Постанова № 42220100, 29.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2014 року № 826/12485/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД"до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005582230 від 02.12.2013 та № 0005592230 від 02.12.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005582230 від 02.12.2013 та № 0005592230 від 02.12.2013.

15.10.2014 позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, якою уточнено позовні вимоги в частині податкового повідомлення - рішення № 0005592230 від 02.12.2013 та зазначено про те, що воно оскаржується повністю, в тому числі, в частині, що скасована рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2577/10/261510-0615 від 19.03.2014. Зазначені уточнення прийняті судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, достовірності, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Альфа.-КОМ" за серпень 2010 pоку, березень, квітень, травень, червень липень, серпень 2011 pоку, ТОВ "Фалкон-2011" за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 pоку, січень, лютий 2013 pоку, ТОВ "ДМС Голд" за липень, серпень, вересень 2012 pоку, ТОВ "Інтер-Аркол" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 pоку, ТОВ «Конкорд-Ексім» за червень 2012 pоку, ПП «Унісон Дизайн» за липень 2012 pоку, ТОВ "Студер Бейкер" за грудень 2012 року та січень 2013 pоку, ТОВ "Рарт" за грудень 2012 pоку та лютий 2013 pоку, ТОВ "Логістична Лінія" за серпень, вересень, листопад 2011 pоку, ТОВ «Будрай» за серпень 2012 pоку, ТОВ „Айпі-Сервіс" за серпень 2012 pоку, ТОВ "Бізнес Консалт Плюс" за грудень 2012 pоку, лютий 2013 pоку, ПП „Флагман-1" за березень 2013 pоку, ТОВ "Басмер ЛТД" за березень 2013 pоку, ТОВ "Булавка" за травень 2013 року. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори укладені між позивачем та контрагентами щодо правовідносин з якими була проведена перевірка не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ПП "Альфа.-КОМ", ТОВ "Фалкон-2011", ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Інтер-Аркол", ТОВ "Конкорд-Ексім, ТОВ "Студер Бейкер", ТОВ "Рарт", ТОВ "Логістична Лінія", ТОВ "Будрай", ТОВ „Айпі-Сервіс, ТОВ "Бізнес Консалт Плюс", ПП „Флагман-1", ТОВ "Басмер ЛТД», ТОВ "Булавка", які мали реальний характер та за якими було поставлено товар та надано послуги використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 29.09.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

У судове засідання 24.09.2014 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 26.09.2013 по 02.10.2013 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, достовірності, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Альфа.-КОМ" за серпень 2010 pоку, березень, квітень, травень, червень липень, серпень 2011 pоку, ТОВ "Фалкон-2011" за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 pоку, січень, лютий 2013 pоку, ТОВ "ДМС Голд" за липень, серпень, вересень 2012 pоку, ТОВ "Інтер-Аркол" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 pоку, ТОВ «Конкорд-Ексім» за червень 2012 pоку, ПП «Унісон Дизайн» за липень 2012 pоку, ТОВ "Студер Бейкер" за грудень 2012 року та січень 2013 pоку, ТОВ "Рарт" за грудень 2012 pоку та лютий 2013 pоку, ТОВ "Логістична Лінія" за серпень, вересень, листопад 2011 pоку, ТОВ «Будрай» за серпень 2012 pоку, ТОВ „Айпі-Сервіс" за серпень 2012 pоку, ТОВ "Бізнес Консалт Плюс" за грудень 2012 pоку, лютий 2013 pоку, ПП „Флагман-1" за березень 2013 pоку, ТОВ "Басмер ЛТД" за березень 2013 pоку, ТОВ "Булавка" за травень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 1141/26-51-22-03/31513270 від 09.10.2013, яким встановлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період взаємовідносин у сумі 1 010 610 грн. та завищення від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІ - ІІІ квартали 2012 року у сумі 141 015 грн., за 2012 рік у сумі 11 200 грн., в результаті чого підлягає сплаті до бюджету податок на прибуток у сумі 1 010 610 гри., та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 044 671 грн.

20.11.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві були подані заперечення на акт № 1141/26-51-22-03/31513270 від 09.10.2013 за результатами розгляду яких листом № 5457/10/26-51-22-03 від 27.11.2013 надано відповідь, відповідно до якої висновки акту залишено без змін.

02.12.2013 на підставі акту № 1141/26-51-22-03/31513270 від 09.10.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем № 0005582230 за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1 372 817,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 328146,00 грн. та № 0005582230 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 148 604,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 137 994,00 грн.

Податкові повідомлення - рішення № 0005582230 від 02.12.2013 та № 0005592230 від 02.12.2013 були оскаржені в адміністративному порядку та рішенням про результати розгляду первинної скарги № 2577/10/261510-0615 від 19.03.2014 податкове повідомлення - рішення № 0005582230 від 02.12.2013 скасоване в частині основного платежу у розмірі 36 362,46 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 090,62 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0005582230 від 02.12.2013 та № 0005592230 від 02.12.2013 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, як в період дії Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України, та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач в періоді, що перевірявся мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Логістична лінія" за договором № 564/11/Т від 19.08.2011, ТОВ "МДС Голд" за договором б/н від 04.07.2014, ТОВ "РАРТ" за договором № 28/12/12 від 03.12.2012 та ТОВ "Інтер - Аркол" за договором № 26/11/12 від 26.11.2012 предметом яких є надання послуг з перевезення та експедирування вантажів.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 зазначених договорів первинними документами, що мають підтверджувати факт здійснення поставки товару є заявка на перевезення, заявка на транспортний засіб, акт приймання - передачі виконаних робіт і послуг та рахунок.

Позивачем суду заявок на перевезення та заявок на транспортний засіб суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Між позивачем та ТОВ "Альфа.-ком" було укладено договір поставки № 28-07 від 28.07.2010 відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 4.3 якого первинними документами, що мають засвідчувати факт здійснення поставки товару є письмове замовлення, видаткова накладна та податкова накладна.

На підтвердження наявності правовідносин з ТОВ "Альфа.-ком" позивачем письмових заявок суду надано не було.

Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Логістична лінія" за договором купівлі - продажу № 571/11 від 22.08.2011 пунктами 2.2, 2.3 та 7.1 якого встановлено, що первинними документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару є заявка на продаж товару, сертифікат відповідності, сертифікат якості на партію товару, видаткові та податкові накладні, водночас позивачем заявок на продаж товару, та сертифікатів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Між позивачем та ТОВ "Фалкон - 2011" було укладено договір послуг № 29/08 від 28.08.2012 відповідно до пунктів 2.2, 3.1, 3.7, 4.2 якого факт виконання робіт за зазначеним договором має підтверджуватись заявками на виконання робіт, погодженим сторонами графіком виконання робіт, актами здачі - прийняття виконаних робіт, документами на підтвердження факту передання виконавцю замовником документації, водночас позивачем а підтвердження наявності правовідносин з ТОВ "Балкон - 2011" надано лише акти здачі - прийнятті робіт (надання послуг), податкова накладні та рахунки фактури та не зазначено про причини неможливості надання інших первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору № 29/08 від 28.08.2012.

Позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Інтер - Аркол" за договором про надання послуг № 09/08/12 відповідно до пунктів 2.1.1, 2.2.1, 3.2 документами, які мають засвідчувати факт надання послуг є заявки, документи на підтвердження надання виконавцю інформації та документів необхідних для розробки конструкторської документації та акти виконаних робіт, водночас позивачем суду заявок та документів на підтвердження надання виконавцю інформації та документів необхідних для розробки конструкторської документації суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Між позивачем та ТОВ "Конкорд-Ексім" було укладено договір № 79/04 від 16.04.2012 відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 та 7.1 якого первинними документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару є заявка на продаж, видаткові накладні, сертифікати, рахунки - фактури, податкові накладні.

Позивачем суду заявок, рахунків - фактур, сертифікатів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

На підтвердження правовідносин з ПП "Унісон Дизайн" надано суду акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено виконавцем були проведені послуги згідно рахунків - фактур, водночас відповідних рахунків факті та договору на надання послуг укладеного з ПП "Унісон Дизайн" позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість надання відповідних документів.

Між позивачем та ТОВ "Студер Бейкер" укладено договір № ТО-19/2/12 від 19.12.2012 відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.7, 4.2 первинними документами. які мають підтверджувати факт здійснення поставки товару є заявки, графік виконання робіт, документи на підтвердження факт надання документації, акти здачі - прийняття виконаних робіт, водночас позивачем суду заявок, графіка виконання робіт та документів на підтвердження факт надання документації суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

