Рішення № 4225089, 22.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/293

22.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастех», м.Київ

про стягнення 298 458,40 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача Іващенко С.В.. –пред. по довір.

Від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 298 458,40 грн. заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за Договором № 016240907 від 24.09.2007 р., посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, договірних зобов’язань та умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи було призначено на 20.07.2009 року.

В судовому засіданні 20.07.2009 р. було оголошено перерву до 22.07.2009 р. відповідно до ст.. 77 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено Договір № 016240907 від 24.09.2007 р., відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобов’язався передати, а відповідач, як покупець, зобов`язався прийняти металопродукцію (далі –товар) на умовах, в кількості та по ціні, вказаних в Додаткових угодах.

В специфікаціях № 016240907/00095, № 016240907/00096, які є невід`ємною частиною Договору, значиться, що розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 30% - передплата, 70% сплачується протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов Договору та Специфікацій позивачем було відпущено за видатковими накладними № РН-0001015 від 09.12.2008 р., № РН-0001062 від 22.12.2008 р., а відповідачем отримано товар на загальну суму 452 379,51 грн.

Належним чином засвідчені копії вищевказаних накладних залучені до матеріалів справи та приймаються судом, як належні докази, якими засвідчуються наведені факти.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково в розмірі 175 758,86 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем складала 276 620,65 грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 17.03.2009 р. без будь-яких зауважень з боку відповідача.

Належним чином засвідчена копія вище названого акту залучена до матеріалів справи.

Також позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 16.07.2009 р., в якій зазначає, що відповідачем на рахунок позивача в період з 03.06.2009 р. по 02.07.2009 р. було перераховано кошти в розмірі 20 000,00 грн. в якості погашення дебіторської заборгованості.

Даний факт підтверджується банківськими виписками за 03.06.2009 р., 15.06.2009 р., 17.06.2009 р., 02.07.2009 р., належним чином копії яких залучені до матеріалів справи. Надходження зазначеної суми враховано при уточнені суми боргу.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того позивач в уточнені позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 864,73 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 18 973,02 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 83ГПК України, ст.. ст.. 525, 526, 530, 534, 625, 629 ЦК України, ст.. 233 ГК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастех» ( 01013, м. Київ, вул. Баренбойма,1, або 04655, м. Київ, вул. Лебединська, 4, код ЄДРПОУ 32245890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна»( 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Гер. Сталінграду, 139, код ЄДРПОУ 35268354) –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, –суму основного боргу в розмірі 256 620 (двісті п’ятдесят шість тисяч шістсот двадцять) грн.. 65 коп., 3 % річних у розмірі 2 864 (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири)грн.. 73 коп., 18 973 ( вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят три) грн.. 02 коп.. - інфляційних збитків, 2 984 (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят чотири) грн.. 58 коп. –витрати на держмито та 312 (триста дванадцять) грн.. 50 коп.. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Н. І. Качан

Дата підписання рішення 23 липня 2009 року.