Ухвала суду № 42225829, 25.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/8671/14 Головуючий 1 інстанції - Алфьорова Т.М.

Справа № 645/6370/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - надання послуг

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П..,Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою КП «Харківські теплові мережі» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2014 року по справі за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення вартості спожитої без достатніх підстав теплової енергії,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення вартості спожитої без достатніх підстав теплової енергії. В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачу на праві власності належали нежитлові приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення, теплопостачання, якого здійснює КП «Харківські теплові мережі». Відповідач, не уклавши договір на постачання теплової енергії отримував теплову енергію за рахунок позивача, яку КП «Харківські теплові мережі» подає у централізовану систему опалення будинку, де було розташоване приміщення відповідача. Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року. У зв'язку з тим, що ні приміщення, які не займав відповідач, ні житловий будинок, де вони розташовані, не обладнані пристроями обліку теплової енергії, розрахунок безпідставно спожитої теплової енергії зроблений згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження. Просять стягнути на користь КП «Харківські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії за період з жовтня 2008 р. по квітень 2011р. у сумі 19340,84 грн., а також витрати на сплату судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти позову. Посилалася на те, що позивач безпідставно вимагає сплатити йому гроші за надане теплопостачання, хоча позивач не надав суду документів, які підтверджують споживання боржником теплової енергії. Крім цього, відповідач ОСОБА_2 придбав вказане житло у жовтні 2008 року, яке вже було переобладнано в нежитлове, а потім він зробив прибудову та реконструкцію і було відключено усі комунікаційні мережі, у тому числі і теплопостачання, а пізніше було підключено автономне опалення. В 2011 р. ОСОБА_2 був визнаний банкрутом і нежитлові приміщення були продані з торгів. КП «ХТМ» ніколи не пред'являло претензій щодо сплати вартості теплової енергії, починаючи з 2008р., з моменту придбання приміщень. Вимоги позивача стосуються суми боргу, що виникла за період з жовтня 2008 р. по квітень 2011р., тобто більш ніж за три роки, що не відповідає вимогам до ст.257 ЦК України. Просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні позову КП «Харківські теплові мережі».

Не погодившись з вказаним рішенням, КП «Харківські теплові мережі» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду і задовольнити позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального права, незаконність та необгрунтованість рішення суду. Зазначає, що строк позовної даності за період з 25.09.2008 по 18.09.2011 не сплив, оскільки його перебіг починається після спливу 7 днів з дня пред'явлення вимоги. Вказану вимогу відповідачем було отримано 07.04.2014. з цієї дати і починається перебіг строку.

Апелянт, будучи належним чином повідомленим про день та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з»явився, ніяких клопотань суду не надав. Зазначене свідчить про його небажання приймати участь в розгляді справи в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія знаходить можливим розглянути справу у відсутності сторін, так як вони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керуючись ст. ст. 256,257,267 ЦК України, виходив з того, що у період з жовтня 2008 року по квітень 2011 року, у відповідача дійсно була заборгованість по сплаті теплової енергії для нежитлових приміщень, яка складає 19340,84 грн. Але при зверненні до суду з позовом позивач пропустив строк позовної давності. Як вбачається з матеріалів справи, з позовом позивач звернувся 07.08.14р. року і просив стягнути заборгованість за період жовтня 2008 року по квітень 2011 року, тобто більш ніж за три роки, що не відповідає вимогам до ст.257 ЦК України. Оскільки відповідач в судовому засіданні просив суд застосувати строки позовної давності, а представник позивача, не просив поновити строки позовної давності, суд визнав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з закінченням строків позовної давності, строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи вимогам закону та зібраним у справі доказам.

Матеріали справи свідчать, що КП « ХТМ» належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.2003р. XXIV скликання «Про комунальну власність м. Харкова».

Правовідносини між сторонами у справі з приводу постачання населенню тепла та гарячої

води регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», та Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ від 03. 10. 2007 р. № 1198, що розглядають теплову енергію як товар.

Відповідачу на праві власності належали нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення, яку здійснює КП «Харківські теплові мережі».

Ці приміщення ОСОБА_2 набув на підставі договору купівлі-продажу від 2008 року, де зробив самовільні переобладнання, у тому числі як пояснив представник відповідача, відключив приміщення від теплопостачання.

Згідно договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 19.07.2011 року ОСОБА_2 після банкрутства продав вказані нежитлові приміщення TOB «Сервісний Центр Трейдінг». Оплата за теплопостачання новим власником проводилася.

Як було встановлено, ОСОБА_2 на момент користування нежитловими примішеннями не укладав з Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" договір на постачання теплової енергії.

У зв'язку з тим, що ні приміщення відповідача, ні житловий будинок, де вони розташовані, не обладнані пристроями обліку теплової енергії розрахунок безпідставно спожитої теплової енергії зроблений згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження.

Пунктом 1.1. КТМ 204 Україна 244-94 зазначені норми використовуються для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких відсутні прилади обліку, для проведення комерційних та інших розрахунків.

Згідно до КТМ 204 України 244-94 у цей розрахунок включені місячні об'єми теплової енергії, розраховані за вищезазначеними нормами та виходячи з нормативних температур зовнішнього повітря, встановлених для м. Харкова, нормативних температур повітря у приміщенні для адміністративних приміщень.

Система опалення відноситься до санітарно-технічного обладнання, власник приміщення немає права самовільно змінити систему опалення та здійснити відключення від мереж централізованого опалення. Опалення є системою, яка гідравлічна та технологічно об'єднує всі приміщення житлового будинку та відключення окремих приміщень від мереж централізованого опалення не допускається.

Відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства 22.11.2005 року № 4 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за № 1478/11758 не дозволяється відключення від мережі централізованого опалення окремого приміщення, можливо лише відключення всього будинку в цілому.

Відповідно до статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, що набула майно без достатньої підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно, а у разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодувати його вартість.

В зв»язку з наведеним судом першої інстанції обгрувнтовано встановлено, що у період з жовтня 2008 року по квітень 2011 року, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті теплової енергії для нежитлових приміщень складає у розмірі 19340,84 грн.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з закінченням строків позовної давності, строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини.

Згідно до ст.ст. 256, 257, ч.З ст. 267 ЦК України позовна давність це строк у межах якої сторона може звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз'яснено в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом позивач звернувся 07.08.14р. року і просив стягнути заборгованість за період жовтня 2008 року по квітень 2011 року, тобто більш ніж за три роки, що не відповідає вимогам до ст.257 ЦК України.

Відповідач в судовому засіданні просив суд застосувати строки позовної давності, а представник позивача, не просив поновити строки позовної давності

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обгрувнтовано відмовив в задоволенні позовних вимог у зв'язку з закінченням строків позовної давності, строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу КП «Харківські теплові мережі» - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: