Постанова № 42225771, 10.06.2014, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/6871/14-а

№ провадження 2-а/646/72/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2014 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі: головуючого Прошутя І.Д., одноособово, розглянувши в приміщенні суду міста Харкова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова про визнання протиправною відмови та зобов"язання вчинити певні дії, -

Встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про визнання протиправною відмови відповідача в перерахунку судді Харківського апеляційного господарського суду у відставці - ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова здійснити судді Харківського апеляційного господарського суду у відставці - ОСОБА_1 нарахувати та виплачувати з 01.12.2013 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року та частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв"язку з новими умовами оплати праці суддів, працюючих на відповідних посадах, в розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, в сумі 16479,54 грн.; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.11.2012р. по 01.06.2013р. на загальну суму 7685,04 грн. відповідно до нових умов оплати праці суддів, працюючих на відповідних посадах; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 судові випрати по сплаті судового збору. Також просила відновити строк позовної давності, оскільки про відмову в перерахунку вказаного утримання вона дізналася лише 20.06.2014 року.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суддею Харківського апеляційного господарського суду у відставці, знаходиться на обліку в УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова, отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці.

Відповідно до довідки Харківського апеляційного господарського суду №189 від 24.04.2014 р. про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої позивачу, заробітна плата працюючого судці з01.12.2013 року, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 20097 грн.00 коп., у тому числі: оклад - 13398,00 грн.

На звернення позивача до УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова про виплату належного грошового утримання в новому розмірі з 01.12.2013 року, рішенням відділу з призначення пенсій УПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова від08.05.202014 року відмовлено в проведенні перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці.

Підставою для прийняття такого рішення територіальним органом ПФУ обрано судження про можливість здійснення перерахунку лише суддям Конституційного Суду України.

Не погодившись з діями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

У відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 183-2 КАСУ, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Частиною 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з п. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання, збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок (ч.4 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення,

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки Харківського апеляційного господарського суду №189 від 24.04.2014 р. про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої позивачу, заробітна плата працюючого судді з 01.12.2013 року, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 20097 грн.00 коп., у тому числі: оклад - 13398,00 грн.

Відповідно до довідки Харківського апеляційного господарського суду №190 від 24.04.2014 р. про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої позивачу, заробітна плата працюючого судді з 01.01.2014 року, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 20097 грн.00 коп., у тому числі: оклад - 13398,00 грн.

Норми статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" безпосередньо пов'язують виплату довічного грошового утримання судді у відставці з грошовим утриманням судді, який працює на посаді, яку займав позивач до виходу у відставку, що зумовлює проведення перерахунку довічного грошового, утримання судді у відставці при зміні розміру суддівської винагороди працюючого судді.

Щодо тверджень відповідача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, судом не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Як встановлено положеннями ч.4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно з ч.5 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судді, які працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.

Відповідно до ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Ст. 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як Законів України, так і міжнародних договорів, згода на які надана ВР України. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.

За змістом ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Згідно з п.6 рішення Ради Суддів України №18 від 23.03.2012 року за результатами розгляду звернень суддів у відставці щодо їх права на перерахунок довічного грошового

утримання, вважати наявним у них такого права відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому слід запровадити порядок на рівні Державної судової адміністрації України та Пенсійного фонду України, за яким під грошовим утриманням судді, який працює на відповідній посаді, слід вважати єдиний рівень по державі для суддів відповідної інстанції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ч. 3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з ч. 3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з розміру суддівської винагороди, визначеного у довідках Харківського апеляційного господарського суду № 189, 190 від 24.04.2014 року.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позивач згідно з ст.129 та ч. 3 ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" має право на перерахунок та виплату довічного грошового утримання з 01.12.2013 року.

Керуючись ч.2 ст.19, ст.126 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 71, 100, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 3, 17, 47, 51, 109, 129, 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Відновити ОСОБА_1 строк звірення до суду з вказаним позовом.

Визнати протиправною відмову відділу Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова в перерахунку та виплаті довічного грошового утримання судді з 01.12.2013 року судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з 01.12.2013 року нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, в сумі 16479,54 грн.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.11.2012 рік по 01.06.2013 року на загальну суму 7685,04 грн.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд міста Харкова.

Суддя -