Рішення № 4222724, 27.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/221

27.07.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант –Система»

до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо –Класик»

про захист ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Петлицький Я.А. (за довіреністю № б/н від 09.01.2009р.)

Від відповідача: Бєлка А.А. (за довіреністю № б/н від 24.07.2008р.)

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант –Система»(позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо –Класик»(відповідач), в якому просить суд визнати такими, що не відповідають дійсності, відомості, поширені у листі відповідача вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, який було адресовано Харківському державному авіаційному виробничому підприємству, а саме:

«у ЗАТ «СК «Гарант –Система»відсутній достатній досвід страхування складних авіаційних ризиків; а головне, відсутнє розуміння величини можливих наслідків помилок і неправильного інформування у цій надзвичайно важливій сфері; ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування від Вас інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система»припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року; у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, ЗАТ «СК «Гарант –Система»не зможе забезпечити виплату відшкодування».

Позивач також просить суд зобов’язати відповідача у семиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили направити на ім’я генерального директора Харківського державного авіаційного виробничого підприємства рекомендований лист про відкликання листа вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, в якому має бути зазначено наступне:

«Викладена нами інформація у листі вих. № 1021 від 12.03.2009 року про те, що «у ЗАТ «СК «Гарант –Система»відсутній достатній досвід страхування складних авіаційних ризиків; а головне, відсутнє розуміння величини можливих наслідків помилок і неправильного інформування у цій надзвичайно важливій сфері; ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування від Вас інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система»припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року; у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, ЗАТ «СК «Гарант –Система»не зможе забезпечити виплату відшкодування»не відповідає дійсності».

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату державного мита у розмірі 85,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 312,50 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем на адресу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, з яким позивач знаходиться у договірних стосунках, був направлений лист за вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, в якому була викладена інформація, що є недостовірною і порочить ділову репутацію позивача.

Позивач у позовній заяві стверджує, що вказавши в листі про відсутність у позивача достатнього досвіду страхування складних авіаційних ризиків та розуміння величини можливих наслідків помилок і неправильного інформування, відповідач фактично вказав на відсутність у позивача необхідних професійних та управлінських здібностей для ведення страхової діяльності.

Також позивач вказав, що намагаючись дискредитувати позивача та викликати хибне враження у Харківського державного авіаційного виробничого підприємства стосовно фінансової стабільності позивача, відповідач необґрунтовано звинуватив позивача у фінансовій неспроможності виконувати свої зобов’язання перед Харківським державним авіаційним виробничим підприємством.

Крім того, позивач зазначає, що своїми безпідставними звинуваченнями щодо непрофесіоналізму позивача, відповідач намагався сформувати у Харківського державного авіаційного виробничого підприємства негативне враження стосовно діяльності позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2009р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 39/221, розгляд справи призначено на 06.07.2009р.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 06.07.2009р., з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив, з яких підстав заявлено позов та подав усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.07.2009р., з’явився, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що викладена у листі інформація була надана ним Харківському державному авіаційному виробничому підприємству, керуючись принципами розумності та справедливості, задля недопущення отримання великих збитків державою, оскільки Харківське державне авіаційне виробниче підприємство є державним підприємством, та для того, щоб вказане підприємство мало об’єктивне уявлення ситуації та прийняли правильне та вигідне для себе рішення.

Представник відповідача також подав усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів судом задоволено.

В судовому засіданні 06.07.2009р. представник відповідача також подав усне клопотання про відкладення розгляду справи № 39/221 до прийняття Київським апеляційним господарським судом міста Києва рішення по справі № 34/154.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Зазначені підстави для відкладення розгляду справи є вичерпними.

Відповідачем не надано суду доказів існування обставин, що є підставою для відкладення розгляду справи.

За таких обставин клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхилено.

В судовому засіданні, призначеному на 06.07.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 20.07.2009р.

В судовому засіданні 20.07.2009р. представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивачем був невірно розтлумачений зміст листа, направленого відповідачем на адресу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, оскільки у вказаному листі мова йде про припинення перестрахування у відповідача, викладена у листі інформація відповідає дійсності і була надана відповідачем лише для попередження можливих ризиків, а не з метою погіршення ділової репутації позивача.

Відповідачем було зазначено, що стверджувати про те, що у позивача є достатній досвід страхування складних авіаційних ризиків та розуміння величини можливих наслідків помилок і неправильного інформування, є неможливим з огляду на те, що позивач знаходиться на ринку лише з 2002р., зареєстрований 05.11.2001р., перші ліцензії на страхову діяльність отримані 04.12.2001р., включення до реєстру фінансових організацій Держкомфінпослуг здійснено 21.08.2004р., а досвід страхування літаків типу АН-74ТК-300Д на момент укладення договору страхування випробувальних польотів у листопаді 2008р. мав лише відповідач, оскільки у світі існує лише 2 одиниці таких літаків.

Крім того, відповідач стверджував, що будь-яка українська страхова компанія не зможе забезпечити виплату відшкодування авіаційного ризику без перестрахування, в тому числі і позивач, оскільки згідно даних, отриманих з офіційного сайту Держфінпослуг (insurancetop.com) –статутний капітал позивача складає 10299600,00 грн., а його власний капітал складає 16560000,00 грн., що у 8 разів менше, ніж страхова сума лише за договором з Харківським державним авіаційним виробничим підприємством.

В судовому засіданні, призначеному на 20.07.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 27.07.2009р.

В судовому засіданні 27.07.2009р. оголошувався повний текст рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2009 року відповідач підготував та надіслав підписаний головою правління відповідача Єфімовим Ю.П. лист за вих. № 1021 генеральному директору Харківського державного авіаційного виробничого підприємства М’ялиці А.К.

В листі за вих. № 1021 від 12.03.2009р. було зазначено, що, продовжуючи політику підтримки авіабудування України в цілому і Харківського державного авіаційного виробничого підприємства зокрема, відповідач, як лідер авіаційного страхового ринку України, надав підтримку Харківському державному авіаційному виробничому підприємству шляхом прийняття у перестрахування ризиків випробувальних і сертифікаційних польотів літака АН-74ТК-300Д, с/н 3654701221080, які Харківське державне авіаційне виробниче підприємство вирішило застрахувати через позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі за вих. № 1021 від 12.03.2009р. відповідачем також було вказано, що, враховуючи, що у позивача відсутній достатній досвід страхування складних авіаційних ризиків і, зокрема, програм випробувальних польотів, а головне, відсутнє розуміння величини можливих наслідків помилок і неправильного інформування у цій надзвичайно важливій сфері, на переконання відповідача, позивач, бажаючи зберегти власний імідж, пішов на приховування від Харківського державного авіаційного виробничого підприємства інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для позивача припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року.

В листі за вих. № 1021 від 12.03.2009р. відповідач зазначив, що він вимушений повідомити Харківське державне авіаційне виробниче підприємство про те, що у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, позивач не зможе забезпечити виплату відшкодування

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідне визначення інформації міститься і в ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ, відповідно до якої під інформацією закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Статтею 7 Закону України «Про інформацію»встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: громадяни України, юридичні особи, держава та можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про інформацію», об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб –на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Джерелами інформації, відповідно до ст. 26 Закону України «Про інформацію», є передбачені або встановлені законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про інформацію», документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві. Первинний документ - це документ, що містить в собі вихідну інформацію.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, але задовольняє заявлені позовні вимоги частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду про визнання такими, що не відповідають дійсності, відомостей, поширених у листі відповідача вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, який було адресовано Харківському державному авіаційному виробничому підприємству, а саме:

«у ЗАТ «СК «Гарант –Система»відсутній достатній досвід страхування складних авіаційних ризиків; а головне, відсутнє розуміння величини можливих наслідків помилок і неправильного інформування у цій надзвичайно важливій сфері; ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування від Вас інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система»припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року; у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, ЗАТ «СК «Гарант –Система»не зможе забезпечити виплату відшкодування».

Причиною виникнення спору у справі є направлення відповідачем листа, в якому була розміщена інформація про позивача.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

чи мало місце поширення відповідачем інформації;

чи стосувалася поширена інформація позивача;

чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Статтею 14 Закону України «Про інформацію» визначено, що поширенням інформації є розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»також зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, викладення інформації в листах, адресованих іншим особам або хоча б одній особі.

Таким чином, на підставі системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що направлення відповідачем на адресу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства листа за вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, в якому містилася інформація про позивача, є поширенням інформації про позивача.

Наступним питанням, що підлягає з’ясуванню судом, є питання про те, чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі за вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, адресованому Харківському державному авіаційному виробничому підприємству, відповідачем була зазначена, зокрема, інформація про те, що:

- у ЗАТ «СК «Гарант – Система»відсутній достатній досвід страхування складних авіаційних ризиків, а, головне, відсутнє розуміння величини можливих наслідків помилок і неправильного інформування у цій надзвичайно важливій сфері;

- ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система»припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року;

- у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, ЗАТ «СК «Гарант –Система»не зможе забезпечити виплату відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України, вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»передбачено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов’язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відповідача зі справи.

Відповідна правова позиція викладена і в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», в якому зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»також зазначено, що «у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Згідно з ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 Цивільного кодексу України».

Таким чином, позивач повинен довести лише факт поширення інформації, а відповідач - її достовірність.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процессуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процессуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 Господарського процессуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено факт поширення відповідачем інформації, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача, тоді як відповідач не надав суду заперечень проти факту поширення ним інформації у листі за вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, направленому на адресу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, як і не довів її достовірності, оскільки твердження відповідача, зокрема, про неспроможність позивача забезпечити необхідний рівень фінансової підтримки у разі настання страхових подій та про приховування позивачем від Харківського державного авіаційного виробничого підприємства інформації про припинення дії перестрахування ризиків не підтверджені належними доказами.

Отже, на підставі системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що зазначена відповідачем у листі за вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, направленому на адресу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, інформація, а саме: «ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування від Вас інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система»припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року; у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, ЗАТ «СК «Гарант –Система»не зможе забезпечити виплату відшкодування»є недостовірною, що не відповідає дійсності.

Судом враховано, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № 133-ФП-08 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 17.11.2008 року. 24.11.2008 року сторони уклали Ковер-нот № 06-21/ОВ-01/103 по договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 133-ФП-08 від 17.11.2008 року.

Однак судом враховано, що відповідачем поширена інформація саме про те, що ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування від Вас інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система»припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року.

Відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про інформацію», порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні, зокрема, у поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Статтею 47-1 Закону України «Про інформацію»передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, якими, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»також зазначено, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

З огляду на зазначене та на підставі системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що зазначена відповідачем у листі за вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, направленому на адресу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, інформація, а саме: «у ЗАТ «СК «Гарант –Система»відсутній достатній досвід страхування складних авіаційних ризиків, а, головне, відсутнє розуміння величини можливих наслідків помилок і неправильного інформування у цій надзвичайно важливій сфері», є оціночним судженням відповідача, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, оскільки вони не містять жодних фактичних даних, а являються вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача.

Слідуючим питанням, що підлягає з’ясуванню судом, є питання про те, чи призвело поширення відповідачем інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Як вже зазначалося, згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 Цивільного кодексу України передбачене право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського кодексу України, перешкодами у процесі конкуренції вважається, зокрема, дискредитація суб’єкта господарювання.

Дискредитацією суб’єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних із особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання (ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України).

Судом також враховано, що в листі відповідача від 12.03.2009 року в абзаці 2 зазначено, що протягом тривалого періоду часу відповідач надає всіляку можливу підтримку ХДАВП у всіх питаннях, пов‘язаних з страхуванням. Ця підтримка продовжується відповідачем також і незважаючи на те, що ХДАВП звертається за страховим захистом до іншого страховика. В останньому абзаці цього листа відповідач підтверджує готовність надати всебічну підтримку ХДАВП.

Таким чином, на підставі системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що поширення відповідачем недостовірної інформації, що не відповідає дійсності, призвело та може призвести в подальшому до порушення особистих немайнових прав позивача, зокрема, шляхом завдання шкоди діловій репутації позивача.

За таких обставин вимоги позивача про визнання такими, що не відповідають дійсності, відомостей, поширених у листі відповідача вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, який було адресовано Харківському державному авіаційному виробничому підприємству, є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач звернувся до суду про зобов’язання відповідача у семиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили направити на ім’я генерального директора Харківського державного авіаційного виробничого підприємства рекомендований лист про відкликання листа вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, в якому має бути зазначено наступне:

«Викладена нами інформація у листі вих. № 1021 від 12.03.2009 року про те, що «у ЗАТ «СК «Гарант –Система»відсутній достатній досвід страхування складних авіаційних ризиків; а головне, відсутнє розуміння величини можливих наслідків помилок і неправильного інформування у цій надзвичайно важливій сфері; ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування від Вас інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система»припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року; у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, ЗАТ «СК «Гарант –Система»не зможе забезпечити виплату відшкодування.»не відповідає дійсності».

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ч. 1 ст. 275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 Цивільного кодексу України.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Суб'єкт відносин у сфері інформації, відповідно до ч. 2 ст. 200 Цивільного кодексу України, може вимагати, зокрема, усунення порушень його права.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний (ч. 5 ст. 277 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації, відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України, здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»зазначено, що «за змістом приписів ст. 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб’єкта (підприємця)».

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відомості, поширені відповідачем щодо діяльності позивача, а саме: «ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування від Вас інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система»припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року; у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, ЗАТ «СК «Гарант –Система»не зможе забезпечити виплату відшкодування», завдають шкоди його діловій репутації і підпадають під поняття недостовірної інформації, яка повинна бути спростована.

За таких обставин вимоги позивача про зобов’язання відповідача у семиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили направити на ім’я генерального директора Харківського державного авіаційного виробничого підприємства рекомендований лист про відкликання листа вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин на відповідача покладаються витрати по сплаті держмита в розмірі 85,00 грн. грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати такими, що не відповідають дійсності, відомості, поширені Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Кредо –Класик» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18А; ідентифікаційний код 20033533; р/р 265090031100 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) у листі вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, який було адресовано Харківському державному авіаційному виробничому підприємству, а саме: «ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування від Вас інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система»припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року; у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, ЗАТ «СК «Гарант –Система»не зможе забезпечити виплату відшкодування».

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Кредо –Класик»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18А; ідентифікаційний код 20033533; р/р 265090031100 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) у семиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили направити на ім’я генерального директора Харківського державного авіаційного виробничого підприємства рекомендований лист про відкликання листа вих. № 1021 від 12 березня 2009 року, в якому має бути зазначено наступне: «Викладена нами інформація у листі вих. № 1021 від 12.03.2009 року про те, що «ЗАТ «СК «Гарант –Система», бажаючи зберегти власний імідж, пішла на приховування від Вас інформації про те, що фактично перестрахування ризиків випробувальних польотів літака АН-74ТК-300Д для ЗАТ «СК «Гарант –Система» припинило свою дію з 00 годин 00 хвилин за київським часом 17 лютого 2009 року; у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, ЗАТ «СК «Гарант –Система»не зможе забезпечити виплату відшкодування»не відповідає дійсності».

Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо –Класик»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18А; ідентифікаційний код 20033533; р/р 265090031100 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249), а у разі відсутності коштів, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант –Система»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літера А; ідентифікаційний код 31725819; р/р 265083010839 в ВАТ «БГ Банк», МФО 320995) 85,00 (вісімдесят п‘ять) грн. державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять грн. 50 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гумега О.В.