Постанова № 4222113, 20.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2009 № 46/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Ропій Л.М.

при секретарі: Москаленко М.М.

За участю представників:

від позивача -Грінцова Л. М. - директор

від відповідача - Кривошлик К. О. – представник за довіреністю № 243/10-12 від 31.07.2007

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009

у справі № 46/14 (суддя Шабунін С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабінет Аудиторів"

до Державного підприємства "Київський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін"

про стягнення 6599,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з Державного підприємства „Київський воєнізований аварійно – рятувальний (гірничорятувальний) загін” основного боргу в сумі 3600 грн. за надані за договором (про надання правових послуг) „3-П” від 04квітня.2007 року, але неоплачені послуги, збитків від інфляції в сумі 995,60 грн., 10 % річних в сумі 540 грн. та пені в сумі 1464 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року у справі № 46/14 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 3600 грн. основного боргу, 1012,46 грн. пені, 513,86 грн. 10% річних та 995,60 грн. збитків від інфляції, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.04.20098 року у справі № 46/14 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що роботи за договором № 3 – П від 04.04.2007 року позивачем не виконувались, посилаючись на те, що позивачем до матеріалів справи додана копія договору № 3 – П від 04квітня.2007 року, яка суттєво відрізняється від оригіналу, що знаходиться у відповідача, і що акт (прийняття отриманих правових послуг) від 18.05.2007 року, доданий позивачем до матеріалів справи на доказ виконання ним робіт за спірним договором, не може бути належним доказом виконання робіт за договором від 04.04.2007 року, оскільки, як зазначено в самому акті, він стосується договору від 05.02.2007 року.

Крім того, відповідач посилається на те, що суд не дотримався вимог процесуального закону і допустив однобічність, неповноту та необ’єктивність при оцінці доказів, оскільки судове засіданні проводилось без участі представників відповідача, що унеможливило подання ним доказів та пояснень.

Ухвалою від 01.06.2009 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. відновлено строк подачі апеляційної скарги, апеляційну скаргу Державного підприємства „Київський воєнізований аварійно – рятувальний (гірничорятувальний) загін” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 17.06.2009 року.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/11 від 16.06.2009 року справу № 46/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н. Ф., суддів Пашкіної С.А., Ропій Л. М.

В судове засідання 17.06.2009 року представники Державного підприємства „Київський воєнізований аварійно – рятувальний (гірничорятувальний) загін” не з’явилися, внаслідок чого ухвалою суду від 17.06.2009 року розгляду справи відкладений до 06.07.2009 року.

03.07.2009 року від позивача до канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач повідомив суду про те, що внаслідок помилки, договір № 3-П, доданий до позовної заяви, містить черновий варіант першої сторінки.

В судовому засіданні 06.07.2009 року представник відповідача надав суду для огляду оригінал договору про надання консалтингових послуг „З – П” від 04.04.2007 року, копію якого додано ним до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 06.07.2009 року представник позивача надав суду для огляду оригінал акту (прийняття отриманих правових послуг) від 18.05.2007 року, зазначивши, що в тексті вказаного акту було допущено описку, а саме, невірно вказано дату укладення договору № 3-П „про надання консалтингових послуг”, замість „04.04.2007 року” помилково вказано „05.02.2007 року”.

Крім того, представник позивача надав суду для огляду нотаріально засвідчену копію договору „З – П” (про надання правових послуг) від 04квітня.2007 року, яка тотожна копії доданій позивачем до позовної заяви.

Враховуючи наявні між сторонами суперечності щодо змісту договору, за яким вимагається стягнення, ухвалою від 06.07.2009 року розгляд справи відкладений до 20.07.2009 року для витребування у сторін додаткових доказів, в тому числі і оригіналу спірного договору у позивача .

В судовому засіданні 20.07.2009 року представник позивача надав суду оригінали договору «З-К/П» «про надання консалтингових послуг» від 24 квітня 2007 р. та договору «3-П» (про надання правових послуг) від 05.лютого.2007 р. та повідомив про відсутність у нього інших договорів що мають № 3-П незалежно від їх повної назви та дати укладення, а також договорів, датою укладення яких зазначено 05.02.2007 року.

Представник відповідача надав суду оригінал договору «3-П» про надання консалтингових послуг від 04.04.07 р. та повідомив про відсутність у нього інших договорів що мають № 3-П незалежно від їх повної назви та дати укладення, а також договорів, датою укладення яких зазначено 05.02.2007 року.

Враховуючи обставин справи, колегія суддів знайшла за необхідне долучити до матеріалів справи надані представниками сторін оригінали договорів.

Після закінчення провадження у справі і набрання рішенням суду у цій справі законної сили, сторони не позбавлені права звернутися до суду у встановленому законом порядку про повернення їм зазначених документів із заміною їх на копії.

Під час розгляду апеляційної скарги представник відповідача надавав пояснення по справі, в яких апеляційну скаргу підтримував в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Позивач в січні 2009 року звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором (про надання правових послуг) „3-П” від 04квітня.2007 року, яка підтверджується актом (прийняття отриманих правових послуг) від 18.05.2007, додавши до позовної заяви копії вказаних договору та акту.

Для зручності викладення зазначені документи далі по тексту пойменовані Договір 1 та Акт відповідно.

Суд першої інстанції виходячи з умов Договору 1 та Акту визнав доведеним порушення відповідачем умов Договору 1 і частково задовольнив майнові вимоги позивача до відповідача.

Після звернення відповідача до апеляційного суду, позивач у відзиві на апеляційну скаргу проінформував суд, що при зверненні до суду першої інстанції з позовом ним помилково замість першої сторінки Договору 1, спір щодо виконання умов якого розглядався судом першої інстанції, залучено чернетку, яка зберігалась у позивача з 2007 року, і яка за змістом відрізняється від оригінальної сторінки Договору 1.

У судовому засіданні 06.07.2009 представник позивача надав суду на підтвердження факту укладення Договору 1 нотаріально засвідчену копію договору „З–П” (про надання правових послуг) від 04квітня.2007 року, яка тотожна копії Договору 1, доданій позивачем до позовної заяви, а також для огляду оригінал Акту.

При цьому, представник позивача звернув увагу колегії суддів, що у тексті Акту, в якому йдеться про послуги, надані за умовами договору № 3-П про надання консалтингових послуг від 05.02.2007, допущено описку і помилково замість „04.04.2007 року” вказано „05.02.2007 року”.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2009 надав суду для огляду, а у судовому засіданні 20.07.2009 для долучення до матеріалів справи, оригінал договору „З–П” про надання консалтингових послуг від 04.04.2007 (далі по тексту Договір 2), копію якого додано ним до апеляційної скарги.

Враховуючи, що зміст наданої представником позивача нотаріально засвідченої копії Договору 1 та наданого представником відповідача оригіналом договору „З–П” про надання консалтингових послуг від 04.04.2007, колегія суддів не прийняла нотаріально засвідчену копію Договору 1 як доказ укладення сторонами цього договору і зобов’язала позивача надати суду його оригінал.

В судовому засіданні 20.07.2009 представник позивача на вимогу суду оригінал договору «3-П» (про надання правових послуг), який датований 05.лютого.2007 р. ( далі по тексту Договір 3) (а не 04.04.2007 як Договір 1), повідомивши суду, що у квітні 2007 року п. Доманицький, який від імені відповідача підписав договір, перебував на лікарняному і підписати Договір цим місяцем не міг.

Представник відповідача про наявність укладеного з позивачем договору «3-П» (про надання правових послуг) від 05.лютого.2007 р. заперечує.

З огляду на вищевикладене, а також на суперечливі пояснення представника позивача щодо того, який саме договір був укладений ним з відповідачем і за яким саме договором має здійснюватись стягнення з відповідача заявленої суми боргу, колегія суддів не приймає як недоведені твердження позивача про помилкове надання суду чернетки першої сторінки Договору 1.

