Рішення № 4222209, 17.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/232

17.07.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу

№ 14/232

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Геміні”

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Ді Ві Ді компанія”

про

Стягнення 576031,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача

- Брагар А.А.

від відповідача

- не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геміні" (надалі –ТОВ "Геміні") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Ді Ві Ді компанія” (надалі –ТОВ “Українська Ді Ві Ді компанія”) про стягнення 497337,34 грн. основного боргу, 44772,53 грн. пені, 5606,75 грн. відсотків річних, 28314,99 грн. інфляційних нарахувань, 8100 грн. витрат на послуги адвоката.

В обґрунтування пред’явлених вимог ТОВ "Геміні" посилається на неналежне виконання ТОВ “Українська Ді Ві Ді компанія” договорів поставки від 01.01.2008 р. та від 01.01.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2009 р. розгляд справи відкладався.

Позивач 17.07.2009 р. подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 492337,34 грн. основного боргу, 44728,84 грн. пені, 5601,29 грн. відсотків річних, 28314,99 грн. інфляційних нарахувань, 8100 грн. витрат на послуги адвоката.

Представник відповідача в засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомляв.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладені договори поставки від 01.01.2008 р. та від 01.01.2009 р. (надалі –Договори), відповідно до умов яких постачальник зобов’язався передати покупцю диски формату DVD із записом художніх фільмів (товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах і в терміни, передбачені даним договором.

Укладені договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2.1. договорів поставка товару здійснюється власними силами та за рахунок покупця зі складу постачальника.

Оплата кожної партії товару має бути здійснена покупцем потягом 21 календарного дня після здійснення поставки цієї партії товару (п. 8.1. договорів).

На виконання договорів позивач у період з 21.10.2008 р. по 09.04.2009 р. поставив відповідачу товар (за договором від 01.01.2008 р. на суму 635537,28 грн., за договором від 01.01.2009 р. на суму 61157,10 грн.) який відповідач оплатив частково у сумі 283000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 492337,34 грн. за договорами поставки від 01.01.2008 р. та від 01.01.2009 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути 44728,84 грн. пені, 5601,29 грн. відсотків річних, 28314,99 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п. 9.3. договорів встановлено, що у разі повної або часткової неоплати відповідачем поставленого товару у визначений термін, відповідач сплачує позивачу пеню від суми заборгованості за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені в заявленому розмірі суд враховує положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також враховує приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги розмір основної заборгованості відповідача за договором, розмір відсотків стягуваної неустойки у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, часткове виконання боржником своїх зобов’язань за договорами, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 30000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, задоволенню підлягають 5601,29 грн. відсотків річних, 28314,99 грн. інфляційних нарахувань.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8100 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг . адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Адвокатською агенцією “Юком” (в особі директора —Перемежко О.А., адвокатське свідоцтво № 2276/10 від 29.05.2003 р., в засіданнях представляв інтереси позивача –Брагар А.А.) укладений договір № 11/05-2009 про надання юридичних послуг від 11.05.2009 р. на виконання якого, позивач платіжним дорученням № 567 від 18.05.2009 р. сплатив 8100 грн.

Враховуючи те, що в судових засіданнях інтереси позивача представляв Брагар А.А., а в матеріалах справи відсутні докази того, що останній займається адвокатською діяльністю та має посвідчення адвоката, крім того, в платіжному дорученні № 567 від 18.05.2009 р. призначення платежу зазначене: за юридичні послуги, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні правової допомоги адвоката в розмірі 8100 грн.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Ді Ві Ді компанія” (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14-А, код 31085970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Геміні” (03040, м. Київ, вул. Кустанайська, 1, код 31862302) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 492337,34 грн. основного боргу, 30000 грн. пені, 5601,29 грн. відсотків річних, 28314,99 грн. інфляційних нарахувань, 5611,73 грн. державного мита, 304,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

М.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 27.07.2009 р.