Постанова № 42247429, 08.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа № 804/8484/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді судді суддіЄфанової О.В. Златіна С.В. Кучми К.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної реєстраційної служби України, до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцького Євгена Юрійовича про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної реєстраційної служби України (відповідач-1), до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцького Євгена Юрійовича (відповідач-2) у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Березуцького Євгена Юрійовича від 24.04.2014 року №12642998 про відмову у державній реєстрації прав власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1 за ОСОБА_4;

- зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Березуцького Євгена Юрійовича здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі документів, поданих ОСОБА_4 18.04.2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що державний реєстратор незаконно та безпідставно відмовив у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, тим самим порушив ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки позивачем відповідачу надані всі необхідні документи для проведення реєстраційної дії.

Відповідач-1 та відповідач-2 надали заперечення суть яких зводиться до того, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.04.2014 року №12642998 прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сторони в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

18.04.2014 року позивач подав до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області заяву за реєстраційним номером 6325085 про проведення державної реєстрації права власності на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16.12.2013 року, яким визнано за позивачем право власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1.

Однак, рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцького Євгена Юрійовича від 24.04.2014 року №12642998 позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації прав на приміщення.

Як вбачається з вказаного рішення, підставою для відмови у здійсненні реєстрації права власності зазначено:

«Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

- письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування), справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат

Крім того, заяву подано на житлове приміщення. Рішенням суду визнається право власності нежитлове приміщення-офіс».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» встановити, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування), рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно до ч. 1 ст. 6 Закону систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Частиною 4 ст. 9 Закону встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень встановлені ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (далі - Порядок № 868).

Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (пункт 13 Порядку №868).

Згідно п.27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Згідно з п. 16 Порядку № 868 у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття. Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення. У разі коли заявник особисто отримує рішення про зупинення розгляду заяви, він пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. На примірнику рішення, що залишається для формування реєстраційної або облікової справи, проставляються дата його отримання та підпис заявника. Заявник усуває обставини, що були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення. Державний реєстратор з моменту усунення обставин, що були підставою для прийняття ним рішення про зупинення розгляду заяви, приймає рішення про відновлення її розгляду. Перебіг строку державної реєстрації продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

За таких підстав суд вважає, що позивач був позбавлений права, наданого ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», усунути вказані державним реєстратором недоліки, оскільки відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 868 подання документів для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не в повному обсязі є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та повідомлення про це заявника, проте не є підставою для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцьким Євгеном Юрійовичем передвчасно прийнято рішення від 24.04.2014 року №12642998 про відмову у державній реєстрації прав власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцького Євгена Юрійовича від 24.04.2014 року №12642998 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Березуцького Євгена Юрійовича здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі документів, поданих ОСОБА_4 18.04.2014 року, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідачем при розгляді заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було порушено порядок її розгляду, передбачений ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При таких обставинах, оскільки суд не може брати на себе повноваження відповідача, передбачені ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Березуцького Євгена Юрійовича здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі документів, поданих ОСОБА_4 18.04.2014 року, слід відмовити.

Проте, згідно з ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Застосування способу захисту порушеного права позивача - зобов'язання вчинити певні дії - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

З урахуванням викладеного, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1, з урахуванням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року, та вищевикладених висновків суду.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцького Євгена Юрійовича від 24.04.2014 року №12642998 про відмову у державній реєстрації прав власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення-офіс АДРЕСА_1 в житловому будинку літ.А-9, на першому поверсі поз.1, у прибудові літ.а-1 поз.2, поз.3, загальна площа по приміщенню АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 36,54 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.В. Єфанова С.В. Златін К.С. Кучма