Ухвала суду № 42249074, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 рокусправа № 804/9129/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі №804/9129/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» (далі-ТОВ «ДХМІ») 5 липня 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року №0000222305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1097357,50 грн., в тому числі 877886,00 грн. за основним платежем та 219471,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000232305, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9749332,00 грн. за звітний період вересень 2012 року, дата реєстрації в органі державної податкової служби 09.11.2012 року, прийняті на підставі акта перевірки від 28 грудня 2012 року №7251/221/3385654.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо порушення позивачем положень Податкового кодексу України, викладені у акті №7251/221/3385654 від 28 грудня 2012 року (далі - акт перевірки), на підставі якого їх було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована висновками перевіряючи осіб які викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №7251/221/33856547 від 28.12.2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.12 ст.201 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ всього на суму 877 886 грн. у грудні 2011 року та завищено залишок від'ємного значення з ПДВ за вересень 2012 року на суму 9 749 332 грн. (т.1 а.с.16-79).

У вказаному акті зазначено про те, що згідно з висновками перевірок інших податкових органів встановлена відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ УІФ «Он Лайн Дніпро», ТОВ «Стенбіз», ТОВ «Ловеста» по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям оскільки:

- ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» сформовано «сумнівний» податковий кредит у період з липня 2011 року по вересень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ловеста»;

- згідно із даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ІІІ-IV ланцюгу постачання встановлено наявність постачальників ТОВ «Ловеста», що перебувають у процедурі банкрутства, без достатніх основних фондів, із невідповідними видами діяльності та постачальників, які мають ознаки ризикової «податкової ями»;

- у ході проведення перевірки не встановлено факт постачання товару від ТОВ УІФ «Он Лайн Дніпро» у зв'язку із тим, що у ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» відсутні товарно-транспортні накладні, шляхові листи, у зв'язку з чим не можливо встановити яким чином здійснювалось транспортування товару, відсутня інформація про транспортні засоби та яким чином взагалі здійснена поставка товару;

- на ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» відсутні документи, які підтверджують факт передачі товару від продавця до покупця, не можливо встановити місце приймання-передачі товару, місце завантаження товару на транспортний засіб;

- не встановлено фактичного придбання товарів у ТОВ УІФ «Он Лайн Дніпро» на загальну суму 973 056 грн.;

- ТОВ УІФ «Он Лайн Дніпро» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- при проведенні опрацювання відхилень ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань по ПДВ його контрагентів, виявлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2012 р. на суму 62 314 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Стенбіз».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013р.:

- за №0000222305, яким за порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.12 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 877 886,57 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 219 471,50 грн.;

- за №0000232305, яким за порушення п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 749 332 грн. (т.1 а.с.80-81).

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Судом встановлено, що позивач у межах своєї господарської діяльності уклав з контрагентами ТОВ УІФ «Он Лайн Дніпро», ТОВ «Стенбіз», ТОВ «Ловеста» наступні договори:

- договір на виконання будівельних робіт на будмандайчику Дніпросталь № 2011-RPO1Rl01-462 від 17.03.2011р. (ТОВ «Ловеста»), відповідно до п.2.2 якого замовник зобов'язується, зокрема, забезпечити харчування робітників у столовій будмайданчику на весь період виконання робіт та додаткові угоди до договору за № 1 від 18.03.2011р., за № 2 від 29.04.2011р., за № 3 від 04.05.2011р., за № 4 від 13.06.2011р., за № 4/1 від 30.03.2012р., за № 5 від 30.05.2012р., за № 6 від 30.10.2012р., ;

- договір поставки обладнання та монтажних матеріалів систем ОВК за № 2010-RP01RL01-323 від 14.04.2010р. (ТОВ УІФ «Он Лайн Дніпро»);

- договір поставки нагрівачів повітря № 7 від 25.01.2012 року (ТОВ «Стнбіз»).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність обставин вчинення зазначених господарських операцій підтверджується доказами наявними в матеріалах справи:

- актами виконаних робіт від 31.03.2012р. за № 15, від 31.01.2012р. за № 13, від 31.08.2012р. за № 20, від 30.09.2012р. за № 21 (ТОВ «Ловеста»);

- довідками про вартість виконаних робіт від 31.03.2012р., від 31.01.2012р., від 31.08.2012р., від 30.09.2012р. (ТОВ «Ловеста»);

- табелями обліку робочого часу за березень 2012р., за січень 2012р., за листопад 2012р., за серпень 2012р., вересень 2012р. (ТОВ «Ловеста»);

