Рішення № 4223586, 23.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.07.09 р. Справа № 33/149

Господарський суд Донецької області у складі судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Лисенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» м. Київ

до Приватного підприємства «Хотей» м. Макіївка

про стягнення суми боргу в розмірі 126220грн.39коп., пені 4666грн.17коп., 3% річних 583грн.17коп., інфляційної складової 3240грн.29коп., штрафу 38168грн.09коп.

за участю представників:

від позивача: Поспелов О.С. за дов. №414 від 29.01.2009р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» м. Київ звернулось до Приватного підприємства «Хотей» м. Макіївка з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 126220грн.39коп., пені 4666грн.17коп., 3% річних 583грн.17коп., інфляційної складової 3240грн.29коп., штрафу 38168грн.09коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. щодо своєчасної оплати лізингових платежів та подання квартальної звітності.

Як зазначає позивач, між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р., згідно якого відповідачу було передано на умовах фінансового лізингу майно (автомобіль самоскид Scania, модель Р124СВ6х4NZ360 hp з надбудовою Wielton 16м3 2007року випуску, державний номер АА2556ТС, номер шасі 3598678).

Згідно пункту 3.1 договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. лізингоодержувач (відповідач) сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору.

Позивач наполягає на тому, що внаслідок невиконання договірних зобов’язань відповідачем за період з січня 2009р. по квітень 2009р. утворилась заборгованість в розмірі 126220грн.39коп.

На підставі пункту 11.2.1 договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. позивач нарахував пеню в сумі 4666грн.17коп. за період з 31.10.2008р. по 10.04.2009р.

Згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України за період з 31.10.2008р. по 10.04.2009р. нарахована сума 3% річних в розмірі 583грн.17коп., а інфляційна складова в розмірі 3240грн.29коп. - за період з жовтня 2008р. по березень 2009р.

Крім того, на підставі пункту 11.2.3 за невиконання вимог пункту 8.2.1 договору, позивач нарахував штраф в сумі 1% від загальної вартості майна за період з ІІ кварталу 2008р. по І квартал 2009р. в розмірі 38168грн.09коп.

В судовому засіданні від 23.07.2009р. представник позивача надав пояснення щодо механізму нарахування штрафних санкцій, заявлених до стягнення. Також просив виключити з розрахунку пені, 3% річних та інфляційної складової строку із сумою боргу 90735грн.13коп. за період з 30.01.2009р. по 30.01.2009р. у зв’язку з допущеною арифметичною помилкою.

У зв’язку з невиконанням відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Донецької області від 10.06.2009р., 24.06.2009р., 13.07.2009р. та нез’явленням у судове засідання, розгляд справи відкладався.

Вказані ухвали суду були направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у позові – 86126, м. Макіївка, вул. Московська, буд. 62, кв.14

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серія АГ №661440 адреса місцезнаходження підприємства співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Отже, відповідача відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

На день розгляду справи у судовому засіданні 23.07.2009р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 23.07.2009р. до господарського суду Донецької області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією представника позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (далі – лізингодавець) та Приватним підприємством „Хотей” (далі – лізингоодержувач) був підписаний договір фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р., згідно якого в платне володіння та користування відповідача на умовах фінансового лізингу було передане майно - (автомобіль самоскид Scania, модель Р124СВ6х4NZ360 hp з надбудовою Wielton 16м3 2007року випуску, державний номер АА2556ТС, номер шасі 3598678)

Згідно п. 18.1 договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р., цей договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов’язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов’язань.

У пункті 2.1 договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. зазначено про те що, строк користування лізингоодержувачем майном становить 61 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3 цього договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі від 07.11.2007р., в якій зафіксовано передачу майна (автомобіль самоскид Scania, модель Р124СВ6х4NZ360 hp з надбудовою Wielton 16м3 2007року випуску, державний номер АА2556ТС, номер шасі 3598678) лізингоодержувачу.

Пунктом 3.1 вищезгаданого договору встановлений обов’язок лізингоодержувача виплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1. –3.4.5. договору, при цьому лізингові платежі включають:

- платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна;

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5. договору, у тому числі – у разі перевищення нею подвійної облікової ставки НБУ (набуття статусу об’єкту оподаткування ПДВ).

Положення пунктів 3.4.1. - 3.4.5. договору №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. визначають порядок коригування розміру лізингових платежів в залежності від коливання курсу гривні до долару США.

Додатковою угодою №1 від 07.11.2007р. сторони виклали в новій редакції графік сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р.)

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача за спірний період виставлялись рахунки-фактури №СФ-009696 від 05.01.2008р., №СФ-9000944 від 30.01.2009р., №СФ-901915 від 27.02.2009р., проте сплачені відповідачем не були.

Сума платежів за такими рахунками була розрахована у відповідності до порядку коригування, визначеного у п. 3.4.1. договору та як вбачається із довідок про розрахунки - з урахуванням курсів купівлі-продажу валют у відповідні періоди.

Відповідно до п. 8.2.1. договору №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами у додатку № 3 до договору.

Статтею 11 договору №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. сторони дійшли згоди щодо заходів відповідальності за порушення зобов’язань, визначених умовами договору, зокрема:

- у разі порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових та інших платежів лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості за кожен день прострочення (п.11.2.1.);

- у разі ненадання інформації про стан і місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі одного відсотку загальної вартості майна на момент укладання договору за кожен випадок порушення (п. 11.2.3.)

Внаслідок порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р., зокрема щодо сплати щомісячних лізингових платежів, за період з січня 2009р. по квітень 2009р. утворилась заборгованість у розмірі 126220грн.39коп., яка й заявлена позивачем до стягнення.

За приписами ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” №1381-IV від 11.12.2003р., ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Положення п.2 ч. 1 ст. 10 та п.4 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” №1381-IV від 11.12.2003р. встановлюють право лізингодавця здійснювати перевірки дотримання умов користування предметом лізингу та його утримання, а лізингоодержувач зобов’язаний забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання. В даному випадку, це обов’язок лізингоодержувача щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом надсилання звіту у визначеній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку та від щоквартального надання звітів відносно стану та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не були оплачені лізингові платежі за період з січня 2009р. по квітень 2009р. у розмірі 126220грн.39коп. - будь-яких належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання вказаних грошових зобов’язань або їх припинення у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб відповідачем не доведено.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань Відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи, що розрахунок лізингових платежів відповідає умовам договору, суд задовольняє вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 126220грн.39коп. за період з січня 2009р. по квітень 2009р.

З урахуванням зазначених вище приписів законодавства та встановлених обставин суд відносно вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних зазначає наступне.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% відсотків річних.

В судовому засіданні від 23.07.2009р. представник позивача надав пояснення щодо механізму нарахування штрафних санкцій, заявлених до стягнення. Також просив виключити з розрахунку пені, 3% річних та інфляційної складової строку із сумою боргу 90735грн.13коп. за період з 30.01.2009р. по 30.01.2009р. у зв’язку з допущеною арифметичною помилкою.

З урахуванням цього, належний розмір 3% річних становитиме 575грн.71коп., у задоволенні вимог про стягнення 7грн.46коп. слід відмовити.

В свою чергу, розмір інфляційної складової, який є обґрунтованим та правомірним становить 3155грн.41коп., суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 84грн.88коп. інфляційної складової.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки.

Несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 11.2.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Судом перевірено дотримання позивачем вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо строків нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, внаслідок чого, вимога про сплату пені у розмірі 4606грн.51коп. підлягає задоволенню. Враховуючи пояснення представника позивача, вимоги про сплату пені 59грн.66коп. залишаються судом без задоволення.

Позивач також наполягає на стягненні штрафу в розмірі 38168грн.09коп., посилаючись на порушення відповідачем приписів договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. та ненадання звітів в установленій формі за період з ІІ кварталу 2008р. по І квартал 2009р.

Як вбачається з п. 8.2.1 договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток №3 договору).

Пунктом 18.6 договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. сторони визначили, що необхідним та достатнім доказом надіслання одним одному письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек) поштового відділення про прийняття від надсилаючої сторони поштових відправлень – рекомендованих листів на адресу другої сторони, зазначену в розділі “місцезнаходження, реквізити та підписи сторін” цього договору, або надану стороною у випадку зміни її місцезнаходження.

Оскільки відповідачем не надано належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання зобов’язань, передбачених п. 8.2.1. договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р., або доказів відсутності вини у їх невиконанні згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, заявлені вимоги щодо нарахування штрафу є обґрунтованими.

Наведений позивачем розрахунок суми штрафу відповідає порядку нарахування, визначеному в п.11.2.3. договору фінансового лізингу, та визначеній у специфікації вартості майна, суд задовольняє відповідні вимоги у сумі 38168грн.09коп.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не спростовано факт порушення умов договору фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р.

На підставі викладеного, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м. Київ до Приватного підприємства «Хотей» м. Макіївка в частині стягнення суми боргу з лізингових платежів в розмірі 126220грн.39коп. за період з січня 2009р. по квітень 2009р., 3% річних в розмірі 575грн.71коп., інфляційну складову в розмірі 3155грн.41коп., пеню в сумі 4606грн.51коп., штраф в розмірі 38168грн.09коп. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами Закону України „Про фінансовий лізинг” №1381-IV від 11.12.2003р., Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4№, 4І, 4і, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 46, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ до Приватного підприємства «Хотей» м. Макіївка про стягнення суми боргу в розмірі 126220грн.39коп., пені 4666грн.17коп., 3% річних 583грн.17коп., інфляційної складової 3240грн.29коп., штрафу 38168грн.09коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Хотей» м. Макіївка (86126, м. Макіївка, вул. Московська, буд. 62, кв. 14, ЄДРПОУ 31534531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ЄДРПОУ 33880354) суму боргу з лізингових платежів в розмірі 126220грн.39коп. за період з січня 2009р. по квітень 2009р., 3% річних в розмірі 575грн.71коп., інфляційну складову в розмірі 3155грн.41коп., пеню в сумі 4606грн.51коп., штраф в розмірі 38168грн.09коп., державне мито в розмірі 1727грн.60коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312грн.22коп.

У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 23.07.2009р. проголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

Суддя Новікова Р.Г.

Надруковано 4 примірника: 1 – позивачу; 2 – відповідачу; 1 – до справи