Рішення № 4223253, 20.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.09 р. Справа № 23/142

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Залізпром” м. Суми

до відповідача: Державного підприємства ”Дзержинськвантажтранс” м. Дзержинськ

про стягнення 3 040, 91 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 14.07.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 20.07.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Залізпром” м. Суми, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, державного підприємства ”Дзержинськвантажтранс” м. Дзержинськ, 2 450 грн. боргу, 294, 81 грн. пені, 252, 35 грн. інфляційних та 44, 1 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- укладення з відповідачем договору купівлі-продажу № 20-ю/08/57 від 21.01.2008р., на виконання умов якого за видатковою накладною № ОтЗпС-02188 від 24.09.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 450 грн.;

- невиконання відповідачем своїх зобов’язань за вищевказаним договором щодо оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого в нього станом на 29.05.2009р. утворився борг в сумі 2 450 грн.;

- нарахування відповідачу на підставі п.4.4. договору від 21.01.2008р. пені в сумі 294, 81 грн. та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційних в сумі 252, 35 грн. та річних в сумі 44, 1 грн.;

- ст.ст. 220, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст.509, 526, 610-612, 623-625 ЦК України.

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем зменшено заявлені вимоги в частині стягнення пені до 294, 5 грн. та збільшено заявлені вимоги в частині стягнення річних до 44, 06 грн., про що подано відповідну заяву № 629 від 13.07.2009р.

Відповідач не визнав позовні вимоги з підстав, викладених відзиві у № 03/971 від 13.07.2009р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір купівлі-продажу № 20-ю/08/57 від 21.01.2008р. (далі - договір № 20-ю/08/57), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити товар, найменування та кількість якого вказані в п.1.2. цього договору (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2. договору купівлі-продажу підлягав болт клемний у кількості 1т за ціною 6 583, 33 грн. без ПДВ на загальну суму 7 900 грн.

Додатковою угодою № 1 від 18.09.2008р. до договору № 20-ю/08/57 сторони змінили ціну та загальну суму товару, який підлягав поставці - за умовами цієї додаткової угоди поставці підлягав болт клемний у кількості 1т за ціною 10 233, 33 грн. без ПДВ на загальну суму 12 280 грн.

Сторони погодили, що оплата за договором № 20-ю/08/57 здійснюється після фактично поставленої кожної партії товару; оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів (п.2.1. договору). Проаналізувавши цей пункт договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо оплати товару не встановлений, оскільки не визначено, з якого моменту слід відраховувати 20 банківських днів. Таким чином, при визначенні строків оплати сторони повинні керуватись нормами ч.2 ст.530 ЦК України.

Пунктом 5.1. договору № 20-ю/08/57 передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2008р.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно видаткової накладної № ОтЗпС-02188 від 24.09.2008р. та довіреності на отримання товару серії ЯПО № 607506 від 20.09.2008р. передав відповідачеві болт клемний у кількості 0,2т за ціною 10 233, 33 грн. без ПДВ на загальну суму 2 456 грн., а відповідач його прийняв.

Правила оплати товару у договірних відносинах купівлі-продажу врегульовані ст.692 ЦК України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

За даними позивача заборгованість відповідача за отриманий товар складає суму в розмірі 2 450 грн.

На адресу відповідача 30.10.2008р. позивач направив претензію № 1320 від 29.10.2008р. з вимогою оплатити суму боргу за договором № 20-ю/08/57. Відповідач вказану претензію отримав 07.11.2008р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення № 1312107. Отже, враховуючи норми ч.2 ст.530 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем по 14.11.2008р. включно.

В порушення вимог ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 509, 525, 526, 530, 655, 692 ЦК України відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за договором № 20-ю/08/57 щодо оплати вартості товару в сумі 2 450 грн.

Під час розгляду справи доказів оплати суми боргу в розмірі 2 450 грн. відповідач не надав. У зв’язку з цим суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення суми боргу і стягує з відповідача на користь позивача 2 450 грн. боргу.

Умовами договору № 20-ю/08/57 сторони передбачили відповідальність покупця за порушення строків розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, в т.ч. день оплати (п.4.4.).

На підставі п.4.4. договору позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 294, 5 грн. Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку суми пені, суд зазначає, що нарахування пені повинно здійснюватись за період з 15.11.2008р. по 23.04.2009р., оскільки прострочення виконання зобов’язання почалось з 15.11.2008р. За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені і стягує з відповідача на користь позивача 257, 55 грн. пені за період з 15.11.2008р. по 23.04.2009р. В решті вимог позивача щодо стягнення пені суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі вищезазначеної статті нарахував відповідачу 252, 35 грн. інфляційних та 44, 06 грн. річних. Враховуючи правомірність нарахування суми інфляційних, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі і стягує з відповідача 252, 35 грн. інфляційних за листопад 2008р. - квітень 2009р. Вимоги позивача щодо стягнення річних суд задовольняє частково, оскільки позивачем невірно визначений період їх нарахування, і стягує з відповідача на користь позивача 39, 44 грн. річних за період з 15.11.2008р. по 29.05.2009р. В решті вимог позивача щодо стягнення річних суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з необґрунтованістю.

На підставі ст.ст. 20, 173, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Дзержинськвантажтранс” (вул. Леніна, 9, м. Дзержинськ, р/р 26005301559651 у філії ЦМВ ПІБ м. Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 34686338) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Залізпром” (вул. Тополянська, 28, м. Суми, р/р 26009760977731 в ХОФ АКБ ”УкрСоцбанк”, МФО 351016, ЄДРПОУ 34013391) - 2 450 грн. боргу, 257 грн. 55 коп. пені, 252 грн. 35 коп. інфляційних, 39 грн. 44 коп. річних, 100 грн. 61 коп. витрат на сплату держмита та 308 грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.