Ухвала суду № 42232090, 22.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11/775/123/2014(м)

0506/5455/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року місто Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шигірта Ф.С.,

суддів Гришина Г.А., Гєрцика Р.В.,

за участю:

прокурора Сухарєвої О.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Донецької області апеляцію прокурора на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 4 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, яка має середньо-спеціальну освіту, не працює, не судима, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винуватою та засуджено за ст.124 КК України до обмеження волі строком на 2 роки, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку, ОСОБА_2, 23 червня 2012 року, близько 12:00 години разом із ОСОБА_3 перебували у стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1, де між ними виникла сварка. В ході сварки ОСОБА_3 побив ОСОБА_2 і вона пішла в суміжне приміщення ванної кімнати та туалету, де стала мити посуд, серед якого перебував і кухонний ніж. ОСОБА_3 зайшов за нею, сів на унітаз та намагався нанести удар кулаком руки. ОСОБА_2 тримаючи в руці кухонний ніж який мила, усвідомлюючи небезпеку для свого здоров'я та життя внаслідок вчинених відносно неї дій та з метою захисту свого здоров'я, не застосовуючи при цьому інші способи самозахисту, діючи з перевищенням меж необхідної оборони, умисно, завдала удару лезом ножа в область задньої поверхні грудної клітки ОСОБА_3, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення по задній поверхні грудної клітини праворуч з пошкодженням правої легені, які перебувають в причинному зв'язку із смертю потерпілого, яка настала 24 червня 2012 року в лікарні.

У своїй апеляції прокурор посилаючись на неправильне застосування кримінального закону просить вирок скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокурор вважає, що суд незаконно і необґрунтовано перекваліфікував дії засудженої зі ст. 121 ч.2 на ст.124 КК України.

Також вказує, що суд першої інстанції, як обставину що пом'якшує покарання, безпідставно врахував щире каяття ОСОБА_2, не дивлячись на те, що вона винною себе визнала частково, на досудовому та судовому слідстві приховувала суттєві обставини у справі.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор частково підтримав доводи апеляції та вважав, що вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції через порушення судом вимог ст. 334 КПК України.

Засуджена та її захисник заперечували проти задоволення апеляції та просили оскаржуваний вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.334 КПК України 1960 року, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Зазначена норма процесуального права зобов'язує суд дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо.

Крім того, на дотримання вимог ст.323 КПК України 1960 року, в основу вироку судом можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України.

При цьому, висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Проте зазначені вимоги Закону суд першої інстанції залишив поза увагою та не навів відповідного аналізу кожного доказу окремо та всіх доказів у сукупності. Перелічивши у вироку всі досліджені докази, суд взагалі не зазначив, які з них він не бере до уваги та з яких підстав, в результаті чого не усунув суперечливість деяких доказів.

Так перекваліфікувавши дії засудженої ОСОБА_2 з ст.121 ч.2 К України на ст.124 КК України, суд вважав доведеними ту обставину, що під час заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, вона перебувала у стані оборони, оскільки відчувала побоювання за своє здоров'я внаслідок дій ОСОБА_3, який вів себе агресивно та безпосередньо перед цим побив її.

Проте, встановивши такі обставини, суд не навів аналізу доказів на їх підтвердження.

Так, суд першої інстанції не дав належної оцінки висновку СМЕ №125(в) від 02 серпня 2012 року, з якого не вбачається наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень завданих їй 23 червня 2012 року, тобто безпосередньо перед вчиненням нею злочину.

Не відобразив у вироку суд і показань ОСОБА_2 про те, як саме ОСОБА_3 бив її 23 червня 2012 року та чи завдав якісь тілесні ушкодження. Чи ходила вона до ОСОБА_4 у проміжок часу між її побиттям з боку ОСОБА_3 та нанесенням йому удару ножем.

Не надано оцінки й показанням свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що 23 червня 2012 року ОСОБА_2 прийшла до неї та розповіла, що ОСОБА_3 знову п'яний побив її. Після цього, ОСОБА_2 повернулась у квартиру де знаходився ОСОБА_3, а через годину знову прийшла до ОСОБА_4 та повідомила що вдарила його ножем. Чи бачила в цей день ОСОБА_4 тілесні ушкодження на тілі Старовойтової суд не з'ясовував.

Не з'ясовувались ці обставини і у свідка ОСОБА_5, який спілкувався з засудженою безпосередньо після вчинення нею злочину.

Таким чином, правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст.124 КК України викликає сумнів, оскільки неповнота судового слідства не дає можливості однозначно розцінювати чи перебувала вона у стані необхідної оборони та чим саме цей стан було викликано - посяганням на її здоров'я або погрозою такого посягання.

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги висновок СПЕ №4017/28 від 25.09.2012р., згідно якого, в момент вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_2 перебувала у виключному емоційному стані фізіологічного афекту, як психологічної основи стану сильного душевного хвилювання, в силу якого її здатність розуміти значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки була суттєво знижена.

При цьому, суд не дав належної оцінки зазначеному доказу та не навів мотиви, з яких дії засудженої не підлягають кваліфікації за статтею КК України, що передбачає відповідальність за вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання.

Наведені суперечності та істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства є безумовною підставою для скасування оскарженого вироку та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскаржуваний вирок складено російською мовою, що суперечить вимогам кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ст. 19 КПК України 1960 року (із змінами від 03.07.2012р.), мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається Законом України "Про засади державної мовної політики".

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики" від 3 липня 2012 року № 5029-VI, слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Згідно ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Під час нового судового розгляду суд має врахувати наведені підстави скасування вироку, ретельно перевірити доводи сторін захисту та обвинувачення, безпосередньо дослідити всі докази у справі, оцінити їх з точки зору допустимості та у сукупності, прийняти мотивоване судове рішення з додержанням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 4 вересня 2014 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ст.124 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Судді: