Рішення № 4222975, 21.07.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2009 р. Справа № 10/1473

Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Кравцовій Ю.А., за участю представників сторін:

позивача –Башутіної Т.В. –за довіреністю,

відповідача –Горяніна А.О., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”

про стягнення 2 171 832,36 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 899 935,13 грн. пені, 1 147 176,48 грн. інфляційних збитків, 124 720,75 грн. –3% річних.

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позов проти вимог в частині стягнення боргу, що виник внаслідок інфляційних процесів, та річних заперечив, подав суду клопотання про зменшення розміру пені.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що всупереч положенням ст. 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення суми інфляційних, річних на борг, якого не існує.

Клопотання відповідача про зменшення судом розміру пені мотивоване тим, що заявлена позивачем пеня неспіврозмірно велика порівняно з порушеним відповідачем зобов’язанням та збитками позивача, а також відповідач просить суд врахувати його тяжкий фінансовий стан (стосовно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство).

Встановивши на підставі поданих суду доказів обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з таких мотивів.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів, що на підставі договору № 06/08- 296 на постачання природного газу, укладеного сторонами 25.03.2008 р. (в подальшому тексті "договір" у відмінках), він, у період з червня по грудень 2008 р., поставив відповідачеві природний газ, загальна вартість якого становить 22 604 114,00 грн.

Це підтверджено поданими суду письмовими доказами – копіями вказаного договору, актів приймання-передачі газу, та не заперечується відповідачем.

Згідно з п. п 5.1 п. 5 договору розрахунки за газ мали здійснюватися відповідачем (покупцем за договором) грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок позивача (постачальника за договором) протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок мав проводитися відповідачем до десятого числа місяця наступного за місяцем поставки.

Відповідач, у порушення цих умов договору, допускав прострочення оплати поставленого йому газу з вересня 2008 р. (неповна оплата), а остаточно розрахувався з позивачем у березні 2009 р., замість договірного строку – до 10 січня 2009 р. Це підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно з позовною заявою вказане порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання є обставиною, яка згідно з нормами ст. 625 ЦК України надає позивачеві право на нарахування та стягнення з відповідача інфляційних, річних у розмірах, зазначених у позовній заяві.

Суд вважає помилковим застосування позивачем вказаної норми законодавства з таких мотивів.

Згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Буквальне тлумачення вказаної норми дає підстави для висновку про право кредитора вимагати сплати боржником саме боргу, обчисленого з урахуванням встановленого індексу інфляції і процентів річних, та про обов’язок боржника сплатити вказаний борг на вимогу кредитора.

При цьому наявність боргу є підставою для нарахування інфляційних та річних, а право на їх нарахування є похідним від наявності цього боргу.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні та річні на суму боргу, якого на день подачі позову до суду не існувало.

Доказів пред’явлення вимоги до відповідача про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та доказів невиконання відповідачем цієї вимоги позивачем суду не подано.

За таких обставин, підстави для задоволення судом позову в частині стягнення інфляційних та річних відсутні.

Згідно з п. п. 6.2 п. 6 договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 899935,13 грн. Розмір пені позивачем визначений правильно.

Однак, зважаючи на нетривалий строк порушення відповідачем грошового зобов’язання, повне добровільне погашення ним заборгованості перед позивачем за поставлений газ задовго до звернення позивача з позовом до суду, враховуючи складний фінансовий стан відповідача, значний розмір нарахованої пені, а також ту обставину, що відносно ВАТ „Черкасигаз” господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство (справа № 10-08-10/3108), суд вважає, що стягнення з відповідача всієї нарахованої пені не сприятиме відновленню його платоспроможності.

Тому, застосовуючи надане йому ст. 83 ГПК України право, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити пеню та стягнути її розмірі 50 % нарахованої та заявленої до стягнення суми.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених судом вимог, без врахування зменшення судом розміру пені.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”, м.Черкаси, вул. Громова, 142, код 03361402, на користь, Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827, 449967,57 грн. пені, 10566,35 грн. відшкодування сплаченого державного мита, 129,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В решті позову відмовити.

Суддя В.В. Шумко

Повний текст рішення

виготовлений та підписаний 24.07.2009 р.

Суддя В.В. Шумко