Рішення № 42223960, 24.10.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0418/1704/2012

Провадження № 2-др/203/20/2014

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2014 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Шаповал Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», третя особа - ОСОБА_2, про визнання звільнення незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

11 березня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», третя особа - ОСОБА_2, про визнання звільнення незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди (т. 1 а.с.а.с. 1 - 5, 52, 53, 86, 87, 176 - 179, 203, 205, т. 2 а.с.а.с. 35 - 42, 49).

15 серпня 2014 року суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання незаконним звільнення позивача, скасування відповідного наказу, поновлення його на роботі, стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 226 949,39 грн., а також компенсації заподіяної моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн. (т. 2 а.с.а.с. 79, 80).

Рішення від 15.08.2014 р. оскаржено відповідачем в апеляційному порядку (т. 2 а.с.а.с. 87 - 91).

08 жовтня 2014 року апеляційним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про повернення справи до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення в частині зазначення розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також мотивів скасування наказу про звільнення позивача (т. 2 а.с.а.с. 135, 136).

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала проти ухвалення у справі додаткового рішення.

Позивач, його представник, представник третьої особи до суду не з'явилися, були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що у справі необхідно ухвалити додаткове рішення з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 220 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, а також якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

З тексту рішення від 15.08.2014 р. вбачається, що воно не містить детального розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такий розрахунок було проведено судом згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, а саме:

8 346,65 ч 42 х 1 142 = 226 949,39, де:

- 8 346,65 - заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців (грудень 2009 року, січень 2010 року), робочі дні, що передують місяцю (лютий 2010 року), у якому відбулося звільнення;

- 42 - кількість відпрацьованих у грудні 2009 року, січні 2010 року днів (23 та 19 відповідно);

1 142 - кількість робочих днів за час вимушеного прогулу від 15.02.2010 р. по 01.07.2014 р.

При цьому розрахунок середньої заробітної плати за два фактично відпрацьованих місяці, що передували місяцю звільнення, проведено судом на підставі довідки № 30620 (т. 1 а.с. 8), за якою за грудень 2009 року позивачу було нараховано 4 430,26 грн., а за січень - 3 916,39 грн.

Що стосується мотивів скасування наказу про звільнення позивача, то суд при цьому виходив з приписів статті 43 Конституції України, у відповідності з якою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, правил частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, а також правової логіки, яка є однією з фундаментальних засад права, і вимагає позбавити дії акт, який визнано незаконним.

Керуючись статтями 208, 209, 220 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Ухвалити у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», третя особа - ОСОБА_2, про визнання звільнення незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди додаткове рішення, а саме:

1. Доповнити мотивувальну частину рішення від 15 серпня 2014 року в частині, що стосується обрахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу наступними положеннями:

"Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу позивача розрахована у такому порядку:

8 346,65 ч 42 х 1 142 = 226 949,39, де:

- 8 346,65 - заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців (грудень 2009 року, січень 2010 року), робочі дні, що передують місяцю (лютий 2010 року), у якому відбулося звільнення;

- 42 - кількість відпрацьованих у грудні 2009 року, січні 2010 року днів (23 та 19 відповідно);

1 142 - кількість робочих днів за час вимушеного прогулу від 15.02.2010 р. по 01.07.2014 р.

При цьому розрахунок середньої заробітної плати за два фактично відпрацьованих місяці, що передували місяцю звільнення, проведено судом на підставі довідки № 30620 (т. 1 а.с. 8), за якою за грудень 2009 року позивачу було нараховано 4 430,26 грн., а за січень - 3 916,39 грн.".

2. Доповнити мотивувальну частину рішення від 15 серпня 2014 року в частині, що стосується мотивів скасування наказу про звільнення позивача наступними положеннями:

"Скасовуючи наказ про звільнення позивача, суд виходить з приписів статті 43 Конституції України, частини 1 статті 235 КЗпП, а також правової логіки, яка є однією з фундаментальних засад права, і вимагає позбавити дії акт, який визнано незаконним.".

Додаткове рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 27 жовтня 2014 року.

Суддя М.О. Католікян