- щоденними звітами про виконані об'єми роботи від 01.03.2012р., від 02.03.2012р., від 03.03.2012р., від 05.03.2012р., від 06.03.2012р., від 07.03.2012р., від 09.03.2012р., від 10.03.2012р., від 12.03.2012р., від 13.03.2012р., від 14.03.2012р., від 15.03.2012р., від 16.03.2012р., від 17.03.2012р., від 19.03.2012р., від 20.03.2012р., від 21.03.2012р., від 22.03.2012р., від 23.03.2012р., від 26.03.2012р., від 27.03.2012р., від 28.03.2012р., від 29.03.2012р., від 30.03.2012р., від 31.03.2012р., від 02.01.2012р., від 03.01.2012р., від 04.01.2012р.. від 05.01.2012р., від 06.01.2012р., від 09.01.2012р., від 10.01.2012р., від 11.01.2012р., від 12.01.2012р., від 13.01.2012р., від 14.01.2012р., від 16.01.2012р., від 17.01.2012р., від 18.01.2012р., від 19.01.2012р., від 20.01.2012р., від 21.01.2012р., від 22.01.2012р., від 24.01.2012р., від 25.01.2012р., від 26.01.2012р., від 27.01.2012р., від 28.01.2012р., від 31.01.2012р., від 01.08.2012р., від 02.08.2012р., від 03.08.2012р., від 04.08.2012р., від 06.08.2012р., від 07.08.2012р., від 08.08.2012р., від 09.08.2012р., від 10.08.2012р., від 11.08.2012р., від 13.08.2012р., від 14.08.2012р., від 15.08.2012р., від 16.08.2012р., від 17.08.2012р., від 18.08.2012р., від 20.08.2012р., від 21.08.2012р., від 22.08.2012р., від 23.08.2012р., від 24.08.2012р., від 25.08.2012р., від 27.08.2012р., від 28.08.2012р., від 29.08.2012р., від 30.08.2012р., від 31.08.2012р., від 01.09.2012р., від 03.09.2012р., від 04.09.2012р., від 05.09.2012р., від 06.09.2012р., від 07.09.2012р., від 08.09.2012р., від 10.09.2012р., від 11.09.2012р., від 12.09.2012р., від 13.09.2012р., від 14.09.2012р., від від 17.09.2012р., від 17.09.2012р., від 18.09.2012р., від 19.09.2012р., від 20.09.2012р., від 21.09.2012р., від 22.09.2012р., від 24.09.2012р., від 25.09.2012р., від 26.09.2012р., від 27.09.2012р., від 28.09.2012р., від 29.09.2012р., від 30.09.2012р. (ТОВ «Ловеста»);

- актами приймання-передавання виконаних робіт від 02.04.2012р. за № 65 та за № 64, від 11.04.2012р. за № 47 та за № 46, за № 45, за № 44, за № 42, за № 41, за № 40, за № 39, за № 38, за № 35, за № 34, від 12.04.2012р. за № 53, за № 51, за № 50, за 3 49. За № 48, від 13.04.2012р. за № 52, від 19.04.2012р. за № 63, за № 62, за № 61, за № 60, за № 59, за № 58, за № 57, за № 56, за № 55, за № 54 (ТОВ УІФ «Он Лайн Дніпро»);

- видатковими накладними від 03.04.2012р. за № ХD11-G01-OB/6, від 04.04.2012р. за № ХВ11-G02/31, від 04.04.2012р. за № ХВ11-Е01/23, від 06.04.2012р. за № WE12-G01-OB/15, від 11.04.2012р. за № HХ11-S01-OB/4, від 11.04.2012р. за № GY11-S01-OB/4, від 11.04.2012р. за № ХD11-G01-OB/6, від 11.04.2012р. за № GD11-P02-OB/2, від 11.04.2012р. за № GA01-F01-OB.1/7, від 11.04.2012р. за № GA01-F01-OB.2/9, від 11.04.2012р. за № WC21-S01-OB/2, від 11.04.2012р. за № GD11-P01-OB/2, від 11.04.2012р. за № HX11-S02-OB/4 (ТОВ УІФ «Он Лайн Дніпро»), від 13.02.2012р. за № 208501, від 08.02.2012р. за № 202501 (ТОВ «Стенбіз»);

- платіжними дорученнями від 08.02.2012р. за № 92, від 02.02.2012р. за № 71 (ТОВ «Стенбіз»), від 13.09.2012р. за № 7068, від 18.10.2012р. за № 7771 (ТОВ «Ловеста»);

- листами про допуску на теририторию ТОВ «Інтерпайп НТЗ» персоналу. Техніки, транспорту ТОВ «Ловеста» та ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг»;

- податковими накладними від 02.02.2012р. за № 202501, від 08.02.2012р. за № 208501 (ТОВ «Стенбіз»);

- розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за липень 2011р., серпень 2011р., вересень 2011р., жовтень 2011р., листопад 2011р., грудень 2011р., січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р., квітень 2012р., травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р. (ТОВ «Ловеста»);

- реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011р., серпень 2011р., вересень 2011р., жовтень 2011р., листопад 2011р., грудень 2011р., січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р., квітень 2012р., травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р. (ТОВ «Ловеста»);

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ УІФ «Он Лайн Дніпро», ТОВ «Стенбіз», ТОВ «Ловеста», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи податкового органу про надання ТОВ «Ловеста» замість виконання будівельних робіт, згідно з договором підряду №2011-RP01RL01-462 від 17.03.2011 року позивачу робочої сили та трудових ресурсів для виконання робіт на будівництві, оскільки надання робочої сили та трудових ресурсів відбувалось в межах вказаного договору підряду, доказів які свідчать про наявність обставин які б спростовували це, відповідачем суду надано не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача щодо обґрунтованого перебування робітників, залучених ТОВ «Ловеста» до виконання договору підряду №2011-RP01RL01-462 від 17.03.2011 року, у 2012 році на ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь», тому що у зазначеному періоді тривало виконання позивачем зобов'язань за договором підряду від 27.02.2007 року.

Щодо доводів податкового органу про здійснення ТОВ Українсько-Ізраільська фірма «Он Лайн Дніпро» діяльності за межами правового поля, а саме здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, та не відображення ТОВ «Стенбіз» в податковому обліку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 62 314 грн., суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо не підтвердження факту постачання товару внаслідок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі №804/9129/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 23 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Згідно з оригіналом.

Секретар судового засідання А.В. Чепурко