На підтвердження правовідносин з ТОВ "Будрай" позивачем надано суду рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні та товарно - транспортні накладні, з яких вбачається, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з зазначеним підприємством на підставі договорів поставки від 30.08.2012, від 15.08.2012, від 20.08.2012, 22.08.2012, водночас копій зазначених договорів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Позивачем на підтвердження факту наявності фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Айпі-Сервіс" надано суду рахунки - фактури, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні з яких вбачаться, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з зазначеним підприємством на підставі договору від 20.08.2012, водночас копії зазначеного договору суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Бізнес Консалт Плюс" за договором № 67/12 від 03.12.2012 відповідно до пунктів 2.2.2, 2.4.2, 2.4.12, 3.1, 3.5 проекти процесуальних документів, довіреності, консультації в письмові формі, акти приймання - передачі наданих послуг, запити, водночас позивачем проектів процесуальних документів, довіреностей, консультацій в письмові формі та запитів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Позивачем на підтвердження факту наявності фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Флагман-1" надано суду рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні з яких вбачається, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з зазначеним підприємством на підставі договорів від 26.03.2013 та 29.03.2014, водночас копій відповідних договорів позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Басмер ЛТД" за договором № 17/02 від 20.02.2013, відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.2 первинними документами, які складаються у випадку здійснення поставки товару є замовлення, видаткові накладні, сертифікати, водночас позивачем сертифікатів та замовлень суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Позивач мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Булавка" за договором підряду № 23/03 від 01.03.2013, відповідно пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 якого первинною документацію яка має засвідчувати факт виконання договору є акти приймання - передачі робіт, конструкторська документація, видаткові накладні у переробку, акти приймання - передачі матеріалів у переробку, рахунки - фактури, водночас позивачем конструкторської документації, видаткових накладних у переробку, актів приймання - передачі матеріалів у переробку та рахунків - фактур суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Між позивачем та ТОВ "Булавка" було укладено договір № 1703 від 15.03.2013, відповідно до пунктів 2.1, 3.4, 4.1, 4.4 первинними документами, які засвідчують факт здійснення поставки товару є рахунки - фактури, накладна про приймання - передачі товару, специфікації до договору.

Позивачем суду рахунків - фактур, та специфікацій суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем суду видаткових накладних в графах "Відвантажив (ла)" та "Отримав(ла)", актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) в графах "Від виконавця" та "Від замовника", міститься підпис та печатка підприємств, водночас не зазначено посад та даних осіб, які вчинили зазначені підписи, а також відсутня дата їх складання.

Таким чином, з зазначених накладних та актів здачі - прийняття робіт є неможливим встановити осіб, які їх склали та здійснили господарську операцію, а отже вони не можуть бути належними доказами на підтвердження факту існування фінансово - господарських правовідносин.

Доказів на підтвердження факту використання товару, який було поставлено робіт, які за твердженням позивача були виконані ПП "Альфа.-КОМ" за серпень 2010 pоку, березень, квітень, травень, червень липень, серпень 2011 pоку, ТОВ "Фалкон-2011" за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 pоку, січень, лютий 2013 pоку, ТОВ "ДМС Голд" за липень, серпень, вересень 2012 pоку, ТОВ "Інтер-Аркол" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 pоку, ТОВ «Конкорд-Ексім» за червень 2012 pоку, ПП «Унісон Дизайн» за липень 2012 pоку, ТОВ "Студер Бейкер" за грудень 2012 року та січень 2013 pоку, ТОВ "Рарт" за грудень 2012 pоку та лютий 2013 pоку, ТОВ "Логістична Лінія" за серпень, вересень, листопад 2011 pоку, ТОВ «Будрай» за серпень 2012 pоку, ТОВ „Айпі-Сервіс" за серпень 2012 pоку, ТОВ "Бізнес Консалт Плюс" за грудень 2012 pоку, лютий 2013 pоку, ПП „Флагман-1" за березень 2013 pоку, ТОВ "Басмер ЛТД" за березень 2013 pоку, ТОВ "Булавка" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов укладених позивачем договорів з контрагентами ПП "Альфа.-КОМ", ТОВ "Фалкон-2011", ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Інтер-Аркол", ТОВ "Конкорд-Ексім", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Студер Бейкер", ТОВ "Рарт", ТОВ "Логістична Лінія", ТОВ "Будрай", ТОВ „Айпі-Сервіс", ТОВ "Бізнес Консалт Плюс", ПП „Флагман-1", ТОВ "Басмер ЛТД", ТОВ "Булавка", а наді складені з порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та з них є неможливим встановити, осіб, які їх склали та дату складання, а також те , що позивачем не надано суду документів на підтвердження використання робіт, які за його твердженням, були виконані та послуг, які були надані зазначеними контрагентами у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ПП "Альфа.-КОМ", ТОВ "Фалкон-2011", ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Інтер-Аркол", ТОВ "Конкорд-Ексім", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Студер Бейкер", ТОВ "Рарт", ТОВ "Логістична Лінія", ТОВ "Будрай", ТОВ „Айпі-Сервіс", ТОВ "Бізнес Консалт Плюс", ПП „Флагман-1", ТОВ "Басмер ЛТД", ТОВ "Булавка".

Податкове повідомлення - рішення № 0005582230 від 02.12.2013 рішенням Головного управлення Міндоходів у м. Києві № 2577/10/261510-0615 від 19.03.2014 скасовано в частині основного платежу у розмірі 36 362,46 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 090,62 грн., а отже в зазначеній частині правомірність вказаного рішення не переглядалась судом, оскільки в зазначеній частині воно вже не є чинним.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов