Рішення № 4222683, 14.07.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" липня 2009 р. Справа № 18/096-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Виробничо-наукового об‘єднання птахівничої промисловості «Укрптахопром», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Племптахозавод «Кучаківський», с. Лебедин

за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ

про розірвання договору та стягнення 269129,71 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Кучма Н.В.

від відповідача: Юрченко О.І., Єременко В.І.

від третьої особи: Булах О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Виробничо-наукового об‘єднання птахівничої промисловості «Укрптахопром»(далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Племптахозавод «Кучаківський»(далі - відповідач) за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»про розірвання договору та стягнення 269129,71 грн.

Відповідно до ухвали від 01.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.06.2009 року.

У судовому засіданні 16.06.2009 року представник відповідача проти позову заперечив вважає його необґрунтованим та просить суд припинити провадження відповідно до ч.1-1 ст. 80 ГПК України.

Представником третьої особи у судовому засіданні 16.06.2009 року подано пояснення стосовно заявленого позову.

Розгляд справи було відкладено на 02.07.2009 року.

У судовому засіданні 02.07.2009 року у суду виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів, необхідних для повного та всебічного вирішення спору. За таких обставин у судовому засіданні 02.07.2009 року оголошено перерву до 14.07.2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд встановив.

Виробничо-наукове об'єднання птахівничої промисловості «УКРПТАХОПРОМ»є правонаступником управління птахівничої промисловості Української РСР, створеного Постановою Ради Міністрів УРСР №1103 від 21.10.1964 року.

29.12.2008 року згідно з постановою господарського суду міста Києва у справі №15/800-6 позивача визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбача Сергія Федоровича.

В ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що згідно з наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 04.08.1995 року №217 та окремим дорученням Прем'єр-Міністра України від 18.08.1995 року №4211/96 ВНО «УКРПТАХОПРОМ»визначено позичальником кредиту у сумі 25 млн. дол. США в рамках міжурядової програми РИ-480. Між Міністерством фінансів України, Укрексімбанком та ВНО «УКРПТАХОПРОМ»була укладена кредитна угода від 07.10.1996 року №07/04-113.

У 1995 році ВНО «Укрптахопром»отримало 101,4 тис. тон соєвого шроту для потреб сільського господарства, і на підставі договорів НВО «УКРПТАХОПРОМ» передав отриманий соєвий шрот в повному обсязі птахогосподарствам України.

Так, між позивачем та ВАТ «Племптахозавод «КУЧАКІВСЬКИЙ»виникли правовідносини за договором №63-8-385 від 02.10.1995 року на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту Укрексімбанку, наданого згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік.

Як передбачено п.п . 1.3 договору вартість поставки соєвого шроту складає 250 дол. США за 1 тону, всього 50000 дол. США, що також є сумою валютного кредиту підприємству відповідача.

Відповідно до п. 3.2 договору передбачено, що погашення кредиту з процентами має здійснюватись протягом 15 років відповідно до узгодженого сторонами графіку платежів (додаток №3 до договору) до 01 листопада кожного року.

Згідно з положеннями п. 5.3. договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором. Згідно з уточненим графіком платежів по договору строк зобов’язань за договором спливає 28.09.2010 року.

Згідно з умовами договору позивач виконав перед відповідачем взяті на себе зобов'язання по договору щодо поставки шроту, що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу: від 24.11.1995 року №34101938 масою «нетто»47950 кг; від 24.11.1995 року №34101937 масою «нетто»48250 кг; від 24.11.1995 року №34101936 масою «нетто»48700 кг; від 04.12.1995 року №34102698 масою «нетто»51750 кг, всього маса поставленого відповідачу шроту становить 196650 кг (196,65 тон).

Згідно з протоколом взаємних розрахунків, який є додатком 2 до договору та щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, сторони підсумували, що витрати по поставці складають 196,65 тон соєвого шроту та встановили розрахункову загальну вартість 1 тони соєвого шроту - 264,39 дол. США при фактичних витратах на весь обсяг поставки в сумі 51993,13 дол. США.

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконав, кошти за поставлений позивачем шрот в повному обсязі не сплатив. Востаннє сторони договору встановили факт заборгованості відповідача перед позивачем, і підписали Протокол звірки взаєморозрахунків за станом на 26.06.1998р., згідно з яким встановили на цю дату недоплату позивачеві платежів за Уточненим графіком (додаток 3) в сумі 370,09 дол. США. Після чого з червня 1998 року платежі не здійснювались.

У зв’язку з чим, як передбачено п.4.1 договору, у позивача виникло право припинити дію цього договору в односторонньому порядку через 10 днів затримки відповідачем платежів і пені за затримку розрахунку за умовами договору.

Таким чином, позивач вважає, що договір підлягає розірванню достроково, а виконання зобов'язань сторонами договору визнанню такими, що настали.

Пунктом 4' Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, у зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань по поверненню кредиту, позивач просить стягнути з нього на підставі ч.2 ст.231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Оскільки основне зобов'язання не було виконане позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Розірвання договору допускається, за загальним правилом, за згодою сторін. В інших випадках, передбачених договором або законом, розірвання договору здійснюється за рішенням суду або в односторонньому порядку (ст.651 ЦК України). З цим узгоджуються приписи ст.188 ГК України.

Позивач в порядку, визначеному статтями 188 та 206 ГК України, 13 квітня 2009 року направив відповідачу претензію-пропозицію про дострокове розірвання договору та сплату боргу, але відповідач протягом 20-ти денного терміну відповіді позивачу не надав.

Таким чином, позивач просить достроково розірвати договір №63-8-385 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік.

Враховуючи викладене за розрахунком позивача згідно уточненого графіку з урахуванням строку позовної давності сума боргу відповідача складає 30404,23 дол. США, пеня за останній 2008-й рік (з 20.05.2008р. по 20.05.2009р.) - 2219,51 дол. США, штраф у розмірі 7% - 2128,30 дол. США та 3% річних з основної суми боргу - 566,82 дол. США, що складає всього 269129,71 грн. по курсу НБУ за 1 дол. США 7,62 грн.

Відповідач проти позову заперечив, вважає, що справа підлягає припиненню, у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки щодо сільськогосподарського державного підприємства державного племінного птахозаводу курей м'ясного напрямку «Кучаківський»(правонаступник ВАТ ППЗ «Кучаківський») було порушено провадження у справі про банкрутство №142/106-97, за наслідками якого затверджено ліквідаційний баланс, тому в розумінні статтею 22 Закону України «Про банкрутство»(в редакції на час затвердження ліквідбалансу) оскільки майна банкрута (відповідача) вистачило для задоволення усіх вимог кредиторів, він вважається вільним від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність.

Дослідивши викладені у відзиві відповідача обставини судом встановлено, що 21 липня 1998 року сільськогосподарське державне підприємство державний племінний птахозавод курей м'ясного напрямку «Кучаківський»(правонаступник ВАТ ППЗ «Кучаківський») визнано банкрутом. У відповідності до ст.16 Закону України «Про банкрутство»було призначено ліквідатора, якого було зобов'язано створити ліквідаційну комісію та здійснити заходи для виявлення кредиторів.

13 грудня 1997 року в газеті Урядовий кур'єр було опубліковане оголошення для виявлення кредиторів та їх звернення до арбітражного суду у відповідності до ст.10 Закону України «Про банкрутство». Протягом місяця до арбітражного суду звернулися кредитори з майновими вимогами. За час діяльності ліквідаційної комісії від позивача жодних заяв з майновими вимогами не надходило.

Ліквідаційна комісія, яка була утворена у відповідності до Закону України «Про банкрутство»01 квітня 2001 року подала на затвердження господарського суду Київської області ліквідаційний баланс який свідчив, що на час винесення ухвали, заборгованість ВАТ «ППЗ Кучаківський» перед кредиторами та заборгованість по заробітній платі відсутня.

Статтею 22 Закону України «Про банкрутство»(в редакції на час затвердження ліквідбалансу) передбачено, що оскільки майна банкрута (відповідача) вистачило для задоволення усіх вимог кредиторів, він вважається вільним від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність.

Посилання позивача на постанову Верховного суду України від 08.04.2003 року № 6/502, щодо редакції ч.І ст.14 Закону, що була чинною до внесення змін Законом України від 07.03.2002р. №3088-111, в якій зазначено, що відповідною нормою встановлювався не присікальний строк для звернення кредиторів до суду з письмовими заявами про грошові вимоги до боржника, і з пропуском цього строку не пов'язувалось настання такого наслідку як припинення нездійсненого права або невиконаного обов'язку, якщо платоспроможність боржника відновлена, то до майнових відносин, що тривають, застосовуються норми Цивільного кодексу, не приймається судом, оскільки процедура банкрутства відповідача в рамках справи господарського суду Київської області №142/106-97 здійснювалась без застосування положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

А з огляду на норму ст. 10 Закону України «Про банкрутство»кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Арбітражний суд за результатами розгляду цих вимог своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє.

Статтею 15 Закону України «Про банкрутство»передбачено, що з моменту визнання боржника банкрутом припиняється підприємницька діяльність боржника, вважаються такими, що минули, строки усіх боргових зобов'язань банкрута.

З огляду на норму вищезазначеної статті, строки всіх боргових зобов’язань відповідача, які існували на момент визнання його банкрутом у 1998 році вважаються такими, що минули. Таким чином, боргові зобов’язання за договором №63-8-385 від 02.10.1995 року на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту вважаються такими, що минули, оскільки ст.15 Закону України «Про банкрутство» охоплює всі боргові зобов’язання, а не лише ті, по яких настав строк сплати.

Таким чином, враховуючи норму ст. 22 Закону України «Про банкрутство»(в редакції на час затвердження ліквідбалансу), боржник вважається вільним від боргів за спірним договором на підставі ухвали господарського суду Київської області від 04.10.2002р. у справі №142/106-97.

Встановлені судом обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, а відтак і неустойки, річних , інфляційних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Кошик А. Ю.