Постанова № 42247344, 05.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2015 р. Справа № 914/3040/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л. Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

за участю представників сторін за первісним позовом:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Зарічний І.Я. - представник (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" б/н від 31.10.14р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2014р. (суддя Синчук М.М.)

у справі № 914/3040/14

за первісним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон", м. Львів

про стягнення 1 910 407,76 грн. заборгованості за договорами поставки

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон", м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна", м. Київ

про розірвання договорів та відшкодування збитків, завданих невиконанням та неналежним виконанням договорів.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Реда Україна» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркоттон» про стягнення 2 285 597, 78 грн. основного боргу за договорами поставки.

При розгляді спору місцевим судом позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №14 від 22.02.2011 р. в сумі 420 953, 20 гривень, заборгованість за договором поставки №16 від 12.03.2011 р. в сумі 529 108, 94 гривень, заборгованість за договором поставки №27 від 21.09.2011 р. в сумі 938 939, 02 гривень, заборгованість за договором поставки №40 від 03.09.2012 р. в сумі 21 406, 60 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркоттон» звернулося до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Реда Україна» про розірвання договорів та відшкодування збитків, завданих невиконанням та неналежним виконанням договорів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2014 р. у справі № 914/3040/14 в частині первісних та в частині зустрічних позовних вимог в розмірі 895 147,76 грн. провадження припинено. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Реда Україна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркоттон» 952 525,98 гривень. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 895 147,76 грн., а відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) доведено, що збитки товариства, пов'язані із виконанням договорів поставок №№ 14, 16, 27, 40 становлять 1 847 673,74 гривень. Відповідно, суд дійшов висновку що між сторонами відбулося зарахування зустрічних вимог на суму 895 147,76 грн. і в цій частині припинив провадження за первісними та зустрічними позовними вимогами, а з урахуванням такого зарахування стягненню на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом) із позивача (відповідача за зустрічним позовом) підлягає 952 525,98 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Реда Україна» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2014р. та прийняти нове судове рішення яким первісний позов ТОВ «Бета-Реда Україна» задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Інтеркоттон» відмовити повністю, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, неповнотою з'ясування обставин справи.

Зокрема, покликається на те, що Господарським судом Львівської області не досліджено актів звірки взаємних розрахунків та не надано правової оцінки ухилянням відповідача від проведення звіряння розрахунків з позивачем, чим порушені вимоги ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Також зазначає, що місцевий господарський суд не врахував приписи ст. ст. 655, 692 ЦК України та безпідставно відмовив в задоволенні первісного позову. Скаржник також вказує, що суд першої інстанції не врахував приписів ст. ст. 42, 44 ГК України, згідно з якими підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.14р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.) розгляд апеляційної скарги призначено на 25.11.14р.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Бонк Т.Б. розпорядженням керівника апарату суду № 156 від 24.11.2014 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/3040/14 та розподілено до розгляду судді - доповідачу Юрченку Я.О.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014р. у склад колегії для розгляду справи № 914/3040/14 введено суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.14 р. розгляд справи відкладено на 09.12.2014 р.

9 грудня 2014 р. відповідач (позивач за зустрічним позовом), скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.14р. у справі № 914/3040/14 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 09.12.2014р. за згодою представників сторін, оголошено перерву до 05.01.2015р.

Від представника позивача (за первісним позовом) 29.12.2014р. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому останній підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2015р. у зв'язку з перебуванням суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. у відпустці, у склад колегії суддів внесено зміни, замість суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

В даному судовому засіданні представник відповідача (за первісним позовом) підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін з підстав його обґрунтованості та законності, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач (за первісним позовом) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2014 у справі № 914/3040/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркоттон» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бета-Реда Україна» було укладено договори:

- договір №14 від 22.02.2011р., відповідно до п. 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію товарів за адресою: ТРЦ «Сонячна Галерея», м. Кривий Ріг, пл. 30-річчя Перемоги, 1, магазин «Top secret». В подальшому, 08.08.2013р. було укладено додаткову угоду №2, якою п. 1.6 змінено в частині місця здійснення реалізації товарів на м. Запоріжжя, пр. Леніна,83-85, магазин «Top secret»;

- договір №16 від 12.03.2011р, відповідно до п. 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію товарів на наступній території: м. Хмельницький, вул. Маршала Рибалко, 2а, ТРЦ «Оазис», магазин «Top secret»;

- договір №27 від 21.09.2011р., відповідно до п. 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію товарів на наступній території: м. Суми, проспект М.Лушпи, 4/1, ТРЦ «Лавина»;

- договір № 40 від 03.09.2012р., відповідно до п. 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію товарів на наступній території: ТРЦ «Meganom», м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, магазин «Top secret».