Отже, матеріли справи містять 3 різних договори щодо одного і того ж предмету, Договір 1, оригінал якого суду не наданий, Договір 2, оригінал якого наданий суду представником відповідача, та Договір 3, оригінал якого наданий суду представником позивача.

Як слідує з аналізу змісту зазначених договорів, вони хоча і мають схожий (але не тотожній предмет), їх умови щодо предмету послуг, їх вартості, умов оплати та відповідальності за порушення зобов’язань відрізняються, а саме, умови договорів, наданих позивачем (Договір 1 та Договір 3), відрізняються від умов Договору 2, наданого відповідачем.

Зокрема, вказані договори мають різний предмет, а саме, Договір 1 та Договір 3 предметом має надання правових послуг, в той час як предметом Договору 3 є надання консалтингових послуг.

Крім того, позивач вимагає стягнути з відповідача суму основного боргу виходячи у умов пунктів 5.4 та 7.2 Договору 1 та Договору 3, проте у Договорі 2 пункт 5.4 суттєво відрізняється від п. 5.4 зазначених договорів, а пункт 7.2 взагалі відсутній.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неможливість прийняття Договору 1, Договору 2 та Договору 3 як одного й того ж самого договору, а отже, між сторонами укладено різні договори, кожен з яких, виходячи з положено ст. 204 ЦК України, якою встановлено презумпцію правомірності правочину, є правомірним.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування надання позивачем відповідачу правових послуг за умовами Договору 1 та порушення відповідачем обв’язку, встановленого умовами вказаного договору, по оплаті наданих послуг.

Предметом позову є певна матеріально – правова вимога позивача до відповідача, підставою - фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення основного боргу в сумі 3600 грн., збитків від інфляції в сумі 995,60 грн., 10 % річних в сумі 540 грн. та пені в сумі 1464 грн., а підставою позову є надання позивачем послуг за договором (про надання правових послуг) „3-П” від 04квітня.2007 року і порушення відповідачем зобов’язання з їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт укладення договору, відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, може бути підтвердженим його оригіналом або належним чином засвідченою копією, проте, враховуючи обставини справи, що їх встановлено судом при вирішенні спору, колегія суддів вважає, що факт укладення Договору 1 маже бути підтверджений лише його оригіналом, який а ні позивачем, а ні відповідачем суду не наданий.

Отже, факт укладання Договору 1 сторонами не доведений.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Це повною мірою стосується прав позивача, передбачених частиною четвертою статті 22 ГПК України, зокрема щодо зміни предмету або підстав позову.

Отже, позивач при перегляді рішення суду першої інстанції апеляційною інстанцією позбавлений права змінити предмет або підстави позову.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів позбавлена права розглядати вимоги по стягненню основного боргу, пені, річних та збитків від інфляції виходячи з умов іншого договору, ніж той, що на нього послався позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення боргу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме Договору 1, а враховуючи викладене вище, а саме недоведеність самого факту укладення вказаного Договору 1, будь-які стягнення за його умовами не є правомірними.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися до суду у встановленому законом порядку за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості за умовами договору „3-П” (про надання правових послуг) від 05лютого.2007 року

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2009 р. у даній справі підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким в позові відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як слідує з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи не вжив всіх необхідних заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до винесення судом невірного рішення.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Київський воєнізований аварійно – рятувальний (гірничорятувальний) загін” на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року у справі № 46/16 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року у справі № 46/14 скасувати.

3. В позові відмовити повністю.

4 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кабінет аудиторів” (02081, м. Київ, Заводський пров., 2, ідентифікаційний код 31246850, р/р 3260035454 у ВАТ „Родовід Банк” м. Київ, МФО 321712, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного підприємства „Київський воєнізований аварійно – рятувальний (гірничорятувальний) загін” (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 19, ідентифікаційний код 33630478, р/р 26006101073046 в КРД „Райффайзен Банк Аваль” м. Києва, МФО 322904) 51 (п’ятдесят одну) грн. витрат за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 46/14.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Пашкіна С.А.

Ропій Л.М.

27.07.09 (відправлено)