Постанова № 42249803, 12.01.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/3037/14-п Провадження №33/773/2/15 Суддя в 1 інстанції: Чишій С.С. Категорія:ст.472 МК України Доповідач: Пазюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2015 р. місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Пазюка О.С.,

при секретарі - Білоус І.Л.,

представника митниці - Пікалюка М.С.,

особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Любомльського районного суду від 27.11.2014 року по справі №163/3037/14-п, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1, непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 за ст.472 МК України.

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Любомльського районного суду від 27 листопада 2014 року ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до відповідальності за ст.472 МК України з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 12930 грн. 40 коп., витрат митниці за зберігання товару в розмірі 363 грн. та судового збору в дохід держави у розмірі 36 грн.54 коп.

з конфіскацією в дохід держави 20 пачок (кейсів) памперсів вагою 100 кг. та 24 ящики гігієнічних прокладок вагою 45,60 кг. загальною вартістю 12930,40 гривень., вилучених згідно протоколу №1146/20500/2014.

Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що товар, виявлений під час огляду транспортного засобу, який не був належним чином задекларований він не мав на меті приховати, що підтверджується обранням "червоного коридору" під час перетинання кордону, а невнесення товару у митну декларація спростовує тим, що був втомленим під час подорожі.

Просить звільнити його від відповідальності згідно ст.22 КУпАП внаслідок малозначності діяння, оскільки правопорушення він вчинив вперше. Просить врахувати його матеріальний стан, те, що є інвалідом 3 групи загального захворювання, щире каяття у вчиненому правопорушенні, те що проживає разом із матір'ю, яка є пенсіонеркою та перебуває на його утриманні.

Заслухавши ОСОБА_2, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представника митниці, який апеляцію заперечив, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст.486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил, суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або ж обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У диспозиції ст. 472 МК України зазначається, що недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , прибувши у зону митного контролю оформив митну декларацію , в якій не вказав про наявні у нього 20 пачок (кейсів) памперсів та 24 ящики гігієнічних прокладок.

Як встановлено при апеляційному розгляді справи, суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини і докази по справі та вірно прийшов висновку , що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується наявними у справі доказами, зокрема:

- протоколом про порушення митних правил №1146/20500/2014 від 03 листопада 2014 року (а.с.1-4);

- митною декларація та письмовим поясненням порушника (а.с.5-6);

- митними деклараціями пасажирів автомобіля, яким керував порушник (а.с.6-11);

- актом огляду транспортного засобу та фото таблицями до нього (а.с.14-15);

- польськими фактурами та фіксальними чеками (а.с.16-24);

- службовою запискою працівника органу митниці (а.с.28).

- та поясненнями самого порушника.

Посилання ОСОБА_2 в апеляції на ненавмисність невнесення даних про переміщення всього товару, який ввозився на територію України суд розцінює як намагання уникнути відповідальності.

Твердження порушника про застосування відносно нього положень ст.22 КУпАП є таким, що не підлягає до задоволення, оскільки до малозначних правопорушень відносяться діяння, які не становлять великої суспільної небезпеки і не завдають значних збитків державним чи суспільним інтересам.

Суд першої інстанції при призначенні стягнення врахував особу порушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, те, що останній є інвалідом 3 групи, проживає разом з матір'ю пенсіонеркою та на даний час не працює.

Крім того, судом враховано, що вартість не задекларованих правопорушником товарів, у 10 разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати в Україні, тому вірно дійшов висновку про відсутність малозначності вчиненого ОСОБА_2 правопорушення.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а ОСОБА_2 вірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України.

Адміністративне стягнення у виді штрафу і конфіскації товарів накладено на ОСОБА_2 в межах санкції ст. 472 МК України.

Постанова суду є законною обґрунтованою і підстав для її скасування чи зміни не має.

Керуючись ст. ст. 294 КпАП України, ст. 530 МК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 27 листопада 2014 року щодо неї - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області О.С.Пазюк