Рішення № 42249423, 24.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/22033/14 24.12.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» доПублічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПублічне акціонерне товариство «ІНГ Банк України»про стягнення заборгованості по виплаті відсоткового доходу за Облігаціями з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 3 565 129,35 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Мосійчук Я.І. дов. №010-01/2344 від 11.04.2014р.від відповідача -Лопушенко А.М. дов. б/н від 14.01.2014р. від третьої особиБулгаков П.А. дов. №26 від 26.07.2013р.

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс» про стягнення заборгованості по виплаті відсоткового доходу за Облігаціями з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 3 565 129,35 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 71 302,59 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями іменними процентними, код ЦП - UA4000037444, номінальна вартість 1 000,00 грн., кількість 150 495 шт., загальна номінальна вартість - 150 495 000,00 грн., емітованими відповідачем та заборгував позивачеві 3 565 129,35 грн., в тому числі: 3 538 137,45 грн. - заборгованість за відсотковим доходом по облігаціям; 17 076,67 грн. - інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції) по облігаціям; 9 915,23 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань по облігаціям.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 порушено провадження у справі №910/22033/14 та призначено розгляд справи на 03.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 розгляд справи №910/22033/14 відкладено до 17.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «ІНГ Банк України» та відкладено розгляд справи на 01.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 розгляд справи відкладено до 10.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

09.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/22033/14 від 16.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 продовжено розгляд справи №910/22033/14 на п'ятнадцять днів та відкладено судове засідання до 24.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 24.12.2014 з'явився, надав пояснення по суті справі, відповідно до яких повністю підтримав позовні вимог з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 24.12.2014 з'явився, надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання 24.12.2014 з'явився, надав пояснення по справі.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/22033/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Позивач) до 14.09.22014 був власником 150 495 шт. іменних відсоткових облігацій, номінальною вартістю 1 000,00 грн., загальною вартістю 150 495 000,00 грн., код ЦП - UA4000037444, емітентом яких являється АТ «АК «Богдан Моторс» (далі - Відповідач), що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №300178-UA30001032 станом на 15.09.2014 р. (копія в матеріалах справи).

Листом №151-04/6036 від 15.09.2014 Позивач звертався до Відповідача з вимогою провести оплату відсоткового доходу за облігаціями за 25-26 відсоткові доходи за період з 06.05.2014 по 14.09.2014 у розмірі 3 538 137,45 грн.

Згідно ст. 163 Господарського кодексу України (далі - ГК України) цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Згідно з ч. 4 ст. 7 вказаного Закону, облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску.

Пунктом 15 частини першої статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», передбачено, що проспект емісії цінних паперів - це документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.

Приписами п 4.2 Проспекту емісії облігацій АТ «АК «Богдан Моторс» з урахуванням внесених змін, опублікованих в бюлетені «Цінні папери України» №82 (3632) від 30.04.2013, визначено, що виплата відсоткового доходу здійснюється емітентом в національній валюті України через уповноваженого Платіжного агента - АБ «ІНГ «Банк Україна». Виплата відсоткового доходу власнику - юридичній особі здійснюється на її поточний рахунок. Відсотки за облігаціями нараховуються відповідно до відсоткових періодів. Кожний період складає 91 календарний день. Виплата відсоткового доходу здійснюється протягом 1 операційного дня в наступні строки: по 25 відсотковому періоду (з 06.05.2014 по 04.08.2014) є 05.08.2014 р., по 26 відсотковому періоду (з 05.08.2014 по 03.11.2014 ) є 04.11.2014, проте в силу того, що права на облігації були передані назад Позивачеві 14.09.2014 строком оплати за 26 відсотковим періодом є 15.09.2014.

Згідно інформації, опублікованій в бюлетені «Цінні папери України» №66 від 07.04.2014, розмір відсоткової ставки по облігаціям, який діяв у 25-28 відсоткових періодах, становить 6,5% річних.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями іменними процентними, код ЦП - UA4000037444, номінальна вартість 1 000,00 грн., кількість 150 495 шт., загальна номінальна вартість - 150 495 000,00 грн., емітованими відповідачем та заборгував Позивачеві 3 565 129,35 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача суми заборгованості за відсотковим доходом по облігаціям у розмірі 3 565 129,35 грн.

Крім того, указана сума заборгованості була визнана Позивачем відповідно до його заяви №б/н від 24.12.2014.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості по виплаті відсоткового доходу у розмірі 3 565 129,35 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання стосовно виплати відсоткового доходу за облігаціями, Позивачем нараховано Відповідачу 17 076,67 грн. - інфляційних втрат, 9 915,23 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Судом перевірено наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість стягнення з Відповідача заявлених сум у розмірі 17 076,67 грн. - інфляційних втрат, 9 915,23 грн. - 3% річних.

Факт невиконання Відповідачем грошового зобов'язання належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не підтверджений.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3 565 129,35 грн., з яких 3 538 137,45 грн. - основного боргу, 17 076,67 грн. - інфляційних втрат, 9 915,23 грн. - 3% річних є законними, обґрунтованими, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволеному у повному обсязі, покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 05808592) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) заборгованість у розмірі: 3 538 137,45 грн. - основного боргу, 17 076,67 грн. - інфляційних втрат, 9 915,23 грн. - 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 71 302,59 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 30.12.2014.

Cуддя А.В.Яковенко