Рішення № 4223642, 21.07.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" липня 2009 р. Справа № 4/160-09

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали

За позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторні відповідача:

1. Військова частина А-2791, м. Біла Церква,

2. Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, м. Біла Церква

Про стягнення 490 803,99 грн.

Представники:

позивач –Колесник В.В. –пред, дов. № 9, від 05.01.2009 р.

відповідач –не з'явився

третя особа -1 Яновський Ю.В. –дов. № 884 від 21.07.2009 р.

третя особа -2 не з'явився

Обставини справи:

Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква (далі –позивач) заявлено позов до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (далі –відповідач) за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини А-2791, м. Біла Церква про стягнення 490 803,99 грн. заборгованості.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору від 01.01.2006 р. № 612 на постачання та споживання теплової енергії та Додатковій угоді № 612/1 від 01.08.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2008р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 07.07.2009 р.

В судовому засіданні відповідач подав клопотання про залучення в якості відповідача 2 - Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України.

Суд, розглянувши вказане клопотання, відхиляє його та залучає Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до частини 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін.

20.07.2009р. від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. номер 8421), у зв’язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні, яке відбудеться 21.07.2009р.

Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином Ясько А.В. не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

До того ж, частиною 4 ст. 114 ГПК України передбачено, що неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи, відповідно до ст. ч. 4 ст. 114 ГПК України, за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

На день розгляду справи, 21.07.2009р. представники сторін подали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого узгоджена сума заборгованості, яка підлягає сплаті становить 358054,09 грн. (сума основного боргу).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд,

встановив:

Між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа»(теплопостачальна організація) та Військовою частиною А-2791 (споживач) і квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква (платник, третя особа) був укладений договір № 612 від 01.01.2006 р. (далі-Договір) на постачання та споживання теплової енергії та Додаткову угоду № 612/1 від 01.08.2007 р.

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язувався постачати третій особі теплову енергію, третя особа зобов'язувалася прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами, а відповідач оплатити теплову енергію за встановленими тарифами. Ціна теплової енергії визначається за тарифами, затвердженими міським органом самоврядування.

Позивач свої зобов'язання, згідно даного договору виконав, передавши Відповідачеві протягом лютого 2008 року —квітня 2009 року теплову енергію на загальну суму 517 308,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за поставлену теплову енергію в сумі 159 254,67 грн.

Відповідно до п. 1.5 Додаткової угоди до договору № 612 від 01.01.2006 року на постачання та споживання теплової енергії: «оплата за спожиту теплову енергію здійснюється до 25 числа включно поточного місяця».

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов’язання за договором, надавши відповідачу послуги в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, в порушення умов договору та прийнятих на себе зобов’язань за надані послуги повністю не розрахувався, у зв’язку з чим станом на 01.05.2009 р. у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 358 054,09 грн.

Дана заборгованість підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, поданим сторонами в судовому засіданні, підписаним першими особами підприємств та скріплений їхніми печатками, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка за поданим розрахунком станом на 03.06.2009р. складає 99156,47 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.6 Договору, за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Розмір пені за розрахунком позивача становить 99 156,47 грн. Даний розрахунок є не вірним, та таким, що не відповідає вимогам законодавства, а саме п. 6 ст. 232 ГПК України, оскільки відповідач в порушення вказаних вимог здійснив розрахунок пені за період з 30.04.2008р. по 02.06.2009р., тобто за 14 місяців.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно вищезазначених норм законодавства при розрахунку суми пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

Суд, враховуючи вищевказані норми законодавства, здійснив власний розрахунок пені, який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України та відповідає вимогам п. 6 статті 232 ГПК України та становить 34 331, 85 грн.

Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача сума пені 99 156,47 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі 34331,85 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Всього за порушення відповідачем зобов’язання за договором на постачання та споживання теплової енергії № 612 від 01.01.2006 р. за передачу теплової енергії протягом лютого 2008 р. –квітня 2009 р. з відповідача належить до стягнення збитків від інфляції в сумі 31514,27 грн., 3% річних –3583,59 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 30 034,06 грн. інфляційних, 3559,37 грн. –3% річних, і заяви про збільшення вимог позивачем не подавалось, вимога про стягнення суми інфляції та 3% річних підлягає задоволенню в сумі, заявленій позивачем, а саме 30 034,06 грн. сума інфляції та 3559,37 грн. –3% річних.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 612 від 01.01.2006 р. підлягають задоволенню частково, а саме в сумі основного боргу, 3% річних та інфляційних повністю, в частині стягнення пені частково.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 75, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Ярмаркова, 1, код ЄДРПОУ 08167863) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа»(09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) –358 054 (триста п’ятдесят вісім тисяч п’ятдесят чотири) грн. 09 коп. боргу, 34 331 (тридцять чотири тисячі триста тридцять одна) грн. 85 коп. пені, 30 034 (тридцять тисяч тридцять чотири) грн. 06 коп. інфляційних витрат, 3 559 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 37 коп. –3% річних, 4260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 18 коп. державного мита та 271 (двісті сімдесят одна) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 28.07.2009р.