Рішення № 42232855, 12.12.2014, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3937/14-цРІШЕННЯ

Іменем України

"12" грудня 2014 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Ковальової О.Б.

при секретарі - Дудченко О.Ю.,

за участю: прокурора - Кан Т.Б.,

представників: позивача - ОСОБА_1,

служби у справах дітей Олександрійської міської ради - Омельяненко О.В., Яковлєва Ю.О.

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_4,

до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Олександрійської міської ради

про припинення права власності на частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду з позовною заявою, де просить припинити право власності ОСОБА_5 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на цю частку з виплатою ОСОБА_5 її вартості в розмірі 12210 грн .

Позов мотивує тим, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 22.05.1995 року зазначена квартира була поділена в рівних частинах між нею та її дітьми, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, по 1/3 частині кожному. Після загибелі ОСОБА_6 вона отримала її частку квартири у спадок.

Зазначає, що є інвалідом дитинства по зору першої групи, довічно, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 12.05.2010 року, потребує стороннього догляду.

Відповідач проживає за іншою адресою, з нею не спілкується та не допомагає по господарству. Все утримання квартири, її ремонт здійснюється за рахунок її пенсії. Через факт реєстрації відповідача у квартирі, отримати субсидію на сплату комунальних послуг вона також не може, зняти її з реєстрації у судовому порядку також неможливо, оскільки відповідач є співвласником квартири.

Оскільки у квартирі немає води та газу, їй все важче там проживати, вона має намір продати цю квартиру та переїхати до сестри. Дочка відмовляється продати квартиру та поділити виручені за неї гроші. Розділити квартиру в натурі неможливо, що підтверджується вищезазначеним рішенням суду. Згідно з звітом про незалежну оцінку майна від 08.05.2014 року, ринкова вартість квартири складає 36 631 грн.

Посилаючись на ст. 365 ЦК України, позивач просить її вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з наведених підстав. Позивач пояснила, що її дочка разом з малолітніми дітьми не проживає в спірній квартирі на протязі 5 років. Фактично вона проживає за адресою: АДРЕСА_2, де винаймає житло, яке складається з кімнати, кухні та прихожої. Їй відомо, що дочка разом зі співмешканцем мають намір викупити його, а тому десь 2 - 3 роки тому, вони сплатили господарю вже 2 000 дол. США, крім того повинні доплатити ще 1 000 дол. США, але доказів в підтвердження цього немає. Позивач зазначає, що їй важко проживати в спірній квартирі, так як вона є інвалідом 1-ої групи по зору, а в квартирі немає ні газу, ні водопостачання. Сусіди провели собі воду, але вона не зверталась по цьому питанню до водоканалу, так як має намір продати квартиру та виїхати в м.Новомиргород до своєї сестри.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, надавши письмово викладене заперечення, де зазначила, що матір в даний час проживає у квартирі не одна, а спільно з батьком, ОСОБА_7, який здійснює за нею догляд. У неї ж самої на утриманні знаходяться двоє малолітніх доньок - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 Вважає, що позивач умисно про це не зазначила у позовній заяві і намагається протиправно позбавити її та дітей права власності на житло. Дійсно, з врахуванням інтересів дітей, вона з дітьми зараз проживає у іншому житловому приміщенні з більшою площею, проте з батьками регулярно спілкується і не розуміє мотивів поведінки матері (а.с.31).

Представник служби у справах дітей Олександрійської міської ради, підтримав доводи відповідача, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки відсутні законні підстави для їх задоволення.

Прокурор дотримується аналогічної думки, вважаючи, що не існує жодної з підстав, визначених ст. 365 ЦК України, які б дозволили задовольнити позовні вимоги, оскільки позивач в судовому засіданні пояснила, що їй ніхто не перешкоджає у користуванні спірною жилою квартирою, а у відповідачки з дітьми немає іншого житла на праві власності, а за законом немає заборони їй разом з дітьми проживати за іншою адресою.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки та інших осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що позивач є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, а власником 1/3 частини є відповідач (а.с. 8-14).

Згідно з довідкою про склад сім'ї, виданою квартальним комітетом № 16 м.Олександрії, за даною адресою зареєстровані позивач, відповідач та її діти - донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 35).

Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З пояснень позивача та відповідача судом встановлено, що відповідач та її діти мешкають за іншою адресою, в той час як позивач проживає у квартирі разом з її колишнім чоловіком ОСОБА_7, який їй допомагає (а.с.46).

Відповідно до ст. ст. 41, 47 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що передбачені ст. 365 ЦК України умови для припинення права власності відповідача у спільному майні відсутні.

Зі змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст.365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Питання про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Згідно із положеннями статті 176, ч.2 ст. 177 СК України батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 16 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Представник служби у справах дітей в судовому засіданні висловив свою думку, що в разі прийняття судом рішення про припинення права власності ОСОБА_5 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, то будуть порушені права малолітніх дітей відповідачки, які разом з матір'ю набули право користування цією спільною квартирою, а окрім того, їх матір не буде мати можливості оформити державну допомогу на дітей та інше.

Тому, суд вважає, що припинення права власності відповідачки на частку у спільному з позивачем майні завдасть істотної шкоди як інтересам відповідачки, так і інтересам її малолітніх дітей.

Крім того, до суду позивачем не надано доказів того, що спільне володіння і користування майном є неможливим, враховуючи те, що відповідач тривалий час не проживає у спірному приміщенні, перешкод відповідачці у його користуванні не чинить, а разом з дітьми орендує інше житло.

Тому, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Оскільки позивач є інвалідом 1-ої групи та звільнена від сплати судового збору, а в задоволені позову відмовлено, то витрати - покладаються на державу.

Керуючись ст., ст. 11, 59, 60, 61, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Олександрійської міської ради про припинення права власності на частку у спільному майні - відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: