Ухвала суду № 42240238, 12.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2014 рокусправа № 804/1162/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Чередниченко В.Є. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. у справі №804/1162/14 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг» до: про:Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг» (далі - ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровської ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 3-9 т. 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №804/1162/14 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 1 т. 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної податковим органом (відповідачем у справі) документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПрАТ «Страхова Компанія «Прогрес-Фонд» за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. з питань достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139, п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 72850,00грн., у тому числі за 4 квартал 2011р. - 25300,00грн., за 1 квартал 2012р. - 47550,00грн., що було відображено в акті перевірки №317/22-01/31585570 від 02.12.2013р., та за результатами перевірки на підставі акту перевірки відповідачем 20.12.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0005652201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 96625,00грн., в тому числі за основним платежем 72850,00грн. та штрафних санкцій 23775,00грн., але позивач вважає, що висновки відповідача у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення є безпідставними та не ґрунтуються на законі, оскільки господарські операції між позивачем та ПрАТ «Страхова Компанія «Прогрес-Фонд» були виконані реально, отримані позивачем від його контрагента послуги були використано у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які підтверджують факт виконання ним та його контрагентом своїх зобов'язань за укладеним між ними договором, на підставі цих первинних документів позивачем у відповідний звітний період було сформовано податкову звітність, тому позивач вважає висновки податкового органу безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам, і просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0005652201 від 20.12.2013р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. у справі №804/1162/14 адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Дніпропетровської ОДПІ №0005652201 від 20.12.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 96625,00грн., в тому числі за основним платежем 72850,00грн. та штрафних санкцій 23775,00грн. (суддя Врона О.В.) / а.с. 133-138 т.2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. у даній справі, подав апеляційну скаргу /а.с. 145-146 т. 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 13.02.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином, про поважність причин не явки свого представника до суду у судове засідання або про можливість розгляду даної справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної карги, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду від 13.02.2014р. залишити без змін.

Заслухавши у судовому засданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивача у справі - ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг», ідентифікаційний код - 31585570, зареєстровано як юридичну особу 17.08.2001р. Дніпропетровською районною державною адміністрацією, та як платник податків позивач перебуває на обліку в Дніпропетровській ОДПІ.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 15.11.2013р. по 23.11.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПрАТ «Страхова Компанія «Прогрес-Фонд» за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. з питань достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, за результатами якої було складено акт №317/22-01/31585570 від 02.12.2013р. (далі - акт перевірки) .

При проведенні перевірки були використані первинні документи надані позивачем на письмовий запит відповідача щодо господарських взаємовідносин ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві №445/2250/30303336 від 19.07.2013р. про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., інформацію баз даних ОДПС, аналітичної системи на рівні Міністерства доходів і зборів України.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки /а.с. 12-22/ податковим органом за результатами перевірки зароблено висновок про порушення позивачем п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139, п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 72850,00грн., у тому числі за 4 квартал 2011р. - 25300,00грн., за 1 квартал 2012р. - 47550,00грн.

У подальшому за результатами перевірки, на підставі вищезазначеного акту перевірки, Дніпропетровською ОДПІ 20.12.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0005652201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 96625,00грн., в тому числі за основним платежем 72850,00грн. та штрафних санкцій 23775,00грн. /а.с. 24/.

Як вбачається з акту перевірки /а.с. 12-22/ висновки податкового органу за результатами перевірки, зроблено з огляду на те, що правочини між ПрАТ «Страхова Компанія «Прогрес-Фонд» та страхувальниками не мали мети настання реальних наслідків.

Під час розгляду даної адміністративної справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, у період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. основними видами діяльності ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» є: оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, інші види роздрібної торгівлі, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет. Основними споживачами позивача є мережі гіпермаркетів ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» та інші споживачі через мережу Інтернет.

Транспортування товару в межах України здійснювалось ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» за допомогою власного та орендованого автотранспорту на підставі договорів найму (оренди) автомобіля від 18.05.2010р. року з ОСОБА_3, відповідно до яких орендарю орендодавцем передані автомобілі марки Mercedes-Benz, фургон, реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2. На підтвердження наявності власного автотранспорту позивачем були надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів /а.с. 87-93 т. 1/.

01.11.2011р. між ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» (страхувальник) з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №1101/12-309, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажами, що перевозяться наземним транспортом.

Відповідно до п.2 вказаного договору, даний договір страхування укладений сторонами на умові: «з відповідальністю за всі ризики» та підлягають відшкодуванню: збитки від пошкодження чи повної загибелі всього або частини застрахованого вантажу, збитки, втрати і внески по загальній аварії, що викликані необхідністю запобігти загибелі вантажу. За умовами цього договору відповідальність страховика починається з моменту, коли вантаж прийнятий до перевезення в пункті, зазначеному в Реєстрі перевезень, протягом всього перевезення до пункту призначення в межах України. В останній день поточного місяця за реально здійсненим страхуванням вантажів в поточному місяці складається акт виконаних робіт.

З наданих позивачем під час розгляду даної адміністративної справи належних письмових доказів, які також були надані позивачем податковому органу під час проведення перевірки, вбачається, що сторонами за генеральним договором добровільного страхування вантажів №1101/12-309 свої зобов'язання було виконано, а саме у період з 01.11.2011р. по 31.03.2012р. страховиком були надані визначені умовами договору послуги, а страховиком було своєчасно сплачено страхові платежі, останній у свою чергу у подальшому використав ці послуги у власній господарській діяльності, зазначені обставини підтверджуються належними первинними документами, які оформлено відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову світність» та на підставі яких позивачем у справі у відповідний звітний період було сформовано податкову звітність /а.с. 29-33, 56, 57, 58, 59, 60, 61-62, 63-66, 67-70, 71-74, 75-77, 79, 80, 81, 82, 83 т.1 /, при цьому необхідно зазначити, що на момент укладення між позивачем та ПрАТ «Страхова Компанія «Прогрес-Фонд» вищезазначеного генерального договору добровільного страхування вантажів та виконання сторонами за договором своїх зобов'язань, контрагент позивача був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований як юридична особа та платник податків.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом (відповідачем у справі) під час проведення перевірки не було надано суду належних письмових доказів на підтвердження факту використання придбаних позивачем у ПрАТ «Страхова Компанія «Прогрес-Фонд» послуг у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства, як і не було надано доказів відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних) за цими господарськими операціями або доказів на підтвердження відсутності надання послуг позивачу від його контрагента.

Отже вищенаведені обставини, з урахуванням положень п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, дають можливість зробити висновок, що у позивача у справі наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на віднесення до складу витрат та на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів , які позивачем було отримано від його контрагента ПрАТ «Страхова Компанія «Прогрес-Фонд», та використано у власній господарській діяльності.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (робіт, послуг) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (робіт, послуг) продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо доводів податкового органу (відповідача у справі) у акті перевірки та під час розгляду справи судом про нереальність здійснених позивачем господарських операцій, та визнання податковим органом за цих підстав правочинів позивача з його контрагентами фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки №317/22-01/31585570 від 02.12.2013р. відповідач у справі правочин, укладений між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», кваліфікує, як такий що не направлений на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його постачальниками (контрагентами), як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем в акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів вважає, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено що правочин між позивачем та його контрагентом ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» протягом перевіряємого періоду не був спрямований на реальне настання правових наслідків, не мають економічної ділової мети, а лише мають намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, який суперечить вимогам чинного законодавства, як і не було доведено неправомірність формування позивачем у справі витрат та податкового кредиту протягом перевіряємого періоду, і з урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням дати їх виникнення, приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправним прийнятого відповідачем за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0005652201 від 20.12.2013р. є безпідставним та постановив у даній справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 13.02.2014р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. у справі №804/1162/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 05.01.2015р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко