Ухвала суду № 42222930, 08.12.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8115/14-к

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.

при секретарі Куса Л.І.,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Йовенка С.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013110040020149 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в:

На розгляді у Дніпровському районному суді м. Києва на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 03.10.2014 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040020149 від 30 грудня 2013 року було призначено амбулаторну судову психолого-психіатричну експертизу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проведення якої доручено експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Фрунзе,103, у Київському СІЗО. На вирішення експертів поставлено питання про те чи знаходився ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 30.12.2013 року при нанесенні своєму братові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ударів в стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протиправної та аморальної поведінки останнього?

На підставі ч. 7 ст. 69 КПК України 27.11.2014 року до суду надійшов лист директора Центру СПЕ ОСОБА_4 у якому порушується питання про уточнення/роз'яснення назви призначеної експертизи та порушених у ній питань.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого наголосила на необхідності проведення у провадженні саме судово-психологічної експертизи, оскільки є достатні підстави вважати, враховуючи відносини, що склалися між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що він у момент нанесення тілесних ушкоджень перебував в стані сильного душевного хвилювання, викликаного образливою поведінкою брата відносно нього.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисника у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні погодився з позицією сторони захисту та зауважив на необхідності постановити суду з даного питання окрему ухвалу не пов'язану з ухвалою від 03.10.2014 року з метою уникнення сумнівів і протиріч у майбутньому між такими судовими рішеннями.

Суд, заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові доводи директора Центру СПЕ ОСОБА_4 та безпосередньо матеріали самого провадження, приходить до висновку про необхіднь призначення у провадженні судово-психологічної експертизи з постановленням у провадженні з даного питання судового рішення оформленого у формі ухвали.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Частиною 1 статті 242 КПК України регламентовано, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Як вбачається з пред'явленого в обвинувальному акті у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040020149 від 30 грудня 2013 року обвинуваченні, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 30 грудня 2013 року, приблизно о 17 годині 15 хвилин, знаходився за місцем свого проживання, а саме у АДРЕСА_1, де вживав алкогольні напої разом зі своїм рідним братом ОСОБА_3. В цей час, на ґрунті особистих неприязних стосунків до брата, ОСОБА_2, розпочав словесну сварку, під час якої у останнього виник злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наблизився до ОСОБА_3 та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, розпочав наносити останньому багаточисельні удари в область життєво важливих органів, а саме живота та голови чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_3 помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 3305/2 від 07.03.2014 при дослідженні трупа ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, знайдені наступні тілесні ушкодження: поширені крововиливи в м'яких тканинах волосяної частини голови та обличчя, забійні рани в правій тім'яній та потиличній ділянках, рвано-забійні рани лобової ділянки, рвані рани верхньої повіки праворуч та внутрішнього кута правої очної щілини, численні садна обличчя, крововилив в слизовій оболонці верхньої губи, крововиливи в товщі вушних раковин, розповсюджені субарахноїдальні крововиливи в ділянках півкуль головного мозку, півкуль мозочка, та базальної поверхні мозку, крововиливи в порожнину шлуночків мозку; крововиливи в м'яких тканинах передньої поверхні грудної клітини (проекція ручки груднини), двобічні переломи 2-3 ребер праворуч та 2-4 ребер ліворуч по переднім пахвовим лініям, розрив зчленування між ручкою та тілом груднини, перелом 6 ребра праворуч по середні пахвовій лінії, розповсюджений крововилив в клітковину переднього середостіння, крововиливи в епікарді серця; крововилив в м'яких тканинах живота в центрі епігастральної області, крововилив в черевну порожнину (950 мл), розповсюджений крововилив в заочеревинному просторі, розрив правої частки печінки, численні розриви брижі кишечнику та чіпця, крововилив в тканині голівки та тіла підшлункової залози, синці правої верхньої та нижніх кінцівок. Смерть ОСОБА_3 настала від сукупності спричинених в ділянці голови та тулуба ушкоджень, які супроводжувались ушкодженням оболонок та тканини головного мозку, органів середостіння, кісток грудної клітини, органів черевної та заочеревинної порожнин, значною крововтратою. Вказане підтверджують знайдені при дослідженні трупа ОСОБА_3 ушкодження, а також недокрів'я внутрішніх органів, морфологічні ознаки бронхоспазма, вогнища гострої емфіземи, дистелектаза та ателектазу в легенях, з вогнищевими крововиливами, вогнищеві контрактурні зміни в міокарді, світлі клітини Краєвського в печінці, плями Мінакова в серці, сліди зовнішньої кровотечі, слабка вираженність трупних плям. Всі виявлені в області голови, грудної клітини та живота ушкодження (у сукупності) мають ознаки небезпеки для життя, і тому відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; ушкодження в області кінцівок - легких тілесних ушкоджень. Знайдені ушкодження виникли прижиттєво, на протязі нетривалого відрізка часу, приблизно за 40-60 хвилин до настання смерті, що підтверджують результати гістологічного дослідження ділянок ушкоджень. Знайдені ушкодження виникли при неоднократній дії тупих предметів з обмеженою контактною поверхнею.

Таким чином орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_2 своїми умисними діями спричинив ОСОБА_3 умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений пояснив, що у понеділок 30 грудня 2013 року, прокинувся за місцем свого тимчасового проживання, а саме у АДРЕСА_1 та через деякий час брат - ОСОБА_3 попросив його сходити до магазину за горілкою, останній погодився, купив алкогольний напій (горілку), повернувся до квартири, передав покупку брату та пішов до свої кімнати. Включив телевізор, та незабаром вирішив переодягнутися, у зв'язку з чим пішов до шафи, аби звідти взяти свої речі та у цей момент, близько 17 години 15 хвилин, з'явився брат з пляшкою горілки і у них розпочався словесний конфлікт - побутова сварка, в результаті якого він тричі ударив потерпілого в область обличчя, а саме: 2 рази у вухо та один раз в область обличчя - губу, аби провчити, а останній наніс йому у відповідь удари в область між животом та грудьми. На цьому конфлікт було вичерпано, і вони розійшлися по своїх кімнатах. В подальшому він випив, почекав хвилин 20-30 та пішов на двір, попередньо закривши двері на ключ, гуляв на вулиці, сидів біля будинку на лавочці за місцем проживання, спілкувався з дружиною по телефону, загалом так пройшов увесь день. Ближче до вечора, прийшов додому, зняв куртку в одній із кімнат, і пройшов в іншу, де й побачив брата, який лежав без ознак життя, у зв'язку з чим вирішив зробити останньому штучне дихання, масаж серця. Для цього перевернув його, оскільки ноги були на дивані, а пів-тулоба на полу, однак останній не подав жодних ознак життєдіяльності, він злякався і викликав швидку. Тож вважає, що його діями потерпілому не могло бути нанесено тяжкі тілесні ушкодження, адже він завдав тільки 3 удари невеликої потужності, і то тільки у вухо та губу. Додатково зазначив, що брат вживає алкогольні напої близько 15 років, через що до нього часто приходять друзі, з якими він випиває, періодично зникав з дому та потім появлявся увесь побитий, неодноразово залишав вхідні двері квартири відкритими, через що у них періодично бували конфлікти на побутовому підґрунті, проте серйозних фізичних конфліктів не було, вони наносили одне одному по кілька ударів і все. Загалом він намагався підтримувати братські, нормальні відносини, по можливості надавав фінансову допомогу. Крім того, у момент події, 30.12.2013 року, дерев'яні двері квартири були вибиті та мали дирку внизу, у зв'язку з чим, теоретичного, хто завгодно міг зайти до квартири, коли він гуляв по вулиці та нанести потерпілому певні ушкодження. Більше того, до моменту події та безпосередньо у день самого конфлікту, 30.12.2013 року, брат, так як часто випивав, мав низку тілесних ушкоджень, серед яких були пошкодження голови та обличчя, у тому числі носу, лобу, розбита брова та інші, однак хто останньому мав можливість нанести потерпілому ці ушкодження не відомо. За таких обставин, його вина у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Потерпіла ОСОБА_6, будучи допитаною у судовому засіданні пояснила, що є матір'ю обвинуваченого та потерпілого, відносини між ними були дружні, сімейні, неприязних не було. По суті кримінального провадження пояснила, що про події, які відбулися 30.12.2013 року відомо тільки зі слів ОСОБА_2. Сини проживали разом у квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_3 останні 6-9 місяців сильно випивав, усі кошти витрачав на алкогольні напої. ОСОБА_2 фінансово утримував ОСОБА_3, годував та одягав, допомагав їй з чоловіком, фінансово та морально. До ОСОБА_3 доволі частко приходили друзі, з якими він випивав. Крім того, ОСОБА_3 фактично постійно ходив з тілесними ушкодженнями, через те, що пив. Вона відвідувала синів десь раз на місяць. Між синами інколи були сварки на побутовому конфлікті, однак без фізичних ушкоджень.

Будучи допитаною у судовому засіданні, свідок ОСОБА_7 зазначила суду, що являється дружиною обвинуваченого. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають разом у квартирі АДРЕСА_1 та мали дружні відносити. Вона з чоловіком проживає окремо, та мешкала з матір'ю та бабусею так, як останні було тяжко хворими. 30.12.2013 року ОСОБА_2 о 09 год. 30 хв. телефонував їй, вони розмовляли. В ході розмови свідок не виявила ознак сп'яніння у обвинуваченого, він вільно спілкувався, був нормальним, спокійним. Вони поговорили про свої особисті справи і все. В подальшому ОСОБА_2 зателефонував їй вдруге приблизно о 16.00-17.00 год., коли приїхала швидка чи міліція та повідомив що ОСОБА_3 помер. Він не перебував у паніці чи істериці. Вхідні двері до квартири мали дирку, через яку хто завгодно міг зайти до квартири. По суті події кримінального правопорушення пояснити нічого не мала змоги. Однак зазначили, що знає потерпілого з 2004 року, і увесь чий час він вживав спиртні напої. Потерпілий не пив тільки у двох випадках: коли не міг самостійно вийти з квартири, або ж у нього не було коштів на горілку. В останній час, він став красти, просив кошти у знайомих так, як ніде не працював. Часто ходив побитим, з низкою тілесних ушкоджень так, як перебував в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_2 надав брату та іншим членим сім'ї постійну фінансову допомогу. Між обвинуваченим та потерпілим було нормальні відносини, у більшості випадків вони просто сварилися, однак бійок фізичних не було.

Свідок ОСОБА_8, будучи допитаним у судовому засіданні, зазначив суду, що є сусідом обвинуваченого та потерпілого, відносини сусідські, відносин неприязних між ними не було. По суті кримінального провадження пояснив, що мешкає на четверному поверсі по АДРЕСА_1. 30.12.2013 року приблизно о 16.00-17.00 год., коли йшов додому з роботи, на 3 поверсі будинку АДРЕСА_1 бачив ОСОБА_2, привітався з ним і все. При цьому, як йому здалося останній був тверезим. Будь-якого шуму не чув. Про обвинуваченого нічого повідомити не зміг. Потерпілого знав наглядно, не помічав його в стані алкогольного сп'яніння. Інколи з квартири АДРЕСА_1 чув гуркіт, однак особисто свідком конфліктів обвинуваченого та потерпілого , або ж із сусідами по будинку, не був.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначив суду, що 30.12.2013 року працював у слідчо-оперативній групі на чергуванні. В той день було отримано виклик за по АДРЕСА_1. Квартира знаходилася на 5 поверсі з права. Двері в квартиру були відкриті, вибита нижня частина дверей. З квартири вийшов трохи випивший обвинувачений і повідомив, що помер брат. Провів до кімнати, де лежав потерпілий, а саме голова на підлозі, таз на дивані, і калюжа крові на полу, на підлозі стояли пару пляшок від спиртного. При цьому наголосив на тому, що у квартирі перебував обвинувачений, померлий та лікарі, а обвинувачений пояснив, що "випивав з братом, а потім у них виник конфлікт і вони побилися. Він пішов до кімнати спати і коли прокинувся, то помітив брата без ознак життєдіяльності". В подальшому було проведено слідчо-оперативні дії, свідок особисто допитував сусідів, які зазначали, що між обвинуваченим та потерпілим були постійні конфлікти.

Свідок ОСОБА_10, будучи допитаним у судовому засіданні, зазначив суду, що є братом дружини обвинуваченого, знав останнього та потерпілого добре, відносин неприязних між ними не було. По суті кримінального провадження пояснив, що 29.12.2013 року до нього телефонував ОСОБА_2 пропонував зустрітися. 30.12.2013 року ОСОБА_2 не телефонував. Про смерть потерпілого повідомила сестра. Між братами були інколи словесні конфлікти побутового характеру, інколи хтось когось міг ударити і все. Потерпілий постійно випивав, перебував у стані алкогольного сп'яніння, позичав у нього кошти, в останній час мав проблеми зі здоров'ям. Сім'ю фінансово утримував ОСОБА_2.

Допитана у судовому засіданні, свідок ОСОБА_11 зазначила суду, що є сусідкою обвинуваченого та потерпілого, відносин неприязних між ними не було. По суті кримінального провадження пояснила, що 29.12.2013 року чи 30.12.2013 року, в обідній час, коли поклала спати дитину, закривала вікно, і почула, як молодий, світлий, вищий чим ОСОБА_2 чоловік, стоячи на вулиці біля вікон квартири потерпілого, звав ОСОБА_2 чи ОСОБА_3, однак ніхто не відповів і він пішов. 30.12.2013 року, десь о 17.30 - 18.00 год., вона почула сильний стук у двері, потім другий раз ногою у двері, на третій раз вона підійшла до глазка своїх дверей, і помітила, як ОСОБА_2 пролазить через дирку у дверях до квартири. ОСОБА_2 заліз в дирку, а вона вийшла на етаж, вийшов ще якийсь хлопець, вона постояла хвилин 5 на сходинковій клітині. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сварилися, потім усе закінчилося. В подальшому, десь о 10.00-10.30 год., вона гуляючи з дитиною, помітила біля лавки свого будинку ОСОБА_2. Коли поверталася додому, приблизно о 14 год.30 хв. 15 год.00 хв., на своєму поверсі, почула, що хтось підіймається на поверх, вона закрила двері, та побачила в глазок, як до дверей підійшов молодий чоловік, який до цього кликав хлопців, вибив фанеру, що закривала дирку у дверях, та зайшов до квартири, однак коли він вийшов, не бачила. Здійснити детальний опис цього молодого чоловіка не змола. Додатково зазначила, що між братами були доволі часто побутові конфлікти. На ОСОБА_3, періодично, у тому числі 29.12.2013 року, були тілесні пошкодження, безпосередньо на голові. Інколи потерпілий позичав у неї кошти, однак завжди повертав.

При цьому, ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 2 ст. 332 КПК України, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 509 КПК України регламентовано, що слідчий, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є: 1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; 2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід підносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб. У випадках, коли вбивство вчинено або тяжке тілесне ушкодження заподіяно після того, як стан сильного душевного хвилювання минув, дії винного потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за вчинення зазначених злочинів без пом'якшуючих обставин. Неправомірна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання винного.

Враховуючи вище викладене, суд, приходить до переконливого висновку, про необхідність надання доручення для проведення амбулаторної судово-психологічної експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, та враховуючи, що для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

В свою чергу, частиною 3 статті 332 КПК України визначено, що до ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне постановити питання про те, чи знаходився ОСОБА_2, 30.12.2013 року при нанесенні своєму братові ОСОБА_3 ударів в стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протиправної та аморальної поведінки останнього?

При цьому, з положень Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 березня 2002 р. за N 219/6507 та затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України 08.10.2001 N 397, слідує, що амбулаторна експертиза може проводитись у кабінеті слідчого, суді, слідчому ізоляторі, експертній установі (підрозділі). Виклик експерта на вимогу слідчих або судових органів здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Експерти, які проводять амбулаторну експертизу, у разі неможливості відповісти на всі запитання, поставлені перед ними, обґрунтовують висновок про необхідність проведення стаціонарної експертизи.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у зв'язку з чим суд вважає за можливе проведення експертизи здійснити у межах центру СПЕ.

Крім того, суд з урахуванням вимог ч. 4 ст. 332 КПК України, вважає за необхідне після постановлення ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжити в загальному порядку.

На підставі ст. 121 Конституції України, контроль за виконання даного судового рішення покласти на старшого прокурора групи прокурів у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 2, 7-29, 242, 332, 350, 509, 369-372 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Призначити у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040020149 від 30 грудня 2013 року амбулаторну судово-психологічну експертизу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проведення якої доручити експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Фрунзе,103, у межах даної експертної установи.

Експертів попередити про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

На вирішення експертів поставити наступне питання:

1. Чи знаходився ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 30.12.2013 року при нанесенні своєму братові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ударів в стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протиправної та аморальної поведінки останнього?

Судовий розгляд, після постановлення ухвали про доручення проведення експертизи, продовжити в загальному порядку регламентованому Кримінальним процесуальним Кодексом України та оголосити перерву у судовому засіданні до отримання висноку експерта та/або надходження клопотань з експертної установи з даного питання.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження для відома та направити до Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації та старшому слідчому СВ Дніпровського РУГУМВС України в м. Києві Савченку Владиславу Миколайовичу та прокурору прокуратури Дніпровського району м. Києва Пономаренку Ярославу Володимировичу для виконання.

Зобов'язати слідчого СВ Дніпровського РУГУМВС України в м. Києві Савченка Владислава Миколайовича та прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва Пономаренка Ярослава Володимировича забезпечити явку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 до експертів Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації у погоджений з ними день та час.

Контроль за виконання судового рішення покласти на прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва Пономаренка Ярослава Володимировича.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінально процесуального кодексу України.

С у д д я: О.В. Бірса