Рішення № 4223052, 27.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.09 р. Справа № 7/153

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” м. Донецьк

До відповідача: Дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Індустрія” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 32 270, 11 грн.

За участю представників:

від позивача: Клименко Ю.В. - дов.

від відповідача: не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Індустрія” м. Донецьк про стягнення 32270,11 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №20/10-08-ЛС від 01.01.2008р. з додатками; видаткові накладні за січень – жовтень 2008р. з довіреностями до них; акти звірки станом на 31.01.2008р., на 31.12.2008р.; виписку з програми 1С щодо здійснення відповідачем оплат з 01.01.2008р. по 29.05.2009р.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Відповідно до довідки Єдиного державного реєстру серії АГ №558112-558113 та довідки Головного управління статистики в Донецькій області від 12.06.2009р. №14/4-20/2739, Дочірнє підприємство “ЮТЕМ-Індустрія” зареєстроване як юридична особа за адресою: 83018, м.Донецьк, вул. Пятницького, буд.155.

У зв’язку з цим, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №20/10-08-ЛС від 01.01.2008р. (далі по тексту договір). Договір укладено з додатками.

Відповідно до п.5.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.1.1 договору, предметом цього договору є взаємні права та зобов’язання сторін, за якими продавець позивач) передає у власність покупця (відповідача), а покупець приймає та зобов’язується сплатити паливо (бензини автомобільні та паливо дизельне) в строки та на умовах визначених цим договором, шляхом здійснення заправки автомобілів покупця за паливними картами, протягом дії цього договору. Заправка (палива, бензину) здійснюється на автозаправних станціях партнерів продавця, а також на автозаправних станціях продавця та супроводжується видачею чеків терміналів пред’явнику паливної карти. Перелік АЗС вказується у додатку до договору.

Ціни, асортимент та кількість палива визначаються сторонами в момент заправки, у відповідності до ціни на АЗС (ціна реалізації) на умовах ЕДЛК. Ціна, асортимент та кількість палива на умовах роботи ЛТК визначається сторонами протягом дії договору та зазначається в рахунку на сплату. Загальною сумою договору є вартість палива, отриманого протягом дії договору та вказана у накладних (п.2.1 договору).

За закінченням кожного календарного місяця, на 5 робочий день місяця наступного за розрахунковим, продавець готує для покупця накладну (акт) із зазначенням точної кількості, асортименту та ціни палива, переданого покупцю за розрахунковий місяць. Дана накладна (акт) є невід’ємною частиною цього договору та повинна бути підписана уповноваженою особою – представником покупця до 10 робочого дня наступного за розрахунковим місяця. У разі не підписання такої накладної у встановлені строки або у разі відсутності інших заперечень з боку покупця (уповноваженої особи – представника покупця) дана накладна (акт), підготовлена продавцем, не можу бути ос порена покупцем в майбутньому та підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов’язань за цим договором (п.2.2 договору).

Згідно п.2.6 договору, покупець зобов’язаний 1, 10, 20 числа кожного календарного місяця здійснювати оплату (авансові платежі) за отримуване паливо у розмірі 30% від суми, сплаченої у попередньому місяця. У разі, якщо оплата припадає на неробочий банківський або святковий день, оплата здійснюється у найближчий робочий банківський день. За бажанням продавця, він може отримати рахунок на сплату у покупця. Кінцевий розрахунок за паливо, яке отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійснений покупцем до 10 робочого дня місяця наступного за звітним, на підставі даних накладної (акта) з урахуванням платежів, здійснених протягом звітного місяця.

Дослідивши даний договір, суд дійшов висновку, що він за своє правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу сторона – продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач відповідно до умов договору передав у власність відповідачу з січня по жовтень 2008р. паливо на загальну суму 273 192, 22 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними за січень-жовтень 2008р., підписаними, у тому числі, повноважним представником відповідача за довіреністю.

Відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, отримані нафтопродукти оплатив частково, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за поставлені нафтопродукти у розмірі 25 331, 56 грн.

У зв’язку з неповною сплатою отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути суму боргу за поставлені нафтопродукти у розмірі 25 331, 56 грн. в примусовому порядку.

Шляхом оцінки матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу у розмірі 25 331, 56 грн., яка доведена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за жовтень 2008р. – травень 2009р. інфляційні у сумі 2 887, 14 грн. та з 13.09.2008р. по 29.05.2009р. 3% річних у сумі 450, 16 грн.

Інфляційні перераховані судом відповідно до чинного законодавства, складають 3 440, 48 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 2 887, 14 грн., що не суперечить чинному законодавству.

3% річних нараховані позивачем у відповідності до приписів чинного законодавства та складають 450, 16 грн.

Таким чином, сума інфляційних та 3% річних підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.2.9 договору, покупець за прострочку у виконанні зобов’язань по сплаті за паливо сплачує на користь продавця пеню, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, виходячи з ціни палива за кожен день прострочки.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 3 601, 25 грн. за період з 13.09.2008р. по 29.05.2009р.

Сума пені нарахована позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору та підлягає стягненню у повному обсязі.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” м.Донецьк до Дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Індустрія” м. Донецьк про стягнення 32270,11 грн. задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Індустрія” (83018, м.Донецьк, вул. Пятницького, буд.155, ЄДРПОУ 20577109, п/р 26006301661560 у філії Путіловське відділення „Промінвестбанку” м.Донецьк, МФО 334314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” (юр.адреса: 83045, м.Донецьк, вул.Олімпієва, 2-б, ЄРПОУ 24316073, п/р 26001959969593 в Донецькій філії ЗАТ „Перший Український Міжнародний Банк”, МФО 335537) заборгованість у сумі 25 331, 56 грн., інфляційні у сумі 2 887, 14 грн., пеню у сумі 3 601, 25 грн., 3% річних у розмірі 450, 16 грн., державне мито у сумі 322, 70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312, 50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя