Рішення № 4223228, 15.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/283

15.07.09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сахалін"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації і автомобільного транспорту"

про стягнення боргу 1 300 000, 00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Сотник О.С.(дов. від 14.05.2009)

Від відповідача Яценко В.В.(дов. від 19.05.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору безпроцентної зворотної фінансової позики № 15/01-1БП від 15.01.2009 у розмірі 1 300 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2009 порушено провадження у справі №50/283 та призначено до розгляду на 15.05.2009.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав та через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та зобов"язання позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 05.06.2009.

05.06.2009 в судове засідання прибули представники позивача і відповідача, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про розгляд справи у строк більший, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

03.06.2009 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Також 03.06.2009 через канцелярію суду відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати недійсним договір № 15/01-1 БП безпроцентної зворотної позики від 15.01.2009 та стягнути з ТОВ "Торговий дім "Сахалін" на свою користь судові витрати.

Представник ТОВ "Торговий дім "Сахалін" не заперечував проти прийняття зустрічного позову до спільного провадження з первісним.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що подані сторонами по справі №50/283 обидва позови (первісний та зустрічний) взаємно пов"язані підставами та поданими доказами і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, а тому поданий відповідачем зустрічний позов було прийнято до спільного провадження з первісним.

Представник відповідача за зустрічним позовом подав письмові заперечення на зустрічний позов, в яких просить у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі. Розгляд справи було відкладено на 03.07.2009.

03.07.2009 судове засідання прибули представники позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом і дали додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача за первісним позовом подав додаткові письмові пояснення до зустрічного позову, в яких зустрічну позовну заяву підтримав.

Представник позивача за первісним позовом свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти зустрічних позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 15.07.2009 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови(первісний та зустрічний) та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сахалін" (далі-позивач, позикодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Управління механізації і автомобільного транспорту"(далі-відповідач, позичальник за договором) було укладено договір безпроцентної зворотної позики № 15/1-1БП(далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позикодавець зобов’язався надати позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов’язався повернути позику у визначений договором строк.

Згідно з п. 1.3. договору сума позики за цим становить 1 300 000,00 грн.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника не пізніше 16.01.2009.

Відповідно до п.1.5. договору строк надання позики позичальнику становить три календарних місяці з моменту фактичного надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Цей строк може бути продовжений виключно за згодою сторін.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошову суму у розмірі 1 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 15.01.2009(в матеріалах справи).

Згідно з п. 2.1.1. по закінченні строку вказаного в п. 1.5. договору позичальник зобов’язується протягом трьох банківських днів повернути суму позики.

Як встановлено п. 3.1. договору позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця.

Таким чином, судом встановлено, що кінцевим терміном для повернення відповідачем позики було 19.04.2009.

Судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач в обумовлений договором строк не повернув суму позики в розмірі 1 300 000,00 грн. і станом на день розгляду справи дана заборгованість існує.

У своєму зустрічному позові ТОВ "Управління механізації і автомобільного транспорту" ставить питання про визнання договору безпроцентної зворотної позики № 15/1-1БП від 15.01.2009 недійсним у зв’язку з тим, що директор відповідача за первісним позовом при підписанні даного договору перевищив свої повноваження, оскільки Розділом 7 Статуту відповідача за первісним позовом, що був дійсним на час укладання вказаного договору, було передбачено:

- необхідність згоди загальних зборів учасників на укладення генеральним директором договорів (угод) та інших правочинів на суму, що перевищую 100 тис. грн.;

- необхідність дозволу дирекції на укладення генеральним директором договорів (угод), які передбачають виникнення для відповідача відносин позики на будь-яку суму;

- необхідність дозволу дирекції на укладення генеральним директором будь-яких договорів (угод), сума зобов'язань товариства за якими перевищує 5 тис. грн.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені дозволи генеральним директором відповідача отримані не були.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу положень статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як зазначив сам відповідач за первісним позовом у додаткових поясненнях до зустрічного позову - генеральний директор відповідача за первісним позовом перерахував отримані кошти товариству з обмеженою відповідальністю «ІБК «Сібург ресорсез Україна»згідно рахунку № 160101 від 16.01.2009 за загально будівельні роботи.

Таким чином, посадовою особою відповідача було прийнято до виконання спірний договір, що відповідно до положень ст. 241 ЦК України створює цивільні права та обов'язки для відповідача з моменту укладення договору безпроцентної зворотної позики № 15/1-1БП від 15.01.2009, зокрема щодо повернення суми безпроцентної допомоги у розмірі 1 300 000,00 грн.

Твердження відповідача що ніяких будівельних робіт ТОВ «ІБК «Сібург ресорсез Україна»насправді не проводилося не є предметом розгляду ні первісного ні зустрічного позовів, а тому не приймаються судом. Питання про те куди були використані отримані відповідачем від позивача кошти не має значення в межах розгляду даної справи. Відповідач не був позбавлений права звернутись до правоохоронних органів для надання діям генерального директора В.О. Рибальченко правової оцінки, господарський суд в межах господарського судочинства таку оцінку давати не може.

Крім того, дії відповідача свідчать про схвалення цього правочину, оскільки не було вчинено дій, які б свідчили про відмову ТОВ „УМІАТ" від отриманої грошової суми за договором та про намір повернути її відповідачу.

Дослідивши норми чинного в Україні законодавства суд вважає, що схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту. Правочин може бути схвалений, серед іншого, і шляхом мовчазної згоди.

За своєю правовою природою договір позики є реальним договором і вважається укладеним з моменту надходження грошових коштів, а не підписання договору. Таке надходження значної грошової суми (один мільйон триста тисяч грн.) на банківський рахунок за платіжним дорученням №29 від 15.01.2009 з відповідним призначенням платежу (Перерах. Коштів з-но Дог.-позики №15/01-1БП від 15.01.09) було здійснено 15.01.2009 і на переконання суду його було важко не помітити, в разі несхвалення такого правочину позивач за зустрічним позовом повинен був вчинити певні дії з тим, щоб повернути грошові кошти або хоча б повідомити відповідача за зустрічним позовом про незгоду з умовами договору.

Окрім зазначеного, згідно п. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Пункт 3 ст. 92 Цивільного кодексу України зазначає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Оскільки керівник відповідача, який уклав оскаржуваний договір є представником юридичної особи і мали місце відносини із третьою особою - ТД „Сахалін", то у відповідності до наведеної норми законодавства(п. 3 ст. 92 ЦК України) обмеження щодо представництва юридичної особи не мають юридичної сили. Із матеріалів зустрічної позовної заяви та додаткових пояснень відповідача не вбачається доказів того, що ТД „Сахалін" не знало чи за всіма обставинами не могло не знати про такі обмеження.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (пункти 1, 2 ст. 237 ЦК України).

Частиною 5 ст.65 ГК України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суми позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 ст.1050 ЦК України зазначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Отже, факт наявності боргу у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 1 300 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем за первісним позовом не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 1 300 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем за первісним позовом не наведено суду підстав, що звільняли б його від виконання обов’язків покладених на нього договором, а саме щодо повернення коштів по договору позики. Як позивач за зустрічним позовом ТОВ "Управління механізації і автомобільного транспорту" не довело суду той факт, що спірний правочин в подальшому ним не був схвалений, навпаки позивач за зустрічним позовом визнав, що його керівництвом отримана від позивача за первісним позовом сума була перерахована на рахунок іншого товариства, що свідчить про подальше схвалення правочину відповідачем за первісним позовом. Відповідач за первісним позовом не довів суду, що ТД „Сахалін" не знало чи за всіма обставинами не могло не знати про обмеження генерального директора ТОВ "Управління механізації і автомобільного транспорту" щодо представництва даної юридичної особи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі первісних позовних вимог та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом стягуються понесені позивачем за первісним позовом витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації і автомобільного транспорту"(вул. Зрошувальна, 15, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 01380654, рах. № 260063011443 в КФ АБ «Тавріка», МФО 300788) або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сахалін" (вул. 40 років Жовтня, 36, м. Боярка, Київська обл., 08150, код ЄДРПОУ 33794884, р/р 26002001048453 в ЗАТ «Хоум Кредит Банк», МФО 307123) основний борг в сумі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп., 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову –відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.