов’язаний з’явитися не пізніше ніж у триденний строк після отримання виклику, без врахування часу на проїзд, якщо іншій строк не передбачений, зокрема, у договорі. (п. 19 Інструкції П-7)

Згідно п. 4.9 Договору, якщо показники якості Вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки, Вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов’язаний викликати Вантажовідправника та Постачальника для проведення спільного опробування Вугілля. У разі неприбуття представника Вантажовідправника на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією Вантажоотримувача.

Отже, встановивши 02.07.2007 р. після проведення лабораторних досліджень відібраних проб факт поставки відповідачем неякісного Вугілля, позивач мав протягом 24 годин з моменту отримання результату викликати представників Постачальника і Вантажовідправника для прийняття участі у проведенні експертизи з метою визначення якості Вугілля поставленого за Поставкою 1.

Крім того, у зазначених факсограмах йдеться про Вугілля партій № 395, 396, проте будь – які докази того, що Вугілля за Поставкою 1 було поставлено саме зазначеними партіями матеріали справи не містять.

Визначати якість Вугілля за даними своєї лабораторії позивач міг за умови, якщо представник іногороднього виробника (представника) не з’явився протягом 3 – днів з дати отримання виклику з урахуванням часу, потрібного на проїзд.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що представники Постачальника та Вантажоотрмувача для проведення спільного опробування Вугілля Поставки 1, як це передбачено п. 4.9 Договору, не викликались.

Наявні в матеріалах справи копії факсограм (а. с. 46, 47) не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів щодо здійснення позивачем зазначених дій, оскільки вказані факсограми датовані 16.07.2007 року, тобто після дати повернення Вугілля Поставки 1 вантажоотримувачу.

До того ж, у позовній заяві йдеться про Вугілля партій № 579 та 395.

Отже, як встановлено судом, в порушення вимог закону та умов Договору, у відібранні проб та складанні Акту відбору проби № 2239 від 01.07.2007 р., а також у прийманні Вугілля та складанні Акту про фактичну якість № 2239 від 02.07.2007 представники відповідача, як постачальника та вантажовідправника участі не брали, тобто приймання позивачем Вугілля за якістю відбувалося в односторонньому порядку.

У п. 4.10 Договору сторони домовились, що у випадку постачання Вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень, встановлений Договором в п. 3.1., Покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такого вугілля.

Проте, згідно п. 4.15 Договору, у випадку порушення Покупцем вимог п. 4.1, 4.9, його претензії щодо якості та кількості вугілля Постачальником не приймаються.

Приймання Вугілля за якістю і оформлення відповідних документів на доказ невідповідності Вугілля вимогам якості було здійснено структурним підрозділом позивача з порушенням процедури, встановленої для цього вимогами Закону та умовами Договору, а відтак, є недоведеним факт поставки відповідачем неякісного Вугілля Поставкою 1 та порушення ним умов Договору щодо якості Вугілля.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність збитків, протиправність дій особи яка завдала збитків, причинний зв’язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків. За відсутності хоча б одної з зазначених умов, у суду відсутні правові підстави для стягнення збитків, пов’язаних з порушенням договірних зобов’язань.

З урахуванням викладених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність всіх необхідних умов застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків позивачу за Поставкою 1, а також те, що витрати, яких зазнав останній при поверненні Вугілля відповідачеві, є наслідком здійснення відповідачем дій з поставки неякісного Вугілля.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків за Поставкою 1 в сумі 8477,56 грн. такими, що підлягають задоволенню

Щодо Поставки 2 та Поставки 3, слід зазначити наступне.

Позивач вимагає стягнути з відповідача на відшкодування завданих цими поставками забутків 78318,05 грн.

Як свідчать матеріали справи, 16.07.2007 р. на ст. Ладижин Одеської залізниці вантажоодержувачу Ладижинськії ТЕС вагонами №№ 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388 (залізнична накладна № 49799090) та № № 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649 (залізнична накладна № 49799081) надійшло Вугілля, що його ТОВ „Вугіль – Юг” як вантажовідправник відвантажив зі ст. Стаханов Донецької залізниці.

17.07.2007 р. на території Ладижинської ТЕС для визначення фактичної якості зазначеного Вугілля відбулося колегіальне відібрання точкових проб Вугілля зі всіх 17 вагонів, за результатами якого були складені Акт відбору проби № 2427 від 17.07.2007 р. (вагони №№ 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649) та Акт відбору проби № 2415 від 17.07.2009 р. (вагони №№ 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388) .

За результатами випробування відібраних лабораторних проб Вугілля, проведеного хімлабораторією Ладижинської ТЕС, було встановлено, що фактичний вміст золи у Вугіллі, поставленому вагонами №№67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649, дорівнював 34,5%, а вологість Вугілля, поставленого вагонами №№ 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388 становила 16,3 %

Результати лабораторних випробувань знайшли відображення в Акті про фактичну якість № 2427 від 18.07.2007 р. (вагони №№ 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649) та в Акті про фактичну якість № 2415 від 18.07.2009 р. (вагони №№ 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388).

Позивач стверджує, що Вугілля, поставлене йому зазначеними вагонами, не відповідає якісним характеристикам, приведеним в Договорі, оскільки вміст золи, встановлений умовами Договору для вугілля марки ГСШ 0-13, не може перевищувати 30%, а вологість –8,9 %.

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції, що поставивши Вугілля за Поставками 2, 3 з зазначеними якісними характеристиками, відповідач порушив умови саме Договору, оскільки як слідує з Актів про фактичну якість № 2427 від 18.07.2007 р та № 2415 від 18.07.2009 р., зазначене Вугілля постачалось за умовами договору № 5 – 07/2 – ЕН від 01.06.2007 р.

Як вбачається із вказаних актів, вони підписані повноважними представниками відповідача та представником Вантажовідправника, а отже, сторони погодились, що поставка Вугілля у вагонах № 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649, 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388 відбувалось за умовами договору № 5 – 07/2 – ЕН від 01.06.2007 р., а не Договору, на який посилається позивач.

Будь – які інші докази того, що поставка Вугілля за Поставками 2, 3 здійснювалась за умовами Договору і що зазначене вугілля має відповідати якісним показникам, зазначеним у Договорі, в матеріалах справи відсутні.

Предметом позову є певна матеріально – правова вимога позивача до відповідача, підставою - фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога позивача

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення збитків в сумі 86795,61 грн., пов’язаних з переадресуванням вагонів, а підставою – договір № 9-02/1 – П від 01.02.2007 року.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Це повною мірою стосується прав позивача, передбачених частиною четвертою статті 22 ГПК України, зокрема щодо зміни предмету або підстав позову.

Отже, позивач при перегляді рішення суду першої інстанції апеляційною інстанцією позбавлений права змінити предмет або підстави позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів позбавлена права розглядати вимоги по стягненню збитків виходячи з умов іншого договору, ніж той, що на нього послався позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення збитків, а відтак, у суду відсутні правові підстави для витребування у позивача договору № 5 – 07/2 – ЕН від 01.06.2007 р. з метою дослідження його умов щодо якісних показників Вугілля та порядку приймання його за якістю.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення збитків в розмірі 78318,05 грн., завданих поставкою Вугілля за Поставками 2, 3.

При цьому колегія суддів звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися до суду у встановленому законом порядку за захистом свої прав щодо Поставки 2 та Поставки 3, ґрунтуючи їх на умовах договору № 5 – 07/2 – ЕН від 01.06.2007 р.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2009 р. у даній справі підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким в позові відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у справі № 42/147задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у справі № 42/147 скасувати.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555, р/р 2600930153 в Ладижинському відділенні Промінвестбанку, МФО 302485, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929, р/р 260093016513 в АК Промінвестбанк м. Київ, МФО 300012) 433 (чотириста тридцять тир) грн.. 98 коп. витрат на держмито за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 42/147.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

24.07.09 (відправлено)