Рішення № 4222875, 24.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2009 р. Справа № 42/135-09

вх. № 4203/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Коваль А.П. (дов.)

відповідача - Безродня А.Ю. (дов.)

розглянувши справу за позовом АТЗТ НТП "Котлоенергопром", м. Харків

до НВО "Новые технологии" у формі ТОВ, м. Харків

про стягнення 46340,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АТЗТ НТП "Котлоенергопром", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, НВО "Новые технологии" у формі ТОВ, про стягнення заборгованості за договором підряду № 2712 від 23.11.2006р. в загальній сумі 46340,78 грн., в т.ч. основна сума заборгованості - 28435,80 грн., інфляційні втрати - 12597,06 грн., пеня - 5307,92 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримує позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позов та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує частково, а саме визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 28435,80 грн., інфляційних втрат у сумі 11260,59 грн., а також судові витрати: державне мито - 396,60 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -267,68 грн.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що на виконання умов спірного договору відповідачем без порушень строків, встановлених договором, було сплачено аванс в розмірі 50% вартості цього договору, а саме - 28 435,80 грн. Відповідно до п.3.1 Договору іншу частину вартості робіт за цим Договором, що складає 28 435,80 грн. відповідач сплачує на підставі представлених до сплати актів здачі-приймання робіт протягом 10-ти календарних днів з моменту їх підписання обома сторонами. Відповідач визнає, що решта суми в розмірі 28435,80 грн. не була ним сплачена.

Стосовно стягнення пені відповідач просить застосувати строк позовної давності, який відповідно до ст.ст.258, 261 ЦК України щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) визначений в один рік. Оскільки згідно з розрахунком позивача заборгованість виникла з 01.08.2007р., а відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то відносно стягнення пені строк позовної давності сплинув та відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Відповідач також вважає, що позивачем невірно розраховані інфляційні втрати, наданий свій контр розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким нараховані інфляційні складають 11260,69 грн.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 24.07.2009р. о 12:00 год. для виготовлення повного тексту рішення.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між АТЗТ НТП "Котлоенергопром" (підрядник) та НВО "Новые технологии" у формі ТОВ (замовник) був укладений договір підряду № 2712 від 23.11.2006р. (далі договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався розробити конструкторську документацію по реконструкції котла ТЕЦ цукрового заводу смт. Білий Колодязь у зв'язку з його переводом на спалювання природного газу, а замовник, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу на умовах цього договору.

Відповідно п. 2.1 цього договору, загальна вартість робіт по Договору становить 56 871,60 грн.

Згідно п. 3.1 Договору, оплата замовником виконаних підрядником робіт здійснюється шляхом передплати в розмірі 50% вартості робіт, що складає 28435,80 грн. впродовж 5 календарних днів з моменту підписання Договору, але не пізніше 30.11.2006 р. Другу частину вартості робіт по цьому Договору, що складає 28435,80 грн., замовник сплачує на підставі наданих до сплати двосторонніх актів здавання-прийомки виконаних робіт на протязі 10 календарних днів з моменту їх підписання сторонами згідно відповідного рахунку-фактури.

Замовник здійснив передплату вартості робіт в сумі 28435,80 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.12.06 р.

Позивачем були виконані роботи на користь позивача в повному обсязі, що підтверджується актом здачі-прийомки робіт за червень 2007р. до Договору.

Претензій щодо якості виконаних робіт від відповідача не надходило, що підтверджують сторони в судовому засіданні.

Позивачем на адресу відповідача був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000094 від 13.06.2007р. на оплату вартості виконаних робіт на суму 28435,80 грн.

Таким чином відповідач повинен був оплатити другу частину вартості виконаних робіт в строк до 24.06.2007р., однак відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті грошових коштів, що підтверджує відповідач у судовому засіданні.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення основний борг у сумі 28435,80 грн.

Крім того умовами Договору, а саме відповідно до п. 8.2 Договору, при затримці строків оплати виконаних робіт замовник (відповідач) зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Крім того, штраф, який застосовується у разі порушення зобов'язання, слід відрізняти від штрафу як адміністративно-господарської санкції, визначення якого міститься у частині першій статті 241 ГК України.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наведеного позивачем розрахунку пені вбачається, що він нараховував пеню, починаючи з 01.08.2007р. по 01.05.2009р., тобто пеня нарахована за період більший ніж 6 місяців.

Враховуючи, що відповідач повинен був перерахувати кошти в строк до 24.06.2007р., а також те, що умовами договору не встановлений інший строк нарахування пені, то в даному випадку нарахування пені повинно бути припинено 24.12.2007р.

Відповідно до ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується зокрема для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення, а відповідно до ч.4 даної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, судом встановлено, що строк позовної давності щодо стягнення пені сплинув 24.12.2008р., відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, згідно якого за період прострочення з 01.08.2007р. по 01.05.2009р. позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 12597,06 грн.

Відповідачем наданий свій розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким сума інфляційних втрат складає 11260,59 грн.

Перевіривши надані розрахунки інфляційних втрат, суд приймає розрахунок відповідача, оскільки наданий ним розрахунок є детальним, арифметично проведений вірно та відповідає нормам чинного законодавства, а тому стягує з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 11260,59 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 28435,80 грн., інфляційних втрат у сумі 11260,59 грн., в іншій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 396,96 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. (дана сума сплачується позивачем за подання позову незалежно від суми позову), оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44 - 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничого об'єднання "Новые технологии" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61108 м. Харків, вул. Новопрудна, 9-А, р/р 260055161 у ВАТ "Мегабанк" МФО 351629, код 31236842) на користь Акціонерного товариства закритого типу науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" (61145 м. Харків, вулиця Космічна, 21-А, код 24660646, р/р 2600606400310 в АКБ "Правекс-Банк", м.Київ, МФО 321983) основну заборгованість у сумі 28435,80 грн., інфляційні втрати в сумі 11260,59 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 396,96 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя