Рішення № 42224948, 22.12.2014, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/1426/14-ц

Провадження №2/428/1174/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

при секретарі Биковій І.Д., Комм Я.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, визнання права власності. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що його мати ОСОБА_7 30.11.1991 р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 Під час цього шлюбу 10.12.1997 р. була придбана двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після чого відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки спірної квартири. На день смерті матері він був зареєстрований в спірній квартирі, від спадщини не відмовлявся, тому вважається таким, що прийняв спадщину у вигляді 1/4 частки спірної квартири. Чоловік матері ОСОБА_8 помер 04.01.2013 р., після чого спірну квартиру успадкувала його матір ОСОБА_5, яка отримала свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_5 27.08.2013 р. продала спірну квартиру ОСОБА_6 Укладений договір купівлі-продажу квартири є недійсним, оскільки на день укладання цього договору йому належала 1/4 частка спірної квартири. Просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою Сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.08.2013 р. №1851, посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_9; визнати за ним право власності на 1/4 частку двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. Від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовну заяву, підтвердив доводи, викладені в позові. Додатково суду пояснив, що на момент смерті матері ОСОБА_7 позивач знаходився в місцях позбавлення волі. Проте збереження за ним права користування житловим приміщенням, означає, що він фактично прийняв спадщину. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовну заяву, підтвердила доводи, викладені в позові. Додатково суду пояснила, що подружжя ОСОБА_7 в 1997 р. купило квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. На момент смерті матері ОСОБА_7 позивач ОСОБА_4 перебував в місцях позбавлення волі. В 2000 р., 2002 р., 2006 р. позивач засуджувався до позбавлення волі та довідався про смерть матері через 2-3 тижні після дня смерті. ОСОБА_4 підтримував гарні стосунки з чоловіком матері ОСОБА_8, а тому не писав заяву про прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала. Суду пояснила, що спірна квартира була придбана сином відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_8 Мати позивача ОСОБА_7 ніякої участі в придбанні цієї квартири не брала, т.я. зловживала спиртними напоями. З 2000 р. позивач ОСОБА_4 знаходився в місцях позбавлення волі, в спірній квартирі був лише зареєстрований і ніколи в ній не проживав. Оскільки позивач на момент смерті матері не проживав разом з нею, то відповідно до ст. 1268 ЦК України не є таким, що фактично прийняв спадщину. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_10 в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про місце, день і час розгляду справи. Заяв про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило. Причини неявки цих осіб суду невідомі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_11 позов не визнала. Суду пояснила, що для прийняття спадщини спадкоємець повинен подати відповідну заяву. Правовстановлюючі документи на спірну квартиру були оформлені лише на ОСОБА_8. Просила суд відмовити в задоволенні позову. Згодом в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

В судовому засіданні свідок з боку позивача ОСОБА_12 суду пояснила, що знає ОСОБА_2 Вона (свідок) з 1968 р. живе в будинку по АДРЕСА_1, та знала ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які також жили у цьому будинку в квартирі №1. З моменту купівлі квартири уся родина ОСОБА_7 (3 особи) жили у цій квартирі. ОСОБА_4 посадили в тюрму за 2 місяці до смерті його матері ОСОБА_7.

В судовому засіданні свідок з боку позивача ОСОБА_13 суду пояснив, що знає ОСОБА_2, з якою його пов'язують дальні родинні стосунки. ОСОБА_14 - це його двоюрідна сестра, яка одружилась з ОСОБА_8. Спільно з останнім вона приблизно в 1996-1997 р.р. придбала квартиру в м. Сєвєродонецьку по АДРЕСА_1/1. Син ОСОБА_7 ОСОБА_4 увесь час жив з матір'ю та вітчимом в зазначеній квартирі, поки не попав в тюрму.

В судовому засіданні свідок з боку позивача ОСОБА_16 суду пояснила, що знає ОСОБА_2, але не ніяких стосунків з нею не має. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом з ОСОБА_4 в'їхали у квартиру по АДРЕСА_1/1, в 1997 р. До якого часу ОСОБА_4 жив у спірній квартирі вона точно не пам'ятає, приблизно з 1997 р. протягом п'яти років.

В судовому засіданні свідок з боку відповідача ОСОБА_17 суду пояснила, що знає ОСОБА_2, з якою познайомилась після смерті ОСОБА_8 - свого рідного брата. ОСОБА_8 купив квартиру по АДРЕСА_1/1. Він був одружений з ОСОБА_18, яка мала сина ОСОБА_4. В січні 1998 р. в придбану квартиру поселились ОСОБА_7 зі своїм сином. ОСОБА_4 жив у спірній квартирі приблизно 1 рік. Зі слів ОСОБА_7 її відомо, що ОСОБА_4 живе в сел. Борівському у свого батька ОСОБА_19. В червні 2000 р. ОСОБА_4 перебував у в'язниці, куди знову потрапив влітку 2002 р. В 2006 р. ОСОБА_4 втретє був засуджений до відбування покарання у в'язниці. ОСОБА_4 жив з матір'ю та вітчимом по АДРЕСА_1/1, протягом року, починаючи з січня 1998 р. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_19 та ОСОБА_8 поїхали у виправну колонію в сел. Чорнухіне до ОСОБА_4 і повідомили його про смерть матері. Особисто їй ОСОБА_4 казав, що не претендує на спірну квартиру, а судовий процес - це ініціатива його тітки ОСОБА_2, яка має корисливий мотив.

В судовому засіданні свідок з боку відповідача ОСОБА_21 суду пояснив, що в 1998 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 поселились в квартиру по АДРЕСА_1/1. У ОСОБА_7 був син, у якого з 2000 р. почались проблеми з наркотиками. З 1998 р. до 2000 р. або 2001 р. ОСОБА_4 жив у спірній квартирі разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8. В 2001 р. ОСОБА_4 потрапив в місця позбавлення волі. Після звільнення з місць позбавлення волі він в спірній квартирі більше не жив, але приблизно раз на тиждень приходив туди в гості. З особистих розмов з ОСОБА_8, з яким він товаришував, знає, що ОСОБА_4 зі спірної квартири ніхто не виганяв. ОСОБА_7 хотіла, щоб син жив разом з ними, але ОСОБА_4 мав проблеми з наркотиками і з матір'ю та вітчимом не жив.

В судовому засіданні свідок з боку відповідача ОСОБА_22 суду пояснив, що знав покійного ОСОБА_8 з 2000 р., з яким вони були знайомі. Про свого прийомного сина ОСОБА_4 йому розповідав ОСОБА_8, від якого він знає, що пасинок декілька разів відбував покарання в місцях позбавлення волі. ОСОБА_7 померла взимку 2004 р. На момент її смерті ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матір'ю позивача ОСОБА_4 була ОСОБА_18, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, повторно виданого 18.04.2013 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області.

30.11.1992 р. ОСОБА_18 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб та отримали спільне прізвище ОСОБА_8, що підтверджується копією актового запису від 30.11.1991 р. №1164.

10.12.1997 р. за ОСОБА_8 було зареєстроване право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.11.1997 р. старшим державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Сердюк Н.І. за реєстровим №4590.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю, який був чинний на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Таким чином, спірна квартира була об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8.

Згідно з актовим записом про смерть від 13.02.2004 р. №204 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. в м. Сєвєродонецьку.

Після смерті ОСОБА_7 відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов'язки, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок її смерті. Оскільки спірна квартира була об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7, то до складу спадщини відповідно до ст. 70 СК України увійшло право на спадкування 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, т.я. друга половина цієї квартири належала другому з подружжя ОСОБА_8

Оскільки померла мати позивача ОСОБА_7 не склала заповіт, то спадкування спадкоємцями належної їй на праві спільної сумісної власності частки спірної квартири відбувалось за законом у відповідності до ст.ст. 1223, 1226, 1258, 1261, 1268 ЦК України.

Так, позивач ОСОБА_4 та другий з подружжя ОСОБА_8 мали право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, як спадкоємці першої черги.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з дня відкриття спадщини.

З аналізу наведених норм права вбачається, що спадкоємець може вважатися таким, що прийняв спадщину за умови, що він постійно проживав із спадкодавцем на день смерті останнього та не заявив про відмову від спадщини протягом 6 місяців з дня її відкриття.

В судовому засіданні не було встановлено того, що позивач ОСОБА_4 відмовився від спадщини, яка відкрилась після смерті матері. Проте було встановлено, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_7 він постійно не проживав разом з нею.

Зазначену обставину підтвердили усі свідки з обох сторін, за свідченнями яких позивач ОСОБА_4 на день смерті своєї матері ОСОБА_7 перебував в місцях позбавлення волі.

Зазначена обставина, крім свідчень свідків, підтверджується копією вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.08.2002 р., згідно з яким ОСОБА_4 був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України і отримав покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Таким чином, суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 на день смерті матері не проживав разом з нею постійно, то він не є таким, що прийняв спадщину, хоча при цьому не заявив про відмову від спадщини.

При цьому позивач ОСОБА_4 не був позбавлений можливості звернутись до нотаріальної контори із заявою при прийняття спадщини в установлений законом 6-місячний строк, оскільки про смерть матері йому повідомили вітчим ОСОБА_8 та батько ОСОБА_19, що підтвердила свідок ОСОБА_17

Статтею 1301 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_5 не мала права на спадкування усієї спірної квартири після смерті свого сина ОСОБА_8 За таких обставин відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого відповідачу ОСОБА_5 18.07.2013 р. за реєстровим №1-468.

Решта вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири та визнання за ним права власності на 1/4 частку спірної квартири є похідними від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину недійсним. Оскільки суд відмовив в задоволенні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, то вимоги про визнання недійсним договору та визнання за позивачем права власності на спірну квартиру задоволенню також не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 80, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1223, 1226, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Харківської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 22.12.2014 р.

Суддя Ж. І. Кордюкова