Рішення № 4223119, 30.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.09 Справа№ 33/87

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :

Відкритого акціонерного товариства «Волинь –АВТО»(м. Луцьк)

до відповідача :

Дочірнього підприємства «Техноагрополіс»(м. Броди)

про :

стягнення 16 523 (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 05 коп. (з яких: 12 599,35 грн. –основний борг; 3 408,99 грн. –інфляційні; 514,71 грн. –3% річних)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

Колпаков Ю. М. –представник (довіреність № 20 від 10.01.2009 р.)

Відповідача:

не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 02.06.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3866 поступила позовна заява від Відкритого акціонерного товариства «Волинь –АВТО»(м. Луцьк) до Дочірнього підприємства «Техноагрополіс»(м. Броди) про стягнення 16 523 (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 05 коп. (з яких: 12 599,35 грн. –основний борг; 3 408,99 грн. –інфляційні; 514,71 грн. –3% річних).

Ухвалою суду від 05.06.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.06.2009 р. У зв’язку з неявкою представника відповідача 18.06.20009 р. розгляд справи було відкладено на 30.06.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 05.06.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 18.06.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 18.06.2009 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 30.06.2009 р. представник позивача подав довідку з ЄДРЮО та ФОП серія АГ №№ 612307-612310 видану державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області 23.06.2009 р. Згідно вказаної довідки –відповідач Дочірнє підприємство «Техноагрополіс» (код ЄДРПОУ 33315501) зареєстрованого за адресою : вул. Васильківська, 72, с. Безп‘ятне, Васильківський район, Київська область, 08628, але відповідно до запису № 11 вчиненого 19.05.2009 р. за реєстровим № 1 333 143 0010 000171 внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

В судовому засіданні 30.06.2009 р. представник позивача подав розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 05.06.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 18.06.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Конверти з ухвалами про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які направлялись відповідачу по місцю його реєстрації, а саме: вул. Васильківська, 72, с. Безп‘ятне, Васильківський район, Київська область, 08628, повернулись до суду з відмітками поштового відділення, що такий за вказаною адресою відсутній (долучено до матеріалів справи).

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачем отримані за адресою вказаною у позовній заяві, а саме: вул. І.Франка, 69, м. Броди, Львівська область, 80600, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відкрите акціонерне товариство "Волинь-АВТО" протягом 2007-2008 років надавало Дочірньому підприємству "Техноагрополіс" послуги по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів, які належать відповідачу на праві власності.

Факт надання позивачем послуг по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів та прийняття таких відповідачем підтверджується актами виконаних робіт (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи), а саме:

- № ЗА-0008957 від 26.01.2007 р. (замовлення-наряд № ЗН-0000572 від 23.01.2007 р., доручення ЯНЖ № 399751 від 22.01.2007 р.) на 1671,50 грн. з терміном оплати до 26.01.2007 р.;

- № ЗА-0000206 від 01.01.2008 р. (замовлення-наряд № ЗН-0012004 від 17.12.2007 р., доручення ЯОЛ № 737603 від 14.12.2007) на 5063,81 грн. з терміном оплати до 01.01.2008 р.;

- № ЗА-0003510 від 03.04.2008 р. (замовлення наряд № ЗН-0008162 від 03.04.2008 р., доручення НБІ № 844226 від 02.04.2008 р.) на 1215,43 грн. з терміном оплати до 03.04.2008 р.;

- № ЗА-0004010 від 16.04.2008 р. (замовлення наряд № ЗН-0008474 від 10.04.2008 р., доручення НБІ № 844233 від 09.04.2008 р.) на 4648,61 грн. з терміном оплати до 16.04.2008 р.;

всього на загальну суму 12 599 (дванадцять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 35 коп.

Вказані акти підписано сторонами, зауважень щодо якості виконаних робіт у відповідача, станом на час приймання таких не було.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 30.10.2008 р. направив на адресу відповідача претензію за вих. № 1027, яка останнім залишена без розгляду та відповіді.

Станом на день звернення з позовом до суду та дату розгляду справи відповідач заборгованості за надані послуги не погасив і така становить 12 599 (дванадцять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 35 коп.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, нараховано: 3 408,99 грн. –інфляційних та 514,71 грн. –3% річних.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Термін оплати виконаних ремонтних робіт вказано у актах виконаних робіт, які підписано сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Волинь –АВТО»(м. Луцьк) до Дочірнього підприємства «Техноагрополіс»(м. Броди) про стягнення 16 523 (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 05 коп. (з яких: 12 599,35 грн. –основний борг; 3 408,99 грн. –інфляційні; 514,71 грн. –3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 1473 від 19.05.2009 р. позивачем сплачено в сумі 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 23 коп.

Згідно платіжного доручення № 1474 від 19.05.2009 р. позивачем сплачено 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покладаються відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Волинь –АВТО»(м. Луцьк) до Дочірнього підприємства «Техноагрополіс»(м. Броди) про стягнення 16 523 (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 05 коп. (з яких: 12 599,35 грн. –основний борг; 3 408,99 грн. –інфляційні; 514,71 грн. –3% річних) –задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Техноагрополіс»(юридична адреса: вул. Васильківська, 72, с. Безп‘ятне, Васильківський район, Київська область, 08628; фактична адреса: вул. І.Франка, м. Броди, Львівська область, 80600; код ЄДПРОУ 33315501) на користь Відкритого акціонерного товариства «Волинь –АВТО»(вул. Рівненська, 145, м. Луцьк, 43020; код ЄДРПОУ 03120584) –16 523 (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 05 коп. (з яких: 12 599,35 грн. –основний борг; 3 408,99 грн. –інфляційні; 514,71 грн. –3% річних), 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 23 коп. –державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя Цікало А.І.