Позивачем (за первісним позовом) на підтвердження факту поставки товарів відповідачу (за первісним позовом) за договором № 14 від 22.02.2011 р. до позовної заяви було подано видаткові накладні: № 2085 від 17.01.2014 р. на суму 35 295,00 гривень; № 2426 від 20.01.2014 р. на суму 21 905,00 гривень; № 3982 від 24.01.2014 р. на суму 43 610,00 гривень; № 7781 від 06.02.2014 р. на суму 23 695,00 гривень; № 465 від 18.02.2014 р. на суму 26 315,00 гривень; № 549 від 26.02.2014 р. на суму 46 610,00 гривень; № 13392 від 28.02.2014 р. на суму 44 355,00 гривень; № 15036 від 11.04.2014 р. на суму 60 430,00 гривень; № 15102 від 23.04.2014 р. на суму 27 760,00 гривень; № 15137 від 25.04.2014 р. на суму 38 910,00 гривень; № 15193 від 30.04.2014 р. на суму 18 735,00 гривень; № 15622 від 22.05.2013 р. на суму 103 109,16 гривень; № 9877 від 06.06.2013 р. на суму 51 635,00 гривень; № 10045 від 20.06.2013 р. на суму 2 923,98 гривень; № 10128 від 04.07.2013 р. на суму 19 225,00 гривень; № 15673 від 07.07.2013 р. на суму 32 678,28 гривень, на загальну суму 597 191,42 гривень.

На підтвердження факту поставки товарів відповідачу (за первісним позовом) за договором № 16 від 12.03.2011 р. до позовної заяви було подано видаткові накладні: № 13486 від 18.03.2014 р. на суму 36 305,00 гривень; № 684 від 12.03.2014 р. на суму 48 475,00 гривень; № 597 від 04.03.2014 р. на суму 32 395,00 гривень; № 625 від 05.03.2014 р. на суму 4 825,00 гривень; № 13560 від 27.03.2014 р. на суму 2 515,00 гривень; № 13575 від 27.03.2014 р. на суму 2 365,00 гривень; № 13535 від 27.03.2014 р. на суму 15 105,00 гривень; № 13512 від 25.03.2014 р. на суму 8 905,00 гривень; № 766 від 04.04.2014 р. на суму 61 615,00 гривень; № 14990 від 08.04.2014 р. на суму 10 252,00 гривень; № 14960 від 03.04.2014 р. на суму 10 085,00 гривень; № 15027 від 11.04.2014 р. на суму 69 875,00 гривень; № 15051 від 11.04.2014 р. на суму 23 018,34 гривень; № 15053 від 16.04.2014 р. на суму 4 630,00 гривень; № 15100 від 23.04.2014 р. на суму 36 500,00 гривень; № 15104 від 23.04.2014 р. на суму 2 871,66 гривень; № 15112 від 25.04.2014 р. на суму 3 030,00 гривень; № 15126 від 25.04.2014 р. на суму 47 840,00 гривень; № 15170 від 29.04.2014 р. на суму 4 200,00 гривень; № 15182 від 30.04.2014 р. на суму 18 745,00 гривень; № 15057 від 17.04.2014 р. на суму 1 420,00 гривень; № 15220 від 13.05.2014 р. на суму 27 521,00 гривень; № 15293 від 20.05.2014 р. на суму 107 220,00 гривень; № 15257 від 15.05.2014 р. на суму 21 960,00 гривень; № 15333 від 23.05.2014 р. на суму 2185,00 гривень; № 1093 від 23.05.2014 р. на суму 10 170,00 гривень; № 15374 від 29.05.2014 р. на суму 13 580,00 гривень; № 15386 від 03.06.2014 р. на суму 15 325,00 гривень; № 15417 від 11.06.2014 р. на суму 33 565,00 гривень; № 15502 від 26.06.2014 р. на суму 4 905,00 гривень, на загальну суму 681 403,00 гривень. (Том 1, а.с.131-180)

На підтвердження факту поставки товарів відповідачу за первісним позовом за договором № 27 від 21.09.2011 р. до позовної заяви було подано видаткові накладні: № 3979 від 24.01.2014 р. на суму 62 950,00 гривень; № 7778 від 06.02.2014 р. на суму 45 320,00 гривень; № 348 від 11.02.2014 р. на суму 21 510,00 гривень; № 377 від 14.02.2014 р. на суму 11 425,00 гривень; № 403 від 14.02.2014 р. на суму 18 460,00 гривень; № 462 від 18.02.2014 р. на суму 29 865,00 гривень; № 546 від 26.02.2014 р. на суму 60 815,00 гривень; № 577 від 26.02.2014 р. на суму 9 670,00 гривень; № 13388 від 28.02.2014 р. на суму 50 100,00 гривень; № 606 від 04.03.2014 р. на суму 29 565,00 гривень; № 663 від 06.03.2014 р. на суму 9 905,00 гривень; № 691 від 12.03.2014 р. на суму 46 175,00 гривень; № 13495 від 19.03.2014 р. на суму 36 725,00 гривень; № 13542 від 27.03.2014 р. на суму 14 705,00 гривень; № 14983 від 01.04.2014 р. на суму 3 460,00 гривень; № 14968 від 03.04.2014 р. на суму 9 995,00 гривень; № 776 від 04.04.2014 р. на суму 59 370,00 гривень; № 15016 від 11.04.2014 р. на суму 12 090,00 гривень; № 15033 від 11.04.2014 р. на суму 67 575,00 гривень; № 15052 від 16.04.2014 р. на суму 4 435,00 гривень; № 15081 від 17.04.2014 р. на суму 69 455,00 гривень; № 15134 від 25.04.2014 р. на суму 46 750,00 гривень; № 15161 від 29.04.2014 р. на суму 5 160,00 гривень; № 15190 від 30.04.2014 р. на суму 20380, 00 гривень; № 15265 від 15.05.2014 р. на суму 21 960,00 гривень; № 15309 від 20.05.2014 р. на суму 101 325,00 гривень; № 15312 від 22.05.2014 р. на суму 7 145,00 гривень; № 15341 від 23.05.2014 р. на суму 1 490,00 гривень; № 15364 від 29.05.2014 р. на суму 1 100,00 гривень; № 15373 від 29.05.2014 р. на суму 5 115,00 гривень; № 15393 від 03.06.2014 р. на суму 8 010,00 гривень; № 15443 від 10.06.2014 р. на суму 18 560,00 гривень; № 15426 від 19.06.2014 р. на суму 32 545,00 гривень; № 15509 від 26.06.2014 р. на суму 1 885,00 гривень, на загальну суму 944 995,00 гривень.

На підтвердження факту поставки товарів відповідачу за первісним позовом за договором № 40 від 03.09.2012 р. до позовної заяви було подано видаткові накладні: № 7412 від 04.02.2014 р. на суму 16 124,00 гривень; № 376 від 14.02.2014 р. на суму 10 160,00 гривень, на загальну суму 26 824,00 гривень.

Відповідачем - ТОВ «Інтеркоттон» разом із відзивом на позов подані докази оплати за товар та часткового повернення товару за Договорами на загальну суму 2 413 613,45 грн., а саме: за договором №14 від 22.02.2011 р. на суму 620 103,73 гривень, за договором №16 від 12.03.2011 р. на суму 740 613,75 гривень, за договором поставки №27 від 21.09.2011 р. на суму 953 335,76 гривень, за договором поставки №40 від 03.09.2012 р. на суму 99 560,21 гривень.

Крім того, позивачем - ТОВ «Бета-Реда Україна» до матеріалів справи долучено додаткові докази на підтвердження позовних вимог, а саме, копії видаткових накладних за договорами поставки.

Однак, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) включено в суму заборгованості, однак не подано належно завірених копій та не надано як в суді першої, так і апеляційної інстанції для огляду оригіналів первинних документів, зокрема, видаткових накладних за Договорами на загальну суму 1 015 260,00 грн.:

за договором № 14: № 15995 від 28.12.13 р. на суму 7 125 грн., № 15269 від 15.05.14 р. на суму 17 490 грн., № 15400 від 03.06.14 р. на суму 11 347 грн., № 4876 від 27.01.14 р. на суму 3700 грн., № 5799 від 31.01.14 р. на суму 27290 грн., № 380 від 14.02.14 р. на суму 11150 грн., № 580 від 26.02.14 р. на суму 8895 грн., № 609 від 04.03.14 р. на суму 19190 грн., № 637 від 05.03.14 р. на суму 1105 грн., № 666 від 06.03.14 р. на суму 8865 грн., № 694 від 12.03.14 р. на суму 35730 грн., № 13494 від 19.03.14 р. на суму 14850 грн., № 13545 від 27.03.14 р. на суму 15015 грн., № 13570 від 27.03.14 р. на суму 1665 грн., № 14971 від 03.04.14 р. на суму 8685 грн., № 779 від 04.04.14 р. на суму 42085 грн., № 15084 від 17.04.14 р. на суму 53360 грн., № 15512 від 26.06.14 р. на суму 2235 грн., № 15542 від 08.07.14 р. на суму 1345 грн., № 15572 від 09.07.14 р. на суму 18340 грн., № 15609 від 14.07.14 р. на суму 2120 грн., № 15650 від 18.07.14 р. на суму 8175 грн., на загальну суму 529 643 гривень. Крім цього, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) не надано суду акту звірки взаємних розрахунків з 01.09.2013 по 30.09.2013 р. за договором №14, на який він покликався в позовній заяві як на підставу виникнення частини заборгованості,

за договором № 16: № 15072 від 17.04.14 р. на суму 70435 грн., № 15550 від 08.07.14 р. на суму 4640 грн., № 15562 від 09.07.14 р. на суму 57660 грн., № 15608 від 14.07.14 р. на суму 3715 грн., № 15638 від 18.07.14 р. на суму 9555 грн., № 15657 від 18.07.14 р. на суму 5405 грн., на загальну суму 151 410 гривень,

за договором № 27: № 11133 від 10.10.13 р. на суму 3795 грн., № 11771 від 12.12.13 р. на суму 40175 грн., № 5796 від 31.01.14 р. на суму 33030 грн., № 15551 від 08.07.14 р. на суму 1677 грн., № 15569 від 09.07.14 р. на суму 57870 грн., № 15600 від 14.07.14 р. на суму 1600 грн., № 15646 від 18.07.14 р. на суму 9555 грн., на загальну суму 147 702 гривень,

за договором № 40: № 11607 від 22.11.13 р. на суму 6640 грн., № 15964 від 27.12.13 р. на суму 28705 грн., № 15991 від 28.12.13 р. на суму 4885 грн., № 2422 від 20.01.14 р. на суму 35340 грн., № 3978 від 24.01.14 р. на суму 44180 грн., № 347 від 11.02.14 р. на суму 15720 грн., № 461 від 18.02.14 р. на суму 24735 грн., № 605 від 04.03.14 р. на суму 26300 грн., на загальну суму 186 505 гривень.

Факт поставки товарів на зазначені суми за відповідними видатковими накладними відповідач (позивач за зустрічним позовом) заперечив.

В той же час відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) подано належні та допустимі докази витрат, понесених у зв'язку із виконанням договорів №№ 14, 16, 27, 40 на загальну суму 1 847 673,74 гривень (належно завірені копії видаткових накладних, накладних, платіжних доручень, актів здачі-прийняття робіт, банківських виписок).

Місцевим господарським судом правильно встановлено та надано правову оцінку тій обставині, що в березні 2014 р. ТОВ «Бета-Реда Україна» в односторонньому порядку та без попередження припинило постачання товару в магазин ТОВ «Інтеркоттон» у м. Сімферополі. Зазначена обставина підтверджується електронним листуванням з директором Відповідача п. Мартіном Міськевичем.

14.07.2014 р. ТОВ «Інтеркоттон» отримало електронний лист від Директора ТОВ «Бета-Реда Україна» Мартіна Міськевича, яким було повідомлено, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) припиняє постачання товару у магазин в м. Сумах (за договором №27 від 21.09.2011 р.).

До спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 628 ЦК України, згідно з якою сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що договори №14 від 22.02.2011 р., №16 від 12.03.2011 р., №27 від 21.09.2011 р., № 40 від 03.09.2012 р. є змішаними, які містять в собі положення договорів комісії, поставки, договору на розпорядження правами на торговельну марку та агентського договору, тому до них необхідно застосовувати відповідні законодавчі положення.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань є договір.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарським судом Львівської області правильно встановлено на підставі поданих позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) доказів, що позивачем на виконання своїх зобов'язань за договорами поставки №№ 14, 16, 27, 40 за спірний період було поставлено відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) товарів на суму 2 250 413, 42 грн. Відповідачем було проведено часткову оплату та повернення товару на суму 2 413 613,45 грн.

Згідно п. 2.2. договору оплата робіт згідно цього Договору здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, правильним є висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимоги позивача за первісним позовом лише в частині стягнення з відповідача 895 147,76 грн., оскільки із заявленого розміру позовних вимог ( 1 910 407,76 грн. ) відповідач за первісним позовом заперечив факт поставки товару на суму 1 015 260,00 грн., а доказів здійснення таких поставок позивач ні в суд першої, ні в суд апеляційної інстанції не представив.

Факт подання проекту акту звіряння взаємних розрахунків позивачем відповідачу зазначеного висновку не спростовує, первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували заявлений розмір позовних вимог ТзОВ «Бета-Реда Україна» відсутні, а покликання скаржника на те, що відповідач ухилявся від проведення звіряння взаємних розрахунків не заслуговує на увагу, оскільки останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції подано відзив на позовну заяву та зустрічний позов, у яких заперечив факт спірних поставок товару.

Разом із тим, судова колегія вважає безпідставними твердження скаржника щодо незаконності задоволення місцевим господарським судом зустрічних позовних вимог. Як вбачається із доповідних записок керуючих магазинами на ім'я директора ТОВ «Інтеркоттон» А.Вовка від 08.01.2014 р., від 11.04.2014 р., від 28.01.2014 р., від 26.02.2014 р., від 28.07.2014 р., Протоколу №30 загальних зборів учасників ТОВ «Інтеркоттон» від 19.02.2014 р., електронного листа від Директора ТОВ «Бета-Реда Україна» Мартіна Міськевича, ТзОВ «Бета-Реда Україна», починаючи із 2013 р. неналежно виконує свої обов'язки за Договорами (зокрема, передбачені п.п. 2.2., 2.3., 5.3. Договорів). Так, товари постачаються в асортименті, який не завжди співпадає із сезонами продажу, у недостатній кількості для належного заповнення магазинів, асортимент слабо оновлюється, а крім того, постачається Отримувачу за завищеною ціною, що перешкоджає забезпеченню належного обсягу реалізації товарів.

У червні 2014 р. ТОВ «Бета-Реда Україна» в односторонньому порядку припинило виконання договорів поставки №14 від 22.02.2011 р., №16 від 12.03.2011 р. та №27 від 21.09.2011 р.

Відповідно до п. 11.1 Договору, всі спори між Сторонами, з яких не було досягнуто згоди, в тому числі, щодо розміру винагороди та витрат отримувача, розв'язуються у відповідності до законодавства України.

Згідно з ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до п. 10.5. договорів поставки отримувач звільняється від відповідальності за порушення умов цих договорів, якщо таке порушення з'явилося наслідком порушення Договору Постачальником.

Належне виконання договорів поставки з боку ТОВ «Інтеркоттон» було можливе лише за умови належного виконання обов'язків Постачальником, тому ТОВ «Інтеркоттон» повідомило листом ТОВ «Бета-Реда Україна» про тимчасову неможливість здійснення платежів за договорами поставки №14 від 22.02.2011 р., №16 від 12.03.2011 р. та №27 від 21.09.2011 р. через порушення умов договорів ТОВ «Бета-Реда Україна».

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Місцевим господарським судом правильно надано правову оцінку тій обставині, що скаржником було істотно порушено умови договорів №№ 14,16,27,40, що призвело до завдання збитків відповідачу (позивачу за зустрічним позовом).

Крім цього, оскільки до договорів №№ 14,16,27,40 підлягають застосуванню у відповідній частині положення законодавства, які регулюють відносини комісії, то до спірних правовідносин суд правильно застосував ст. 1024 ЦК України, за якою комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що збитки товариства, пов'язані із виконанням договорів поставок №№ 14, 16, 27, 40 становлять 1 847 673,74 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення визначені в ст. 601 Цивільного кодексу України.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними; бути однорідними (правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Один зі способів припинення зобов'язання передбачений ст.601-602 ЦК, відповідно до якого зобов'язання припиняється заліком зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У відповідності зі ст. 602 ЦК встановлені вичерпні випадки, коли виключається можливість заліку зустрічних вимог. Так, не допускається залік наступних зустрічних грошових вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зі змісту правової норми ч. 4 ст. 341 ГК України прямо випливає, що залік взаємних зобов'язань і грошових претензій між учасниками господарських відносин - це один із способів безготівкових розрахунків.

Відповідно до п. 22 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду. Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК.

Відповідач за первісним позовом звернувся із зустрічною позовною заявою, кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; зустрічні вимоги є однорідними - грошовими; строк виконання зустрічних зобов'язань настав - що дає підстави господарському суду провести взаємне зарахування зустрічних грошових вимог сторін на суму 895 147,76 гривень.

Таким чином Господарський суд Львівської області дійшов правильного висновку, що між сторонами відбулося зарахування зустрічних вимог на суму 895 147,76 грн. та в цій частині припинив провадження як у первісному так і в зустрічному позові, у зв'язку з відсутню предмету спору. Правильним є також висновок про необхідність відмови у задоволенні решти первісних позовних вимог.

З урахуванням проведеного взаємного зарахування зустрічних позовних вимог, стягненню на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом) із позивача (відповідача за зустрічним позовом) підлягає 952 525,98 гривень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували законність та обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог, а також неправомірність та безпідставність заявленого зустрічного позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2014р. у справі № 914/3040/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 06.01.2015р.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.