Рішення № 42224861, 14.11.2014, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/4029/14-ц

Провадження №2/428/1671/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

при секретарі Биковій І.Д.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сєвєродонецька Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 про зняття з реєстрації. В обґрунтування позовних вимог, посилаються на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.07.1999 р. У вищезазначеній квартирі разом з ними зареєстровані неповнолітній ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3, з яким позивач ОСОБА_1 до 04.01.2011 р. перебувала у шлюбі. Відповідач ОСОБА_3 перешкоджає проживанню в зазначеній квартирі позивачам, погрожує їхньому здоров'ю та життю, зловживає алкогольними напоями, відмовляється від сплати комунальних послуг. У зв'язку з чим позивачі звернулись з цим позовом до суду і просять виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; зняти ОСОБА_3 з реєстрації з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Під час судового засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у письмовій заяві зменшили позовні вимоги та просили зняти ОСОБА_3 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила доводи, викладені в позові, підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Додатково суду пояснила, що відповідач ОСОБА_3 - її колишній чоловік. Після реєстрації шлюбу з ним, останній всиновив її сина ОСОБА_5, внаслідок чого у сина змінились прізвище та по батькові. З 2002 р. відповідач зловживає спиртними напоями, а після народження спільного сина ОСОБА_6 він став ще більше вживати спиртне і вчиняти сварки. 15.01.2006 р. він вдарив її по обличчю, у жовтні 2009 р. пошкодив їй руку, а у травні 2013 р. наніс їй жорстокі побої. В грудні 2012 р. ОСОБА_3 побив меншого сина ОСОБА_6. 21.12.2013 р. вона забрала меншого сина і переїхала проживати до квартири свого батька за адресою: АДРЕСА_4. З 20.09.2014 р. відповідач у спірній квартирі не мешкає. Куди він поїхав, їй невідомо, але в квартирі залишились його деякі особисті речі. ОСОБА_3 не сплачує комунальні послуги, через що утворились борги, які оплатила її матір ОСОБА_7 Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердив доводи, викладені в позові, підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Додатково суду пояснив, що з грудня 2013 р. він мешкав разом з відповідачем ОСОБА_3 у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дуже часто виникали сварки і бійки між ним та відповідачем через зловживанням останнім алкогольними напоями. Дійсно відповідач не проживає у спірній квартирі. Куди ОСОБА_3 виїхав, йому невідомо. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Оскільки в судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не заперечували проти заочного розгляду справи, то судом 17.10.2014 р. на підставі ст.ст. 224, 225 ЦПК України було винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 379, 382 ЦК України, об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира.

Частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1, 2 статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.07.1999 р. Сєвєродонецьким ДПП «Об'єднання Азот» Луганської області.

Як вбачається із даних паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_2, виданого 28.09.2001 р. Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області, 20.07.2001 р. був зареєстрований шлюб між нею та ОСОБА_3.

Згідно копії рішення Сєвєродонецького міського суду від 04.01.2011 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний.

Відповідно до довідки комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр м.Сєвєродонецька» від 07.08.2014 р. №3037 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має наступний склад родини: ОСОБА_3 - чоловік; ОСОБА_2 - син; ОСОБА_4 - син.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що позивачі є власниками спірної квартири, в якій в теперішній час зареєстрований, але не мешкає відповідач.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями, завдає шкоди їх здоров'ю та життю, перешкоджає позивачам у користуванні спірною квартирою, а також не сплачує грошові кошти за комунальні послуги. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями позивачів та копіями карток травматологічного хворого від 15.01.2006 р., від 21.10.2009 р., від 22.05.2013 р., від 07.12.2013 р., копією договору про здійснення соціального супроводу №6 від 20.12.2013 р.

З аналізу доводів, наведених позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 в позові та при розгляді справи в суді в обґрунтування своїх вимог, вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 порушуються право позивачів вільно користуватись спірною квартирою. В зв'язку з цим суд вважає, що слід усунути перешкоди в здійсненні позивачами права користування своїм майном на підставі ст.ст. 386, 391 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_3 підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку саме такий спосіб захисту дає можливість реального усунення порушення їх прав як власників житлового приміщення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору в розмірі 243,60 грн. підлягає поверненню позивачу ОСОБА_1 у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 62, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 386,391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Зняти з реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., згідно квитанції № 120 від 08.05.2014 р. на р/р 31213206700080 ГУ ДКСУ у Луганській області (код ЄДРПОУ отримувача коштів 37944909, МФО отримувача коштів 804013, код класифікації доходів 22030001, код виду платежу 101).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Харківської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 14.11.2014 р.

Суддя Ж. І. Кордюкова