Ухвала суду № 42232010, 16.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1615/2014(м)

263/3249/14-ц

Головуючий в 1 інстанції: Папаценко П.І.

Доповідач: Гаврилова Г.Л.

Категорія 30

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Баркової Л.Л.,Сороки Г.П.

при секретарі - Одінцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»( далі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»), ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Карібе» (далі ТОВ «Азов-Карібе») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Карібе», ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року позивачі звернулися з даним позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позову зазначили, що 19.08.2013 р. водієм ОСОБА_3, який керував автомобілем EAGLE MD 5043 ,було скоєно наїзд на мати позивачів ОСОБА_4, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла 20.08.2013 року. Водій ОСОБА_3 є працівником ТОВ «Азов-Карібе» та автомобіль, яким він керував , належіть роботодавцю; цивільно-правова відповідальність ТОВ «Азов-Карібе була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». ОСОБА_3 вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.12.2013 року визнано винним у скоєні ДТП .У зв'язку з зазначеним ДТП позивачам було завдано матеріальну та моральну шкоду. Просили стягнути з ПрАТ «УПСК»: на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 29 497,65грн.,моральну шкоду - 13 764,00 грн.; на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 20 646 грн., моральну шкоду - 13 764 грн., на його ж користь стягнути з ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_3 як дитині загиблого та інваліда, матеріальну шкоду, завдану смертю годувальника, в сумі 245,66 грн. щомісячно, починаючи з 20.08.2013 року та довічно. Також просили стягнути: на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_3, як особі, що не працює та здійснює догляд за онукою померлої, матеріальну шкоду, завдану смертю годувальника в сумі 245,66 грн. щомісячно, починаючи з 20.08.2013 року по 2.11.2025 року; з ТОВ «Азов-Карібе» моральну шкоду в розмірі по 500 000,00 грн. на кожного з позивачів, а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти, пов'язані з кредитними зобов'язаннями померлої в сумі 5 394,00 грн. Крім того, на користь ОСОБА_1 стягнути з ОСОБА_3, ПрАТ «УПСК», ТОВ «Азов-Карібе» понесені судові витрати: витрати на оплату правової допомоги в період досудового слідства та судового розгляду кримінального правопорушення в сумі 1 700 грн., витрати на оплату правової допомоги за підготовку та складання позову в розмірі 1 750 грн., витрати на проїзд для участі у судовому засіданні в розмірі 364 грн., а всього 3 814 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 16 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з ПрАТ«Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 6882 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3608 грн., витрати на правову допомогу в сумі 875 грн. та витрати в сумі 182 грн., пов'язані з явкою до суду, а всього 11547 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в сумі 6882 грн.

Стягнуто з ТОВ«АЗОВ-КАРІБЕ» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 69618 грн., витрати на правову допомогу в сумі 875 грн., та витрати в сумі 182 грн., пов'язані з явкою до суду, а всього 70675 грн. та на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в сумі 69618 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь держави судовий збір в сумі 365,40 грн. Стягнуто з ТОВ «АЗОВ-КАРІБЕ» на користь держави судовий збір в сумі 121,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ «Азов-Карібе», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Азов -Карібе» на користь ОСОБА_5 компенсації моральної шкоди, витрат на правову допомогу, та витрат пов'язаних в суд , а всього 70675, та в частині стягнення з ТОВ «Азов-Карібе» на користь ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди в сумі 69618 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ «Азов-Карібе». Вважають, що оскільки судом встановлено, що позивачі у грудні 2013 року отримали у рахунок компенсації моральної шкоди 37000 гривень, визначати інший розмір компенсації всупереч вимогам ч.5 статті 23 ЦК України у суду не було підстав.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вважають, що суд необґрунтовано зменшив їм розмір моральної шкоди з 500 000 гривень до 950000 гривен кожному; необґрунтовано відмовив у стягненні сум на поминальні обіди у розмірі 5243,65 гривен та стягненні грошових коштів, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої ст. 1200 ЦК України у розмірі по 245,66 гривень щомісячно кожному, ОСОБА_2 - як інваліду третьої групи довічно, а ОСОБА_1 - до досягнення онуки загиблої чотирнадцяти років. Крім того, посилаючись на вимоги п.27 .2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1200 ЦК України вважають, що мають право на відшкодування 36 мінімальних заробітних плат, тобто 41292 гривень, по 29646 гривень кожному з позивачів.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суду розглядає справу у відсутності позивачки ОСОБА_1, яка надала заяву про слухання справи за її відсутність.

Заслухавши суддю доповідача,пояснення представника відповідача ТОВ «Азов-Карібе» Криворучко В.Ж. та відповідача ОСОБА_3, які просили апеляційну скаргу ТОВ «Азов-Карібе» задовольнити, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ «Азов-Карібе» скасувати, у задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, та ОСОБА_2 відмовити, позивача ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1-ОСОБА_7, які підтримали свої апеляційні скарги, проти задоволення скарги ТОВ «Азов-Карібе» заперечували, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 19.08.2013 року по вул. Купріна в м. Маріуполі Донецької області, за участю водія ОСОБА_3, що керував автомобілем марки MD 5043, реєстраційний номер НОМЕР_1 сталася ДТП, в результаті якої загинула мати позивачів ОСОБА_4

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13 грудня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину,передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено відповідне покарання.

Під час вказаної ДТП ОСОБА_3 працював водієм-екпедитором в ТОВ «Азов-Карібе».

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля MD 5043,реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «УПСК» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №АС/1025418 (строк дії з 22.03.2013р. по 21.03.2014р.).

Ліміт відповідальності винної особи у разі настання страхового випадку за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) складає 100 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000 грн.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи вимоги даного Закону, суд стягнув на користь позивачки ОСОБА_1 зі страхової компанії витрати, понесені нею на лікування матері у розмірі 879,00 гривень, витрати на поховання 2729,00 гривень та моральну шкоду: 6882 гривень зі страховика та 69618 гривень з ТОВ «Азов-Карібе». На користь ОСОБА_2 - моральну шкоду у розмірі : 6882 гривень зі страховика та 69618 гривень з ТОВ «Азов-Карібе».

Відмовляючи у задоволені позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданою смертю потерпілого у порядку п.п. 3 та 4 частини першої статті 1200 ЦК України та п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд виходив з того, що як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 не знаходились на утриманні своєї матері ОСОБА_4, а відтак відсутні підстави для задоволення таких вимог.

Судова колегія погоджується з висновками суду.

Відповідно до ст. 27.2. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,є інвалідом третьої групи, проживав разом із померлою ОСОБА_2, отримує пенсію у розмірі 894 гривень( а.с.30), як пояснив апеляційному суду, займається вирощуванням баранів та городини. ОСОБА_2 була інвалідом 2 групи загального захворювання та отримувала пенсію у розмірі 994 гривні( а.с. 32).

Отже, враховуючи, що позивач не є непрацездатною особою, у розумінні статті 1200 ЦК України він не може вважатись утриманцем потерпілої та мати право на відшкодування шкоди відповідно до п.3 ч.1 ст. 1200 ЦК України, тобто по 245,66 гривень щомісячно довічно, а також половину від 18 мінімальних заробітних плат , тобто 20646 гривень.

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не проживала однією сім'єю зі свою матір'ю, не була на її утриманні, знаходиться у декретній відпустці по догляду за своєю дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. За таких встановлених обставин, у суду не було підстав для стягнення із страхової компанії відшкодування шкоди відповідно до п. 27.2. Закону України № 1961-1У та пп1 п.1ст. 1200 ЦК України на онуку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 до її чотирнадцятиліття щомісячно по 245,66 гривень , а також половину від 18 мінімальних заробітних плат, тобто 20646 гривень.

Судова колегія не погоджується із доводами апеляції, що суд безпідставно відмовив у задоволені позову в частині стягнення грошових коштів на обрядові обіди( на третій, дев'ятий та сороковий день після поховання) у загальному розмірі 5243гривні 65 коп. та це є витратами, пов'язаними із похованням, оскільки це суперечить вимогам ст. 2 Закону України Закону України «Про поховання та похоронну справу», який визначає поховання померлого, як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Не заслуговують на увагу доводи апеляції щодо відмови у стягненні з ОСОБА_3 грошових коштів, пов'язаних з кредитними зобов'язаннями померлої в сумі 5394грн., оскільки відповідно дост.1282 ЦК України саме спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Переглядаючи судове рішення в частині стягнення моральної шкоди, судова колегія виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові /дружині/, батькам /усиновлювачам/, дітям /усиновленим/, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.( стаття 27.3 Закону України № 1961-1У)

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивачами заявлялись вимоги про стягнення моральної шкоди по 500000 гривень кожному.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд врахував глибину та характер моральних страждань позивачів, та, виходячи з вимог розумності та справедливості, оцінив розмір моральної шкоди, який із порівнянням із життям, безумовно є умовним, у 95 000 гривень кожному з позивачів. При цьому виходив з того, що під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, позивачами в порядку ст.128 КПК України заявлялись позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі по 95 000,00 грн. на кожного. Позовна заява була залишена позивачами без розгляду. Підстави, на які посилаються позивачі у даній справі, не змінилися. Отже, судова колегія погоджується з висновками суду щодо визначеного розміру моральної шкоди та стягнення її відповідно зі страхової компанії ( 12 мінімальних заробітних плат ) та залишку із ТОВ «Азов-Карібе».

Доводи апеляції ТОВ «Азов-Карібе» відносно того, що суд порушив вимоги ч.5 статті 23 ЦК України та безпідставно стягнув моральну шкоду, яка була вже відшкодована у розмірі 37000 гривень після ДТП, не спростовує висновків суду.

У відповідності з частиною 5 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Стягнення моральної шкоди частинами можлива, якщо про це існує домовленість між сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 13.12.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали від ОСОБА_3 37000 гривень в рахунок причиненої шкоди внаслідок ДТП, при якому загибла їх матір ОСОБА_4 ( а.с.88)

Разом з цим, сторони не заперечують, що ОСОБА_3 писалась розписка про зобов'язання погашення інших грошових коштів з приводу даної події та які не виконані.

Матеріали справи не містять даних, що сторони визначили розмір моральної шкоди саме у 37000 гривень . Крім того, суд при визначення розміру моральної шкоди до стягнення відрахував суму 37000 гривен, яка була отримана позивачами у позасудовому порядку.

Судова колегія також погоджується із висновками суду про відмову у стягненні витрат на правову допомогу у кримінальній справі у розмірі 1700 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Правова допомога по кримінальній справі стягується відповідно до вимог КПК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовував свої вимоги у частині стягнення витрат на правову допомогу, понесеного у кримінальній справі, з посиланням на ст. ст. 79, 84 ЦПК України, які регулюють відшкодування витрат на правову допомогу у цивільній справі.

Отже вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу у кримінальній справі не відповідає нормам процесуального права.

Витрати на правову допомогу у даній цивільній справі у розмірі 1750 гривень судом стягнуто з відповідачів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг , судова колегія погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення позову, а доводи апеляційних скарг про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Карібе», ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді