Рішення № 4225056, 21.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.09 Справа№ 10/167

За позовом: ТзОВ „Софіт-Люкс”, м.Київ

до відповідача: ТзОВ „Кабель-Світло-України”, м.Львів

про стягнення 2005 грн. 26 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Магера О.М. –довіреність № 9/3 від 03.12.2008р;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „Софіт-Люкс”, м.Київ до ТзОВ „Кабель-Світло-України”, м.Львів про стягнення 2005 грн. 26 коп.

Ухвалою суду від 26.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 21.07.2009р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач в засідання суду не з”явився, заперечень на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи , про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за № 4454431.

Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

На підставі усної домовленості , за накладними РН 1507-04 від 15.07.2008р., РН 1108-02 від 11.08.2008р, РН 1009-06 від 10.09.2008р., РН 1209-02 від 12.09.2008р, РН 0710-03 від 07.10.2008р, РН 2410-04 від 24.10.2008р., РН 1111-06 від 11.11.2008р. згідно довіреностей НБИ №543808, НБИ №543810, НБИ №543822, НБИ №543827, НБИ №543833, НБИ №543793 ТзОВ „Софіт-Люкс”, м.Київ (Позивач) відпустило ТзОВ „Кабель-Світло-України”, м.Львів (Відповідач) Товар на загальну суму 8732 грн. 68 коп.

Накладні підписані представниками обох сторін , належно завірені копії долучено до матеріалів справи.

Однак, за поставлений товар відповідач розрахувався частково, сплативши 8456 грн. 06 коп.

На момент пред’явлення позову в суд сума основного боргу Відповідача за отриманий товар становить 2000 грн. 00 коп. , про що свідчить Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2009р. 13.04.2009р. Акт звірки взаєморозрахунків був направлений Відповідачу, проте останнім підписаний не був і назад не повернувся.

14.04.2009р. Позивачем надіслано на адресу Відповідача претензію № 02/311/П-02 з вимогою розрахуватись за поставлений товар, але відповіді від Відповідача не надійшло, а заборгованість залишилась непогашеною.

Позивач звернувся в господарський суд Львівської області з вимогою про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних за користування чужими коштами.

Суд, заслухавши пояснення позивача , розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, дія особи , спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків є правочином.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі . Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом . Правочин, для якого законом не встановлена обов”язкова письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ст. 205 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 181 Господарського кодексу України , господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами , телеграмами , телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами було укладено усну угоду , згідно з якою Позивач зобов”язався передати у власність Відповідача товар, а відповідач прийняти і оплатити його.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги , якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст. 530 ЦК України).

У зв”язку з тим, що поставка товару здійснювалась без укладення письмового договору з невизначеним строком виконання зобов”язання, 14.04.09р. Позивач направив Відповідачу претензію № 02/311/П-02 про виконання зобов”язання . Відповідач у семиденний термін свого обов”язку по оплаті товару не виконав, лист залишив без відповіді, чим змусив Позивача звернутись за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі розрахунку суми позовних вимог , позивачем нараховано 5 грн. 26 коп. –3% річних.

Таким чином , до стягнення з Відповідача правомірно підлягає 2000 грн. 00 коп. основного боргу та 5 грн. 26 коп. –3% річних .

Відповідач доказів оплати боргу суду не представив, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив. Факт часткової сплати за поставлений товар є прямим підтвердженням прийняття Відповідачем зобов”язання до виконання.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.193 ГК України, ст. ст. 530, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ „Кабель-Світло-України” ( 79000, м.Львів, вул.Трильовського, 16/9 р/р26002101311379 в „Театральне ОТП БАНК” м.Львів МФО385402 ЗКПО 34814419) на користь ТзОВ „Софіт-Люкс” ( 02094, м.Київ, вул. Віскозна, 17 корп.93-а р/р 26001401120832 у КРД „Райффайзен Банк Аваль” МФО 322904 код ЄДРПОУ 32591365 ) 2000 грн. 00 коп. основного боргу, 5 грн. 26 коп. 3% річних , 102 грн. 00 коп. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя