Рішення № 4223376, 21.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2009 р. Справа № 42/147-09

вх. № 4378/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Грищенко В.М. (дов.)

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Компанія Крона плюс", м.Київ

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, м. Ізюм Харківської області

про стягнення 53028 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Компанія Крона плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, про стягнення заборгованості за договором № 173 від 01.06.2006р. у сумі 53028,00 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача з'явився в судове засідання 02.07.2009р., проти позовних вимог заперечував частково, але вказував на те, що не може на даний час повідомити, в якій сумі визнає позов, а в якій ні, оскільки йому необхідний час для підготовки обґрунтування своєї позиції по справі. Представник відповідача просив відкласти розгляд справи.

В слуханні справи 02.07.2009р. оголошено перерву до 21.07.2009р. о 14:30 год. для надання відповідачу часу для підготовки обґрунтування своєї позиції по справі.

Про оголошення перерви до 21.07.2009р. представники сторін були повідомлені в судовому засіданні під розписку.

У судове засідання 21.07.2009р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Суд бере до уваги, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, отже суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, у зв’язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

01 червня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Крона плюс" (підрядник) та Ізюмським комунально-виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством (замовник) був укладений договір №173 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник (позивач) зобов'язався виконати за завданням замовника (відповідача) наступні види робіт: очищення системи каналізації у м. Ізюм, Харківська область, а замовник (відповідач), відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи згідно актів виконаних робіт.

Згідно п.2.1 Договору ціна договору складає 53500,00 грн. Згідно п. 2.2. Договору кінцева ціна Договору визначається по фактично виконаних об'ємах і актах виконаних робіт, в цінах на момент їх оплати.

Згідно п. 3.1. Договору відповідач зобов'язаний оплатити роботу по факту виконаних робіт по затверджених актах форми №КБ-2в, КБ-3, згідно п.3.3 Договору кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 30 днів після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків.

Відповідно до акту виконаних робіт (форма КБ-2в) від 05.01.2009р., який підписаний обома сторонами, позивачем були виконані на користь позивача роботи на загальну суму 53028,00 грн. Також сторонами складений акт про договірну ціну та дефектний акт.

Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором № 173 від 01.06.2006р.

Відповідач повинен був здійснити оплату за виконані роботи в строк до 05.02.2009р., але як зазначає позивач розрахунки відповідачем проведені не були.

Також позивач вказує, що відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт.

Згідно ч.1 ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення основний борг у сумі 53028,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 530,28 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-34, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, 11, р/р 26009301760109 в ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" МФО 351492, код 24673063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Крона плюс" (03040 м. Київ, вул. Васильківська, 14, офіс 418, р/р 26008100934001 в ЗАТ "Альфа-Банк" МФО 300346, код 32492718) заборгованість у сумі 53028,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 530,28 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 24.07.2009р.