Рішення № 42226699, 25.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4721/14

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Короткова В.Д., Калараша А.А.

з участю секретаря Волчанського О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, про виселення та вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суд м. Одеси від 12 лютого 2014 року,-

встановила:

Позивач ОСОБА_2 31.05.2012 року звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6. визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, про виселення та вселення, уточнивши його 25 червня 2012 року /а.с.33-35/, 13 листопада 2012 року /а.с.77-80/ посилається на те, що будинок АДРЕСА_1 належало йому та його матері - ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.1997 року, укладеного на Одеській товарній біржі. Право власності зареєстровано в МБТІ.

З 03.07.1998 року по 07.08.2001 року він був позбавлений волі. Після звільнення з місця позбавлення волі йому стало відомо, що 17.08.1998 року на Одеській універсальній товарній біржі «Джин» укладена угода договору купівлі-продажу спірного будинку між ОСОБА_2, ОСОБА_9 з однієї сторони та ОСОБА_6 з іншої сторони.

Зазначений договір він не підписував, оскільки знаходився в місцях позбавлення волі, а його мати, як йому стало відомо від сусідів та друзів, відсутня за місцем проживання з 2001 року. Місце її перебування по цей час невідоме.

Згідно вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2003 року він вдруге позбавлений волі з 02.07.2003 року по 30.04.2008 року.

15.04.2004 року рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 17.08.1998 року на Одеській універсальній товарній біржі «Джип» щодо домоволодіння АДРЕСА_1 між продавцями ОСОБА_2, ОСОБА_9 з однієї сторони та покупцем ОСОБА_6 з іншої сторони визнано дійсним /а.с.22/.

Про слухання справи належним чином судом не повідомлявся та не знав про існування рішення суду.

24.06.2005 року він та його мати за рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області визнані такими, що втратили право на користування спірним будинком /а.с.24/

31.05.2008 року прокуратурою Суворовського району м. Одеси за результатами перевірки порушена кримінальна справа за фактом шахрайства та використання підроблених документів.

17.12.2010 року постановою Суворовського РВ ОГУ УМВС України в Одеській області за цією справою призупинено досудове слідство.

04.08.2005 року між продавцем, ОСОБА_6 та покупцем, ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу.

Представник ОСОБА_4- ОСОБА_10 позов не визнала.

Справа розглянута у відсутність ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6., третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Рішенням Суворовського районного суд м. Одеси від 12 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вважаючи зазначене рішення таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, 26.03.2014 року ОСОБА_2 надав до суду апеляційну скаргу про його скасування з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 на праві власності, відповідно до договору № 18644 купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.1997 року, належить домоволодіння АДРЕСА_1 /а.с.19-21/.

Таким чином, ОСОБА_2 належить на праві власності ? частина будинку АДРЕСА_1.

17.08.1998 року на Одеській універсальній товарній біржі «Джип» між продавцями ОСОБА_2, ОСОБА_9 та покупцем ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 98/1135 відносно квартири АДРЕСА_1 /а.с.16-18/.

При цьому, колегія суддів звертає свою увагу на той факт, що ОСОБА_2 з 03.07.1998 року по 07.08.2001 року знаходився в місцях позбавлення волі, з 07.08.2001 року звільнився з Южної ВК № 51 Одеської області, 01.07.2003 року його знову засуджено за вчинення злочину та він з цього часу відбував покарання /а.с.15, 109-112/.

А тому доводи ОСОБА_2 в тій частині, що він такий договір не укладав та не підписував, заслуговують на увагу.

15.04.2004 року рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 17.08.1998 року на Одеській універсальній товарній біржі «Джип» щодо зазначеного домоволодіння між ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 визнано дійсним /а.с.22-23/.

Рішенням Великомихайлівського суду Одеської області від 24 червня 2005 року ОСОБА_11 та ОСОБА_2 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 /а.с.24/

При цьому, як вбачається з довідок Великомихайлівського районного суду Одеської області, зазначені рішення судом не ухвалювались та в картотеці суду цивільні справи за відповідними позовами відсутні /а.с.25-27/.

04.08.2005 року між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, який нотаріально посвідчений за реєстровим номером 2865 /а.с.73, 128-140/.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 383 ЦПК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Таким чином, волевиявлення ОСОБА_2 на продаж ? частини будинку АДРЕСА_1 не було, у зв»язку з чим підлягають задоволенню його вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу 1/2 частини спірного будинку ОСОБА_12 та договору купівлі-продажу від 04.08.2005 року в частині продажу ОСОБА_13 ? зазначеного будинку - ОСОБА_4

У зв"язку з наведеними обставинами задоволенню підлягають вимоги ОСОБА_2 про вселення, як такі, що відповідають нормам ст. 391 ЦК України.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення відповідачів задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, дійшов помилкового висновку про те, що позивач неправильно обрав спосіб захисту, неповно встановив фактичні обставини справи, не визначився із характером правовідносин сторін та правовою нормою, яка підлягає до застосування при їх вирішенні, тобто ухвалив помилкове рішення, яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суд м. Одеси від 12 лютого 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, про виселення та вселення задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу ОСОБА_2 від 17.08.1998 року ? частини будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2005 року в частині продажу ОСОБА_6 ? частини будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4.

Вселити ОСОБА_2 в будинок АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді В.Д.Коротков

А.А.Калараш