Ухвала суду № 42240148, 16.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2014 року

справа № 804/9573/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 804/9573/13-а за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об’єднання "Орбіта" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об’єднання "Орбіта" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0000262206.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об’єднання "Орбіта" задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 та прийняти нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей щодо правовідносин з ТОВ “НВФ “Юса-Інтерстройсервіс” за лютий-березень 2011 року.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0000262206, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 186540 грн., за фінансовими санкціями - 2 грн..

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки від 13.02.2013 року №597/226/30540020, податковим органом зроблені висновки про порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України, п.201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 186 500,00 грн..

При цьому, податковим органом враховані висновки акту перевірки контрагента позивача - ТОВ “НВФ “Юса-Інтерстройсервіс” від 29.10.2012 року №4557/225/33857907, проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, відповідно до якого встановлено наявність порушень ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні і продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2011 по 28.02.2011 року.

Суд встановив, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ “НВФ “Юса-Інтерстройсервіс” згідно договорів на виконання будівельних робіт від 24.01.2011 року №0003-БР, від 07.02.2011 року №0005-БР. Протягом січня-квітня 2011 року позивачем отримано від ТОВ “НВФ “Юса-Інтерстройсервіс” роботи з ремонту власного приміщення на суму 2016,6 тис. грн. (у тому числі за лютий-березень на суму 1286,320 тис. грн. з ПДВ 214,386 тис. грн., а саме: лютий 2011 року – 67220 грн., березень 2011 року – 147 166,67 грн. (до складу податкового кредиту віднесено суму 119 320,0 грн.). Розрахунки між підприємствами проводились грошовими коштами та векселями.

Основним видом діяльності за перевіряємий період ЗАТ НВО “Орбіта” було надання послуг з оренди власних нежилових приміщень. Перевіркою встановлено, що послуги, придбані у ТОВ “НВФ “Юса-Інтерстройсірвіс” були придбані для власних потреб.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених фактах, які в цілому свідчать про нереальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом – ТОВ “НВФ “Юса-Інтерстройсервіс”, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

На дату складання податкових накладних ТОВ “НВФ “Юса-Інтерстройсервіс” було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість.

Первинні документи оформлені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Суд першої інстанції встановив, і з цими висновками погоджується колегія суддів, що позивачем дотримано вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту.

Відповідачем же, в свою чергу, не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарської операції, не надано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що договір укладено без мети настання реальних наслідків. Судових рішень щодо визнання угоди недійсною суду надано також не було.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином оформлені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують реальність операцій, останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

З огляду на не доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, заявлені позивачем вимоги щодо його скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі – без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Днірпопетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 804/9573/13-а – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 26.12.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак