Рішення № 42241177, 17.12.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/24757/14-ц

2-7422/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 грудня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Семененко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та виселення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, як балансоутримувач будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а також про виселення Відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначеної квартири.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 10.07.2013 №1143 до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації було передано квартиру АДРЕСА_1 для вжиття заходів щодо реєстрації права власності територіальної громади м. Києва та забезпечення заселення квартири у встановленому порядку.

Зазначена квартира, як вказує Позивач, перебувала під арештом, який був накладений ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.04.2009р. та постановою слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 06.11.2009р. у кримінальній справі №09-14463.

Разом з тим, як вказує Позивач, в ході підготовки документів щодо зняття арештів з квартири та проведення процедури державної реєстрації права власності на неї, Позивачем було встановлено факт її відчуження, а саме: 19.08.2013р. ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_1, уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2.

Позивач вважає, що зазначений договір купівлі-продажу квартири має бути визнаний недійсним, оскільки у відповідності до рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.02.2013р. право власності на спірну квартиру було визнане за територіальною громадою м. Києва , а тому ОСОБА_1, яка достовірно знала про те, що не є власником зазначеної квартири, не мала будь-якого права на укладення договору на її відчуження.

Враховуючи визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, Позивач, як балансоутримувач та управитель майна, просить суд також усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення з неї Відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які безпідставно, переконання Позивача, проживають у квартирі.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримала, просила суд його задовольнити.

Представник прокуратури Солом'янського району м. Києва, яка вступила у справу на стороні Позивача, просила суд позов задовольнити.

Представники Солом'янської районної в м. Києві адміністрації та Київської міської ради підтримали позов, наполягаючи на протиправності укладеного договору купівлі-продажу від 19.08.2013р.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, усі вони повідомлені про розгляд справи належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Суд, за згоди інших учасників справи, визнав за можливе розглядати справу у відсутність Відповідачів, які не з'явились до суду з невідомих причин, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню справи на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року було частково задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 10.10. 2012 у справі за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання договорів нікчемними та недійсними, та:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08.08.2008р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_6;

- визнано відумерлою спадщиною вказану квартиру, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8

Додатковим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.03.2013 квартиру АДРЕСА_1, яка визнана відумерлою спадщиною, передано територіальній громаді м. Києва.

За результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ ухвалою від 01.07.2013р. залишив рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.02.2013р. без змін.

Згідно з розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2013 №1143 «Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Києва квартир за рішеннями судів» до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації було передано квартиру АДРЕСА_1 для вжиття заходів щодо реєстрації права власності територіальної громади м. Києва на вищевказану квартиру та забезпечення спільно з Департаментом будівництва і житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заселення квартири у встановлено порядку.

Зазначене розпорядження було оспорене ОСОБА_2 в Окружному адміністративному суді м. Києва, проте постановою від 20.02.2014р., залишеною в силі Київським апеляційним адміністративним судом, у задоволенні позову було відмовлено, а Розпорядження №1143 від 10.07.2013р. визнане законним.

Не зважаючи на викладені обставини 19 серпня 2013 року представником ОСОБА_1, яка на той момент не являлась власником квартири, - ОСОБА_5 - було укладено договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2, від імені якої діяв ОСОБА_3. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України право розпорядження майном належить власнику. Станом на день укладення договору купівлі-продажу від 19 серпня 2013 року ОСОБА_1 не була власником квартири АДРЕСА_1, а тому зазначений договір має бути визнаний недійсним в інтересах територіальної громади м. Києва.

З огляду на викладені обставини справи суд вважає можливим задовольнити заявлені Позивачем вимоги про визнання договору недійсним.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на день розгляду справи безпідставно займають квартиру АДРЕСА_1, задоволенню підлягають також вимоги про їх виселення із зазначеної квартири.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому суд вважає що підлягають стягненню з Відповідачів в рівних долях понесені Позивачем судові витрати на судового збору в розмірі 243,60.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 317, 321, 387, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 30, 37, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання ним його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: