Рішення № 4224660, 22.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.09 р. Справа № 40/199

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ”ТаВи”, м. Донецьк

про стягнення 100 460 грн. 43 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Шевела О.О. – головний спеціаліст з правових питань

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи звернулось до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „ТаВи” про стягнення основного боргу з орендної плати в сумі 94 530 грн. 99 коп., пені в сумі 1 678 грн. 25 коп., трьох процентів річних в сумі 780 грн. 87 коп., інфляційних в сумі 3 470 грн. 32 коп. згідно договору фінансового лізингу №15-51/01/03/05 від 01.03.2005р.

До прийняття рішення по справі від позивача надійшло клопотання про відкладення слухання справи на п’ять днів, однак суд не вбачає підстав для відкладення слухання справи, оскільки надані докази по справі підтверджують основний борг, що знайшло своє відображення в акті звірки розрахунків станом на 22.07.2009р., підписаному без зауважень та пропозицій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між Українською державною інноваційною компанією, далі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „ТаВи”, далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу від 01.03.2005р. №15-51/01/03/05 та додаткові угоди до нього від 14.10.2005р., 31.10.2007р., 11.02.2009р., згідно яких у позивача виникли перед відповідачем зобов’язання по передачі у користування на визначений договором строк предмету лізингу.

Відповідно до пункту 2.1 предметом договору фінансового лізингу – є надання в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу обладнання, вказаного в Додатку №1 до договору, надалі обладнання, на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно пункту 3.1 договору сторонами встановлено строк лізингу з дати підписання договору до 30.12.2011р.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоотримувачу на підставі підписаного акту прийому-передачі майна б/н від 01.03.2005р.

Згідно з пунктом 4.3 договору, всі лізингові платежі Лізингоодержувач повинен сплачувати Лізингодавцеві відповідно до графіку (Додаток №2) у гривнях. Крім того, Додатковою угодою №3 від 11.02.2009р. було внесено зміни до графіку сплати лізингових платежів

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума боргу відповідача за лізинговими платежами за договором лізингу станом на 22.07.2009р. складає 100 460 грн. 43 коп., в тому числі заборгованість за IV квартал 2008р. складає 44 643 грн. 11 коп. та за І квартал 2009р. складає 49 887 грн. 88 коп., які позивач і намагається стягнути.

Згідно пункту 4.4 у випадку прострочення Лізингоодержувачем сплати лізингових платежів, він сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме в період прострочення платежу, від належної до сплати суми за кожний день прострочення.

Оскільки Лізингоодержувач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, і мало місце несвоєчасне внесення лізингових платежів, Лізингодавець намагається стягнути з нього пеню в сумі 1 678 грн. 25 коп. за період прострочення з 01.05.09р. по 27.05.09р.

На думку позивача, відповідач прострочив внесення лізингових платежів, а саме своєчасне виконання грошових зобов’язань, тому позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 780 грн. 87 коп. за період з 01.01.09р. по 27.05.09р. та інфляційних в сумі 3 470 грн. 32 коп. за період з грудня 2008р. по квітень 2009р.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. Сторони досягли суттєвих умов договору, а тому відповідно до вимог ст.638 ЦК України та ст.ст. 180,181 ГК України він вважається укладеним.

Крім того, до відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За приписами ст.ст. 1,3 Закону України "Про лізинг", фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, виникаючих на підставі договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу Лізингодавець зобов’язується придбати у власність річ у продавця (постачальника) у відповідності з установленими Лізингоотримувачем специфікаціями та умовами та передати її у користування Лізингоотримувачеві на певний строк не менш ніж один рік за встановлену плату (лізингові платежі). Таким чином, між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

В силу ст. 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Свої зобов’язання за договором фінансового лізингу відповідач у повному обсязі не виконав.

Зобов’язання не припинилося виконанням, проведеним належним чином, а тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу зі сплати лізингових платежів в сумі 94 530 грн. 99 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Додаткові зобов’язання існують доти поки існує основне зобов’язання.

Факт прострочення внесення лізингових платежів, підтверджено матеріалами справи, і наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 1 678 грн. 25 коп. за період з 01.05.09р. по 27.05.09р. за договором фінансового лізингу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законодавець визначає, що три відсотки річних та інфляційні не є мірою відповідальності, а є іншими способами захисту порушеного права.

Інший розмір процентів не встановлено договором, а докази у справі свідчать про наявність прострочення внесення орендних платежів, (несвоєчасне виконання грошових зобов’язань). З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 780 грн. 87 коп. за період з 01.01.09р. по 27.05.09р. та інфляційних в сумі 3 470 грн. 32 коп. за період з грудня 2008р. по квітень 2009р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44,49 ГПК України.

За згодою представника позивача присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1 Закону України "Про лізинг", ст. ст.1,3 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 526, 599, 638, 806 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 193, п. 6 ст. 232, ст. 292 ГК України, ст.ст. 44, 49, ч. 3 ст. 69, ст. ст. 82, 84, ч. ч. 2, 3, ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ТаВи”, 83000, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 7, ід. код 30483146, р/р 26003301749895 у філії „Головне управління ПІБ в Донецькій області”, МФО 334635, на користь:

- Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, 83003, м. Донецьк, вул. Калужська, 10, ід. код 0041467, р/р 26504010019142 у ВАТ „Укрексимбанк” м. Києва, МФО 322313, основний борг з лізингових платежів в сумі 94 530 грн. 99 коп., пеню в сумі 1 678 грн. 25 коп., три проценти річних в сумі 780 грн. 87 коп., інфляційні в сумі 3 470 грн. 32 коп., витрати по державному миту в сумі 1 004 грн. 60 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя