Постанова № 42246599, 23.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 р. Справа № 804/7501/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представників відповідача Шмельової І.К., Порохні І.В., Горобець К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ротор" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ротор» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000582201 від 19.05.2014р., винесене Державною податковою інспекцією Ленінського району м.Дніпропетровська, яким ПП «Ротор» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 148 900,50 грн., у тому числі за основним платежем - 119 120,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -29 780,50 грн.;

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000572201 від 19.05.2014р. винесене Державною податковою інспекцією Ленінського району м.Дніпропетровська, яким ПП «Ротор» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 743 968,50 грн., у тому числі за основним платежем - 655 157,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 88 811,50 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки проведеної перевірки є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року до участі у справі № 804/7501/14 в якості свідків було залучено директора ТОВ «Інтер-Плюс» ОСОБА_6, директора ТОВ «ТУРНІР-ДНІПРО» ОСОБА_7, директора ТОВ «Фірма «П.С.В.» ОСОБА_8, директора ТОВ «Шоковіта» ОСОБА_9, директора ТОВ «Ангстрем Континенталь» ОСОБА_10, директора ТОВ «Лігран» ОСОБА_11, директора ТОВ «Ривс» ОСОБА_12, директора ПП «Валга» ОСОБА_13, директора ТОВ «Транс Бізнес Лайн» ОСОБА_15, директора ПП «Вісмут» ОСОБА_16

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, надали до суду письмові заперечення та пояснили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в судове засідання не з'явились.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Ротор» (код ЄДРПОУ 13430357) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки було складено акт від 13.02.2014 року №202/2201/13430357.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ПП «Ротор» були подані заперечення на вказаний вище Акт.

За результатми розгляду заперечень ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було призначено та проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Ротор» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складений акт від 17.04.2014 р. №504/2201/13430357, згідно із висновками якого встановлено порушення:

1) п. 44.1. ст. 44, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.2, п.п. 135.5.5, п. 135.5 ст. 135, ст. 138, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, п. 3.1 ст. 3. п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. «г» п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму - 655157,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2010р. в сумі - 61335,00 грн., за І квартал 2011 р. в сумі - 110493,00 грн., за II квартал 2011 р. в сумі - 161322,00 грн., за III квартал 2011 р. в сумі - 102,00 грн., за IV квартал 2011 р. в сумі - 27997,00 грн., за І квартал 2012 р. в сумі -98184,00 грн., за II квартал 2012 р. в сумі - 53891,00 грн., за III квартал 2012 р. в сумі -41337,00 грн., IV квартал 2012 р. в сумі - 100495,00 грн.;

2) п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму - 119120,00 грн., в тому числі: за вересень 2011 р. на суму - 45280,00 грн., за листопад 2011 р. на суму - 8118,00 грн., за грудень 2011 р. на суму - 20221,00 грн., за січень 2012 р. на суму - 3200,00 грн., за лютий 2012 р. на суму - 18953,00 грн., за липень 2012 р. на суму -17783,00 грн., за серпень 2012 р. на суму - 5567,00 грн.;

3) п. 3.5 гл. 3, п. 5.8 гл. 5, п. 7.24 гл. 7 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» внаслідок чого встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі - 1 830,07 грн.;

4) п.п. 3.3.13 п. 3.1, абз. 2 п. 3.6, п. 3.8 розділу 3, п.п. 4.4.1, 4.4.2, 4.4.3, п. 4.1 розділу 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, в частині невірного коригування уточнених показників.

Згідно ст. 86 Податкового кодексу України на акт перевірки від 17.04.2014 року були подані заперечення від 06.05.2014 року.

На підставі акту від 17.04.2014 р. №504/2201/13430357 ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000582201 від 19.05.2014 року, яким ПП «Ротор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі за основним платежем на 119120,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 29780,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000572201 від 19.05.2014 року, яким ПП «Ротор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 655157,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 88811,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між тими суб'єктами господарювання, які склали такі документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, господарські операції, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями саме між вказаними в первинній документації суб'єктами правовідносин, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладання угоди та її здійснення.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання-передачу тих чи інших активів саме учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким передавався та приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу, субпідрядників тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Висновками акта перевірки від 17.04.2014 р. №504/2201/13430357 встановлено, що ПП «Ротор» зайво віднесено до складу валових витрат суми витрат, пов'язані з придбанням товарів та послуг, а саме: послуг із виготовлення солоду, одержаних від ТОВ ВК «Укрсолод», патоки крохмальної від ТОВ «ТД «Інтеркорн», ТОВ «Аміла Торг», ТОВ «ТД «Інтерстарч Україна», гелію газоподібного від ТОВ «ДіПі Ейр Газ», концентрату квасного сусла від ДП «Бершадський спиртзавод», ТОВ «Крохмалепродукти України» на загальну суму 1412435, оскільки відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення цих операції. Підставою для такого висновку відповідача слугували обставини встановлення нереальності здійснення опреацій з наступного продажу цих товарів.

