Рішення № 4222662, 21.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.09 Справа№ 4/67

Господарський суд Львівської області у складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю представників: позивача Лукіної О.М., відповідача Соболь О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства „Інформаційні комп’ютерні системи” до державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” про стягнення заборгованості у сумі 139357,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Інформаційні комп’ютерні системи” звернулося з позовом до державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, просить суд стягнути з відповідача на його користь 118378,54 грн. основного боргу, 11597,85 грн. пені, 1449,73 грн. трьох відсотків річних, 7931,37 грн. інфляційних нарахувань, всього 139357,49 грн. за неналежне виконання відповідачем договору № 80904-2 (Л/М-081037/НЮ) укладеного сторонами 15 вересня 2008 року.

В судовому засіданні представник відповідача надала відзив, у якому визнає факт заборгованості позивачу 118378,54 грн. за виконані проектні роботи за договором № 80904-2 (Л/М-081037/НЮ). Стверджує, що відповідач не сплатив заборгованої суми через відсутність фінансування та кредиторську заборгованість залізниці, яка становить 192558,0 тис. грн. Як доказ цього твердження надала суду лист від 20 липня 2009 року № НФ-11/1748 за підписом начальника фінансово-економічної служби. Заперечень щодо правильності нарахування на заборговану суму пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань не має. Просить суд врахувати тяжкий майновий стан відповідача та зменшити розмір пені на 50 % на підставі ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та прийняти рішення з відстрочкою його виконання на 6 місяців відповідно до ст.83 ГПК України.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення суду. Пояснила, що позивач вчасно і якісно виконав договірні зобов»язання, а прострочення платежу становить більше семи місяців. Стягувані кошти є необхідні позивачу для здійснення господарської діяльності. Вважає, що штрафні санкції не є надмірно великі, а позивач не надав суду доказів його тяжкого фінансового стану.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 546, 547, 549, 611, 625 Цивільного Кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Виконання зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), яку повинна сплачувати винна сторона за порушення нею виконання зобов’язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання повинен бути вчинений у письмовій формі. За приписами ст.ст.230,232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі невиконання чи неналежного виконання ним господарського зобов’язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з матеріалами справи закрите акціонерне товариство „Інформаційні комп’ютерні системи” та державне територіально-галузеве об’єднання „Львівська залізниця” 15 вересня 2008 року уклали договір № 80904-2 (Л/М-081037/НЮ) за умовами якого позивач зобов»язався виконати проектні роботи для впровадження системи відео спостереження за об»єктами на станціях Клепарів та Чоп відповідно до Зведеного кошторису робіт, розробити проектну документацію та передати її відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти результати робіт й оплатити їх вартість (п.1 договору). Сторони домовились, що загальна сума договору за кошторисом становить 118378,54 грн. (п.3.1.) і складається з вартості робіт по станції Клепарів –37035,47 грн., по станції Чоп –81343,07 грн. ( п.3.2.) Розрахунок за виконані роботи здійснюється у безготівковій формі по кожній станції окремо протягом тридцяти банківських днів після прийому та погодження відповідачем результатів виконаних робіт (проектної документації) (п.3.4.). Згідно з пунктами 6.1.,6.7. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов”язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. За несвоєчасну оплату виконаних робіт сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний календарний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості договору.

Позивач договірні зобов»язання виконав і за накладними від 03 листопада 2008 року №№ 6610,6609 передав відповідачу проектну документацію загальною вартістю 118378,54 грн., що підтверджується актами від 04 листопада 2008 року №№ 1,2 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції за договором № 80904-2 (Л/М-081037/НЮ) від 15 вересня 2008 року. Відповідач прийняв виконані роботи, однак впродовж тридцяти банківських днів після прийому та погодження відповідачем результатів виконаних робіт (проектної документації), як це визначено договором 80904-2 (Л/М-081037/НЮ), не оплатив позивачу їх вартість в сумі 118378,54 грн.

З урахуванням викладеного та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу за час прострочення сплати 118378,54 грн., а саме з 17 грудня 2008 року до 14 травня 2009 року, інфляційні нарахування становлять 7931,37 грн., три відсотки річних від простроченої суми - 1449,73 грн.

Пеня в сумі 11597,85 грн. нарахована позивачем на підставі пунктів 6.1. і 6.7. договору № 80904-2 (Л/М-081037/НЮ) від 15 вересня 2008 року за період 17 грудня 2008 року до 14 травня 2009 року, що відповідає умовам договору та вимогам п.6 ст.232 Господарського Кодексу України щодо періоду нарахування пені.

Статтями 33,34 ГПК України встановлено обов’язок сторони належними і допустимими доказами доводити суду обставини, які є підставою вимог чи заперечень.

Відповідач визнав його заборгованість позивачу 118378,54 грн. за виконані проектні роботи за договором № 80904-2 (Л/М-081037/НЮ), спростувань чи заперечень щодо правильності нарахування на заборговану суму пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань не має.

З урахуванням викладеного суд стягує з відповідача 118378,54 грн. боргу, 7931,37 грн. інфляційних втрат, 1449,73 грн. –трьох відсотків річних, 11597,85 грн. пені. Судові витрати суд також покладає на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання зменшити розмір пені на 50 % та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців з огляду на наступне.

Як доказ фінансової неспроможності, відповідач надав суду лист від 20 липня 2009 року № НФ-11/1748 за підписом начальника фінансово-економічної служби державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, в якому вказано про те, що станом на 20.07.2009 року обліковується заборгованість перед контрагентами в сумі 192558,0 тис.грн., в т.ч. прострочена 143694,0 тис.грн.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені одними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.ст. 1,2,11 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Отже, лист не є належним і допустимим доказом для висновку про фінансовий стан відповідача. Належними доказами фінансового стану відповідача могли б слугувати фінансова звітність підприємства за останній звітний період - баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал. За клопотанням представника відповідача суд оголошував перерву в судовому засіданні для надання належних доказів фінансового стану підприємства. Проте таких доказів суду не надано. Тому суд немає підстав для висновку про майновий стан та фінансові труднощі відповідача.

Крім того, відповідач більше семи місяців не оплачував позивачу вартості виконаних ним робіт. За таких обставин відстрочення виконання рішення суду ще на пів року суперечить визначеним ст.5 Господарського Кодексу України конституційним основам правопорядку у сфері господарювання, якими, зокрема, є право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; визнання усіх суб”єктів права власності рівними перед законом. Відстрочення виконання рішення суду погіршує становище позивача, тим більше в умовах фінансової кризи, наявність якої загальновідома.

Інших доказів неможливості чи складності виконання судового рішення відповідач не надав.

Керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Стягнути з державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” (м.Львів, вул. Гоголя,1; ідентифікаційний код 01059900) на користь закритого акціонерного товариства „Інформаційні комп’ютерні системи” (м.Київ, вул. Смоленська,31-33; ідентифікаційний код 21670779) 118378,54 грн. боргу, 11597,85 грн. пені, 1449,73 грн. трьох відсотків річних, 7931,37 грн. інфляційних нарахувань та судові витрати: 1393,57 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриців В.М.