Рішення № 4224370, 29.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.07.09 р. Справа № 4/160

27.07.09р. оголошена перерва на 9-00годин 29.07.09р. на підставі ст.77 ГПК України.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Мірошниченко О.Є. – довіреність від 30.06.09р.,

від відповідача – Поповський А.А. – довіреність від 22 03.07р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВБР Електрик” м. Київ

до відповідача - Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь –металургійний завод”

м. Донецьк

про стягнення 85530,13грн. заборгованості, інфляції, 3%річних та пені

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 85530,13грн., з яких: 68173,23грн. - заборгованість, 7321,43грн. – інфляційні витрати, 1115,05грн. – 3%річних, 8920,42грн. - пеня.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір №16916дс від 21.07.2008року з додатковою угодою №1, рахунок-фактуру №7629 від 01.08.2008року на суму 136346,47грн., який виставлений відповідачу для оплати, видаткову накладну №6214 від 20.10.2008року на суму 136346,47грн., по якій отриманий товар відповідачем, вимогу, яка направлена відповідачу та відповідь на неї.

Також позивач для забезпечення позову просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Відповідач погодився з сумою боргу в повному обсязі.

На розсуд суду наданий договір поставки №16916дс від 21.07.2008року з додатковою угодою №1, за яким виникли у сторін зобов’язання. Частина 3 ст.265 ГК надає право укладати договори поставки всім суб’єктам господарювання, зазначеним у ч.1,2,ст.55 ГК.

З урахуванням ст.628 і 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) зміст договору поставки включає в себе наступні питання: 1) істотні умови, які мають бути погоджені сторонами; 2) інші умови договору, погоджені сторонами; 3) права і обов’язки сторін, які набувають постачальник і покупець в результаті укладання договору поставки.

Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки №16916дс від 21.07.2008року з додатковою угодою №1, підписаною 21.07.08р., за якою продавець, він же позивач по справі, зобов’язався поставити на ВАТ “УК “Шахта “Красноармійська-Западная № 1” перетворювачі частоти різної потужності в кількості 8 штук загальною вартістю 136346,47грн. за умови викладених в п.3.1договору: 50% від вартості перераховуються покупцем, відповідачем по справі, у формі попередньої оплати, а 50% в термін 10-ти днів з дати поставки.

2

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем виставлена відповідачу для оплати рахунок-фактура №7629 від 01.08.2008року на суму 136346,47грн, в якої зазначено, що поставка переліченого товару буде проводитись за умовами договору № 16916ДС від 21.07.2008р.

Відповідач платіжним дорученням № 26904 від 15.09.2008р. перерахував 68173,24грн. як 50% передоплати, що підтверджується витягом з банківського рахунку.

Як вимагали умови додаткової угоди № 1 від 21.07.08р. перетворювачі частоти різної потужності в кількості 8 штук загальною вартістю 136346,47грн. поставлені на ВАТ “УК “Шахта “Красноармійська-Западная № 1” по видатковій накладній №6214 від 20.10.2008року

Оскільки, отриманий від відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК України.

Відповідач в порушення умов договору частково оплатив отриманий ним товар, таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час звернення із позовом складає 68173,23грн.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової не оплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 68173,23грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 7321,43грн. інфляційних, 1115,05грн. 3%річних, 8920,42грн. пені.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (п. 3.1 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п. 7.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 8920,42грн. пені частково в сумі 8151,03грн., оскільки вона повинна бути розрахована у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку, а позивач нарахував суму пені без врахування шестимісячного строку.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

3

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача 7321,43грн. інфляційних витрат та 1115,05грн. 3%річних за прострочку виконання грошового зобов’язання, суд задовольняє ці вимоги в наступних розмірах: 3%річних частково в сумі 1108,53грн. та інфляційні в повному обсязі – 7321,43грн.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,625,712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВБР Електрик” м. Київ до Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь – металургійний завод” м. Донецьк про стягнення 85530,13грн. заборгованості, інфляції, 3%річних та пені частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь – металургійний завод” м. Донецьк-83062, вул. І. Ткаченка, 122, ЄДРПОУ 30939178, р/р №26006198028081 в Донбаській філії ВАТ “Кредит промбанк” м. Донецьк, МФО 335593 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВБР Електрик” м. Київ-02175, вул. Харківське шосе, 55, ЄДРПОУ 32527242, р/р №26006367348701 у філії КРУ КБ “Фінанси та кредит”, МФО 300937 заборгованість в сумі 68173,23грн., 7321,43грн. - інфляції, 1108,53грн. - 3%річних, 8151,03грн. - пені, 847,54грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.