А саме, перевіркою встановлено, що в перевіряємий період ПП «Ротор» документувало господарську діяльність з реалізації зазначених товарів наступним контрагентам: ТОВ «Фірма «П.С.В.», ТОВ «Інтер-Плюс», ТОВ «Ривс», ПП «Валга», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Транс Бізнес Лайн», ПП «Вісмут», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Турін-Дніпро», однак реальності здійснення господарських відносин з даними контрагентами не підтверджено, через що позивачем було також завищено задекларовані доходи від реалізації товару цим контрагентам всього на суму 3024455, та відповідно, занижено суму доходів в розмірі 2904228,00грн. - отриманих грошових коштів від даних контрагентів в якості безповоротної фінансової допомоги.

Крім того відповідачем встановлено завищення витрат позивачем з придбання товару: від ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ „Шоковіта", ТОВ «Лігран», ТОВ «Інтер-Плюс» на загальну суму 888180 грн., оскільки відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення цих операції.

Також відповідачем встановлено заниження позивачем доходів в сумі 4939,00грн. - внаслідок невключення до складу валових доходів вартості безоплатно отриманої під час здійснення імпортних операцій багато обертової тари, неповернутої постачальнику на суму 4494,00грн., а також не включення до складу валових доходів 445,00грн. - суми кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності.

З метою з'ясування реальності спірних господарської операції між вказаними в первинних документах контрагентами, встановлення обставин, способу та руху активів ухвалою суду від 17 червня 2014 року до участі у справі в якості свідків було залучено директорів ТОВ «Інтер-Плюс» ОСОБА_6, ТОВ «ТУРРІН-ДНІПРО» ОСОБА_7, ТОВ «Фірма «П.С.В.» ОСОБА_8, ТОВ «Шоковіта» ОСОБА_9, ТОВ «Ангстрем Континенталь» ОСОБА_10, ТОВ «Лігран» ОСОБА_11, ТОВ «Ривс» ОСОБА_12, ПП «Валга» ОСОБА_13, ТОВ «Транс Бізнес Лайн» ОСОБА_15, ПП «Вісмут» ОСОБА_16

Викликані свідки в судове засідання не з'явились, письмових пояснень з приводу реальності укладених з позивачем угод та їх виконання до суду не надали.

У відповідності до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами фактичне виконання укладених угод з реалізації товару саме з вказаними котрагентами.

При цьому судом приймається до уваги факт існування об'єкта товару та його отримання позивачем, однак ця обставина сама по собі не підтверджує того, що вказаний товар було реалізовано за результатом саме наведених у первинних документах правовідносин між зазначеними контрагентами.

Таким чином складені первинні документи не підтверджують факт здійснення господарських операцій між вказаними в них контрагентами в частині реалізації товарів, та відповідно, не створюють правові підстави для використання таких первинних документів у податковому обліку.

При цьому, суд не погоджується з висновком податкового органу про нереальніть угод з придбання товарів позивачем від ТОВ ВК «Укрсолод», ТОВ «ТД «Інтеркорн», ТОВ «Аміла Торг», ТОВ «ТД «Інтерстарч Україна», ТОВ «ДіПі Ейр Газ», ДП «Бершадський спиртзавод», ТОВ «Крохмалепродукти України», оскільки такий висновок ґрунтується суто на припущеннях перевіряючих, які були зроблені на підставі висновків щодо нереальності операцій з продажу даних товарів. При цьому, відповідачем не були досліджені безпосередньо господарські операції щодо придбання товарів з даними контрагентами-покупцями, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. До того ж в акті перевірки обставини відсутності реальних наслідків за угодами, укладеними між позивачем та вказаними контрагентами, не відображено, будь-яких доказів з цього приводу відповідачем також надано не було.

З огляду на викладене суд визнає висновки відповідача відносно нереальності здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару від вказаних контрагентів - необгрунтованими та, відповідно, неправомірними.

При цьому суд зазначає наступне. Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат на час вчинення частини зазначених господарських операцій визначались п.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно з яким валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Питання формування валових витрат за наслідками іншої частини господарських операцій на час їх вчинення регламентовано відповідними аналогічними положеннями Податкового кодексу України.

Однак, враховуючи доведеність правомірності висновків відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій з продажу товару, суд приходить до висновку що придбаний товар не використано у господарській діяльності позивача, а дії з формування позивачем валових витрат за опреаціями з придбання даних товарів, які в подальшому не були використані у господарській діяльності, є неправомірними, а отже виходячи з викладеного висновок відповідача щодо завищення позивачем валових витрат та розрахунок податкових зобовязань в цій частині по суті є правомірним.

Суд приходить до висновку про правомірність доводів відповідача щодо завищення витрат позивачем з придбання товару: від ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ „Шоковіта", ТОВ «Лігран», ТОВ «Інтер-Плюс» на загальну суму 888180 грн., через нереальність здійснення цих операції, що доведено, виходячи з викладених вище обставин.

Також позивачем не спростовано висновок відповідача щодо заниження позивачем доходів в сумі 4939,00грн.

Виходячи з викладеного підстави для скасування рішення відсутні.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ПП «Ротор» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000572201 від 19.05.2014 р. відмовити.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000582201 від 19.05.2014 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.1 статті 201 цього кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи правомірність оскарженого рішення відповідача з питання формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в перевіряємому періоді, судом встановлено, що підставою для нарахування податкових зобов'язань за вказаним податковим повідомленням-рішення було встановлення факту неправомірного формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Інтер-Плюс».

Оцінка вказаним правовідносинам надана судом вище, зокрема встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами щодо придбання товарів, через що суд визнає правомірним висновок відповідача, що відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд також погоджується з висновоком відповідача щодо безпідставності декларування позивачем зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з продажу товару контрагентам, оцінка вказаним правовідносинам надана судом вище, зокрема встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами щодо продажу товарів.

Також судом встановлено, що в перевіряємий період ПП «Ротор» експортувало товар за межі України на адресу нерезидентів, а саме «Hazlewood Venture LTD» (Кіпр), «PENDLETON TRADING LTD» (Кіпр), ООО «УНИКОМ» (Росія), «TORON LTD» (Великобританія), ООО «ИПКЛИ-1» (Грузія), «TORON LIMITED» (Великобританія).

В результаті порівняння загальної суми витрат, пов'язаних з придбанням продукції, включаючи податок на додану вартість (фактурної вартості), із загальною сумою, одержаною скаржником від покупців-нерезидентів як оплату за цей товар, відповідач дійшов до висновку про завідому збитковість досліджуваних експортних операцій позивача, у той час як за результатами даних господарських операцій останній мав отримати прибуток, з якого необхідно було утримати податки. Зокрема, перевіркою було встановлено, що ПП «Ротор» завищило суму податкового кредиту по придбанню товарів та їх переробленню за економічно недоцільними угодами, які реалізувало не експорт на суму 186857,00 грн.

Однак суд не погоджується з такими висновками, оскільки податковий орган не взяв до уваги ту обставину, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, у зв'язку з чим ціна продажу товару без урахування ПДВ є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами і свідчить про фактичне отримання прибутку.

У разі експорту платником податку на додану вартість товарів, база оподаткування визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, а саме, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України в разі експорту товарів датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Враховуючи викладене, з метою достовірного відображення обсягів експортованих товарів у податковій звітності позивач повинен відображати обсяги експортованих операцій, що підтверджені вантажними митними деклараціями, в тому звітному періоді, в якому фактично здійснено вивезення експортованих товарів за межі митної території України (дата фактичного перетину товаром митного кордону має бути зазначена у вантажній митній декларації).

Позивачем були надані до перевірки всі первинні бухгалтерські документи по здійсненню господарських операцій з контрагентами, а саме докази придбання, передачі і отримання товару, його оплати, реалізації на експорт, а також отримання доходу у вигляді обумовлених відповідними контрактами сум валютної виручки.

В силу положень пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єкт оподаткування податком на додану вартість утворюють як операції платників податку постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, так і операції з вивезення товарів у митному режимі експорту.

Статтею 193 ПК України встановлено, що ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.

Згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт товарів - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Застосування податкових ставок, визначених ПК України, для певних господарських операцій є обов'язковим для суб'єктів господарювання, що проводять відповідну діяльність. Отже, при здійсненні експортних операцій формується позитивний залишок податкового кредиту, оскільки податок па додану вартість був сплачений при придбанні товару і включений до складу податкового кредиту, а податкові зобов'язання від реалізації товару на експорт не виникають.

З наведеного вбачається, що позивач здійснював господарські операції у відповідності до норм чинного законодавства з нарахуванням податку на додану вартість за встановленими законом податковими ставками, які є різними для різних видів операцій, зокрема, поставки товарів на території України оподатковуються за ставкою 20%, а експорт товарів - за ставкою 0%. Суми, віднесені до складу податкового кредиту, дорівнюють сумам податку на додану вартість, що сплачені при придбанні товару шляхом безготівкового розрахунку.

Суд також зазначає, що збитковість господарської операції не може бути підставою для визнання її негосподарською, оскільки господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності.

Таким чином в цій частині визначення податкових зобов'язань відповідачем є неправомірним. При цьому суд зазначає, що повноваження суб'єкта владних повноважень не можуть здійснюватись судом, зокрема в частині нарахування податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, з урахуванням складності розрахунку податкового повідомлення-рішення, здійсненого на підставі частково правомірних висновків відповідача, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2014 року №0000582201 підлягає скасуванню повністю. Однак скасування рішення в цілому в даному випадку не є підставою вважати протиправними висновки, з якими погодився суд, що створює відповідні юридичні наслідки для сторін наведених правовідносин.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Ротор" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Державної податкової інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19 травня 2014 року № 0000582201, яким Приватному підприємству "Ротор" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 148900,50 грн., з яких: за основним платежем 119120,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 29780,50 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ротор" (код ЄДОРПОУ 13430357) судовий збір у розмірі 81,25 грн. (вісімдесят одна грн. 25 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2014 року.

О.Б. Ляшко