Рішення № 4222478, 13.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.09 Справа № 16/118

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об‘єднання", м. Луганськ

до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Луганській області, м. Луганськ

про стягнення 7323 грн. 76 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Галлямов Р.Г., довіреність № 25 від 01.01.09;

від відповідача –представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 3 638 грн. 87 коп. за період з липня 2008р. по березень 2009р., штрафної санкції за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 2265 грн. 49 коп. за період з липня 2008р. по лютий 2009р. на підставі договору про постачання електричної енергії від 25.09.08. №А4156.

Позивач листом від 26.05.09. №1311 повідомив про допущену помилку при друкуванні позовної заяви та уточнив позовні вимоги, в яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 3 638 грн. 87 коп., штрафні санкції за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 2265 грн. 49 коп., пені за прострочення платежу у сумі 685 грн. 18 коп., 3% річних у сумі 88 грн. 56 коп., суму індексу інфляції у розмірі 645 грн. 66 коп.

При виправленні опечатки в позовній заяві позивач дотримався вимог ст.22 ГПК України, тому суд приймає зміни до позову.

Таким чином, позовними вимогами по справі є: стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 3 638 грн. 87 коп. за період з липня 2008р. по березень 2009р., штрафні санкції за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 2265 грн. 49 коп., пені за прострочення платежу у сумі 685 грн. 18 коп., 3% річних у сумі 88 грн. 56 коп., суму індексу інфляції у розмірі 645 грн. 66 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання не з’явився, проте про дату та час їх проведення був повідомлений належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про неотримання відповідачем процесуальних документів або зміну ним юридичної адреси. У зв’язку з чим справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено договір на постачання електроенергії від 25.09.08. №А4156 (з додатковими угодами), на підставі якого постачальник електроенергії (позивач) зобов’язався забезпечувати передачу електроенергії в межах величин, дозволених споживачу (відповідачу) до використання, а споживач зобов’язався оплачувати використання електромереж позивача на підставі пред’явленого останнім рахунку протягом 5 днів, як встановлено в додатку до договору «Порядок розрахунків», пункт 7.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає інституту правових норм глави 63 Цивільного кодексу України (ст.ст.901-903).

На виконання умов вказаного договору позивач забезпечив передачу електроенергії відповідачеві в період липня, листопада, грудня 2008 року та березня 2009 року, про що відповідачу надіслано рахунки для оплати вартості спожитої активної електроенергії на суму 3638,87грн. Даний факт підтверджено матеріалами справи.

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 25.09.08. №А4156 не оплатив у повному обсязі позивачу активну електроенергію за вказаний термін, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 3638,87грн. (у відповідності до умов договору).

Позивач також звернувся з даним позовом до суду у зв’язку з несплатою відповідачем вартості перевищення договірних величин споживання електроенергії і просить стягнути штрафної санкції за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 2265 грн. 49 коп. за період з липня 2008р. по лютий 2009р. Вартість перевищення договірної величини позивач розрахував на підставі звітів відповідача про об’єм використаної електроенергії та дозволених договором величин споживання.

Крім того, за несвоєчасне виконання обов’язків по оплаті спожитої електроенергії, позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення платежу у сумі 685 грн. 18 коп. за період з 14.08.08. по 28.04.09., 3% річних у сумі 88 грн. 56 коп., суму індексу інфляції у розмірі 645 грн. 66 коп.

Відповідач проти позову не заперечив, вимог позивача не оспорив.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором на постачання електроенергії від 25.09.08. №А4156, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості отриманих послуг і, відповідно, строку права вимоги у позивача.

Позов в частині заявленої до стягнення вартості спожитої активної електроенергії та штрафу за перевищення договірної величини слід задовольнити частково, оскільки договір на поставку електроенергії укладено сторонами тільки 25.09.08., а позивач заявив до стягнення борг та штраф, у тому числі, за період липня 2008 року, тобто, позовні вимоги в частині боргу та санкцій за липень 2008 року є безпідставними.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт забезпечення передачі електроенергії позивачем відповідачеві протягом періоду листопада, грудня 2008 року та березня 2009 року на суму 3243,83грн., факт перевищення відповідачем договірної величини споживання електроенергії на суму 2179,07грн. за вказаний період.

Позивач належним чином довів суду факт надіслання відповідачу рахунків про використання відповідачем як абонентом електроенергії на вказану суму боргу та штрафу за перевищення договірної величини споживання. Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору на постачання електроенергії від 25.09.08. №А4156 та вимог закону.

Статті 901-903 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті послуг у відповідності до умов договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті поставленої електроенергії на суму 3243,83грн. та дотриманню встановлених договором величин споживання електроенергії, чим порушив умови укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від на постачання електроенергії від 25.09.08. №А4156 в частині оплати електроенергії, в частині споживання електроенергії у дозволених договором величинах і вимоги закону. У встановлений пунктом 9 Порядку розрахунків, що є додатком до укладеного договору, строк – 5 днів з дня отримання відповідних рахунків від позивача на сплату спірних сум - зобов’язання відповідачем по оплаті боргу за активну електроенергію не було виконане і відповідач заборгував за спожиту електроенергію 3243,83грн. за період з листопада, грудня 2008 року та березня 2009 року.

Розділом 5 вказаного договору встановлено, що відповідач зобов’язаний використовувати об’єм електроенергії згідно з його замовленнями, а у разі ненадання замовлень –об’єм електроенергії, допустимої до використання, розраховується позивачем на рівні відповідних періодів поточного року. З рахунків позивача та звітів відповідача про використану електроенергію за спірний період вбачається, що заявлену позивачем вимогу про стягнення штрафу слід задовольнити частково на суму 2179,07грн., що відповідатиме умовам договору, вимогам ст.26 Закону України «Про електроенергетику»та матеріалам справи.

Решта вимог про стягнення боргу та штрафу безпідставна, оскільки підстави для стягнення даних вимог за липень місяць 2008 року відсутні, адже договір, що є підставою позову, укладено 25.09.08.

Стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних частково обґрунтовані і дані вимоги відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст.232 ГК України, ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора (позивача) зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних нарахувань з простроченої суми за весь час прострочення, а також неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді пені.

Пеня у сумі 399,45грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань підлягає до задоволення згідно п. 4.4.1 укладеного договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона нараховується. Таким чином, вимога про стягнення пені задовольняється судом частково, оскільки підстави для стягнення даних вимог за липень місяць 2008 року відсутні, адже договір, що є підставою позову укладено 25.09.08.

Інфляційні нарахування слід задовольнити частково - на суму 481,83грн. та 3% річних на суму 73,81грн., оскільки підстави для стягнення даних вимог за липень місяць 2008 року відсутні.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг в сумі 3243,83грн., штраф на суму 2179,07грн., пеню у сумі 399,45грн, інфляційні нарахування в сумі 481,83грн. та 3% річних на суму 73,81грн. на користь позивача за договором на постачання електроенергії від 25.09.08. №А4156 (з додатковими угодами) та позов слід задовольнити у частково, оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і заборгованість відповідача частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,230-232 ГК України, ст.ст.526,625,629,901-903 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,75.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Луганській області, м. Луганськ, вул.. ім.. А. Ліньова, 150, ід. код 08682772 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне об’єднання ”, м. Луганськ, квартал ім. Гайового, 35 «а», на п/р 260363229060 в ЛОУ Ощадбанку борг за спожиту активну електроенергію в сумі 3243,83грн., борг за перевищення договірної величини споживання активної електроенергії у сумі 2179,07грн. Видати наказ.

3. Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Луганській області, м. Луганськ, вул.. ім.. А. Ліньова, 150, ід. код 08682772 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне об’єднання ”, м. Луганськ, квартал ім. Гайового, 35 «а»на п/р 2600418745 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва інфляційні нарахування в сумі 481,83грн., відсотки в сумі 73,81грн., пеню в сумі 399,45грн., витрати по державному миту в сумі 88,83грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 272,14грн. Видати наказ.

4. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 17.07.09.

Суддя Р.М. Шеліхіна