Ухвала суду № 42246901, 05.01.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/42/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.Категорія - 27 Доповідач Бубличенко В. П.

УХВАЛА

Іменем України

05.01.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Бубличенко В.П.

суддів - Кривохижі В.І., Сукач Т.О.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 вересня 2014 року і

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 вересня 2014 року задоволено позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд стягнув із ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 05.01.2006 року в розмірі 26 695,60 грн., яка складається із: 3286,82 грн. заборгованості за кредитом; 21661,37 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 500 грн. фіксованої частини штрафу; 1247,41 грн. процентної складової штрафу; а також 266,96 грн. судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника банку Бистрова С.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.

Встановлено, що 05.01.2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 2100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами Банку складають кредитний договір.

Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з тарифами і умовами обслуговування кредитних карт у «ПриватБанку» погашення заборгованості здійснюється щомісяця до 25 числа в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості.

Обов'язок відповідача виконувати належним чином умови укладеного з банком кредитного договору у встановлений цим договором строк передбачено статтями 526, 527 530, 1054 ЦК України.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 13 травня 2014 року виникла заборгованість, яка складається із: 3286,82 грн. заборгованості за кредитом; 21661,37 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 500 грн. фіксованої частини штрафу; 1247,41 грн. процентної складової штрафу.

Із наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що кошти на погашення заборгованості відповідач вносив лише 17 лютого, 17 березня, 19 квітня, 19 травня, 23 червня, 20 липня, 08 і 19 серпня, 20 вересня 2006 року; 12 липня, 05 листопада, 08 грудня 2010 року; 15 і 31січня, 09 лютого, 23 березня 2011 року (а.с.5-6).

Вказаний розрахунок станом на 13 травня 2014 року відповідає умовам кредитного договору, не викликає сумнівів щодо його правильності і не спростований відповідачем.

У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В заяві позичальника визначено, що базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору складає 4% в місяць.

Згідно з Тарифами і умовами у випадку виникнення прострочки на суму, що перевищує 50 грн., застосовується подвійна відсоткова ставка в місяць.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, несвоєчасним погашенням ним заборгованості у травні, липні, серпні 2006 року, а також починаючи з жовтня 2010 року і до 13 травня 2014 року на прострочену заборгованість банк щомісяця нараховував 96% (4% х 12 міс. х 2 = 96%) річних за користування кредитом.

Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо неправильного нарахування банком процентів за користування кредитом. Можливість зменшення судом розміру процентів за заявою позичальника законом не передбачена.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо нарахування 5% штрафу на пеню.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У п.8.6 Умов зазначено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн.+5% від суми заборгованості.

Сплата пені умовами кредитного договору не була передбачена, тому вона позивачем не нарахована взагалі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України, на яку відповідач також посилається у апеляційній скарзі, розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України є, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Загальний розмір неустойки, нарахований банком у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, складає 1747,41 грн. (500+1247,41=1747,41), що значно менше суми збитків, завданих банку, тому підстав для зменшення розміру неустойки немає.

У апеляційній скарзі а також окремо поданій апеляційному суду заяві відповідач просить застосувати позовну давність.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Пункт 7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», на який відповідач посилається у апеляційній скарзі, стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-126цс13 від 20 листопада 2013 року).

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідач брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, але не заявляв у будь-якій формі про застосування позовної давності.

Враховуючи наведене, у апеляційного суду немає передбачених законом підстав для застосування позовної давності.

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді