Постанова № 42219931, 02.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 грудня 2014 року (15 год. 50 хв.) Справа № 808/7279/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисяк Н.В.,

представника позивача:Білик О.В., довіреність від 02.01.2013 № 03,

представника відповідача 1: Проценко Ю.В., довіреність від 30.12.2013 № 07.1-01-11-23/4821,

представника відповідача 2: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до: відповідача 1: Запорізької митниці Міндоходів,

відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про: визнання протиправними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень та стягнення переплати ввізного мита.

06.09.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач) до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач 2), у якому позивач із урахуванням уточнень просить визнати протиправними дії відповідача 1 щодо відмови у поверненні позивачеві суми митних платежів у розмірі 4 290,10 грн. за ВМД від 12.08.2010 № 112030000/1010/019925 та у розмірі 2 807,53 грн. за ВМД від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982 на загальну суму 7097,63 грн. (сім тисяч дев'яносто сім гривень 63 коп.), визнати неправомірною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачеві 2 висновку про повернення з державного бюджету України позивачеві надмірно сплачених коштів у розмірі 4 290,10 грн. за ВМД від 12.08.2010 № 112030000/2010/019925 та у розмірі 2 807,53 грн. за ВМД № від 13.08.2010 112030000/2010/019982 на загальну суму 7 097,63 грн. (сім тисяч дев'яносто сім гривень 63 коп.), стягнути з Державного бюджету України на користь позивача переплату ввізного мита у сумі 7 097,63 грн. (сім тисяч дев'яносто сім гривень 63 коп.), стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати на сплату судового збору у сумі 149,11 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним.

Оскаржувана відмова у поверненні позивачу суми митних платежів у розмірі 4 290,10 грн. за ВМД від 12.08.2010 № 112030000/1010/019925 та у розмірі 2 807,53 грн. за ВМД від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982 на загальну суму 7097,63 грн. порушує його права та законні інтереси. Зазначена відмова є протиправною, оскільки сплачені позивачем митні платежі за новими ВМД, слід вважати зайво або надмірно сплаченими, а тому позивач вправі вимагати їх повернення. Таким чином, оскаржувана відмова не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів є неправомірною. З огляду на викладене, з Державного бюджету України на користь позивача має бути стягнута переплата ввізного мита у сумі 7 097,63 грн.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2013 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

16.09.2013 до суду надійшли заперечення відповідача 1 на позовну заяву, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач не скористався положеннями ст. 264 Митного кодексу України (далі - МК України) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при декларуванні товару «Вогнетривкі бетони», походженням із Німеччини, за вантажними митними деклараціями від 12.08.2010 № 112030000/1010/019925 та від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982 та, відповідно, звернень від позивача до митного органу з проханням про випуск у вільний обіг товарів у вільний обіг товарів під гарантійне зобов'язання не надходило. Відтак, у митного органу відсутні підстави для повернення надмірно сплачених коштів.

13.09.2013 до суду надійшли пояснення відповідача 2 відносно заявлених позовних вимог, у яких він зазначив, що висновок щодо повернення позивачу помилково або надміру сплаченого ввізного мита у сумі 24055,82 грн. на адресу відповідача 2 не надходив, а тому підстави для перерахування коштів у відповідача 2 відсутні.

У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази, а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою суду від 27.11.2014 закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду на 02.12.2014.

У судовому засіданні 02.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав, викладених у запереченнях.

У судовому засіданні 02.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 1 та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки АА № 812135 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (т. 1, а.с. 13) позивача зареєстровано як юридичну особу 15.04.1994.

Між Фірмою Кальдеріс Дойчланд ГмбХ енд Ко. ОХГ (далі - Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 12.01.2010 № 13091470, за яким Продавець продає, а Покупець купує вогнетривкі матеріали та вироби для футеровочних робіт відповідно до точних Специфікацій в Додатках, які є невід'ємною частиною даного контракту (т. 1, а.с. 226-235).

12.08.2010 для проведення митного оформлення вогнетривких матеріалів (далі - товар) позивачем до відповідача 1 подано вантажну митну декларацію № 112030000/2010/019906, відповідно до якої позивачем було визначено митну вартість товару за першим (основним) методом - за ціною угоди. Вказану вантажну митну декларацію було прийнято відповідачем 1 для митного оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем». Відповідно до вантажної митної декларації від 12.08.2010 № 112030000/2010/019906 позивачем визначені митні платежі у сумі 15 591,89 грн. ввізного мита та 65 485,92 грн. податку на додану вартість. Ці дані підтверджені та відображені у графі 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації (т. 1, а.с. 236). При поданні вантажної митної декларації позивачем були задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 12.01.2010 № 13091470, специфікація до договору від 25.05.2010 № 8, калькуляція від 12.07.2010, рахунок на оплату автомобільних послуг від 12.07.2010 № 66107, калькуляція на транспортування від 13.07.2010 № 121-530, рахунок від 01.07.2010 № 10.07.09385/2, СМЯ б/н від 07.07.2010, експортна декларація № КЮЕ655122328198Е7, сертифікат якості б/н від 06.07.2010, сертифікат походження товару від 01.06.2010 № А 970420 (т. 1, а.с. 226-250).

Для підтвердження митної вартості товару відповідачем 1 були витребувані додаткові документи, про що свідчить відповідна позначка на зворотному боці ф. ДМВ-1 (т. 1, а.с. 238).

На вимогу відповідача 1 про витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару останнім письмово було повідомлено про неможливість їх надання відповідачу, оскільки рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг та відповідна бухгалтерська документація; калькуляції, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару не надавались із зазначенням відповідних причин (т. 2, а.с. 2).

12.08.2010 відповідачем 1 було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/001382/1 за третім методом (т. 2, а.с. 3). Позивач подав до митного органу нову вантажну митну декларацію № 112030000/2010/019982, яку було прийнято до митного оформлення (т. 2, а.с. 32). Платежі за вантажною митною декларацією № 112030000/2010/019982 від 12.08.2010 склали 19 536,78 грн. ввізного мита та 82 054,46 грн. податку на додану вартість.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем 1 рішенням про визначення митної вартості, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій митного органу протиправними та скасування рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2011 по справі № 2а-6979/10/0870 відмовлено у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті вантажних митних декларацій №№ 112030000/2010/019906, 112030000/2010/019907 та скасування рішень Запорізької митниці від 12.08.2010 №№ 112000006/2010/001382/1, 112000006/2010/001386/1 про визначення митної вартості за третім методом (т.1, а.с. 61-63).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 по справі № 2а-6979/10/0870 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2011 по справі № 2а-6979/10/0870 скасовано частково, позов публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» задоволено частково, скасовано рішення Запорізької митниці від 12.08.2010 №№ 112000006/2010/001382/1, 112000006/2010/001386/1 про визначення митної вартості товарів за третім методом, в іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2011 по справі № 2а-6979/10/0870 залишено без змін (т. 1, а.с. 64,65).

Листом від 24.07.2013 № 171/291 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів в сумі 7 097,63 грн. за вантажними митними деклараціями від 12.08.2010 № 112030000/2010/019925 та від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982 (т. 1, а.с. 66).

Листом від 07.08.2013 № 07.1-02-10-24/1846 відповідачем 1 відмовлено у поверненні надмірно сплачених коштів до бюджету (т. 1, а.с. 67).

Вважаючи відмову у поверненні надмірно сплачених митних платежів протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача 1 щодо відмови у поверненні позивачеві суми митних платежів у розмірі 4 290,10 грн. за ВМД № 112030000/1010/019925 від 12.08.2010 та у розмірі 2 807,53 грн. за ВМД № 112030000/2010/019982 від 13.08.2010 на загальну суму 7097,63 грн., суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача 1 із заявою про повернення з Державного бюджету України коштів, помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету від 24.07.2013 № 171/291 в сумі 7 097,63 грн. (т. 1, а.с. 66). До зазначеної заяви позивачем додавались: копія постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 по справі № 2а-6979/10/0870, копії вантажних митних декларацій від 12.08.2010 № 112030000/2010/019925, від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982, копії рішень про визначення митної вартості товарів від 12.08.2010 № 112000006/2010/001386/1 та № 112000006/2010/001382/1 відповідно.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача відповідачем 1 надано лист від 07.08.2013 № 07.1-02-10-24/1846, в якому він зазначив, що оскільки позивач не скористався положеннями ст. 264 МК України при декларуванні товару «Вогнетривкі бетони», походженням з Німеччини, за митними деклараціями від 12.08.2010 № 112030000/2010/019925 та від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982, у відповідача 1 відсутні підстави для повернення надмірно сплачених коштів (т. 1, а.с. 67).

Згідно з положеннями ст. 1 МК України, митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 МК України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Згідно зі ст. 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 264 МК України була регламентована спеціальна процедура у випадку незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом.

За правилами наведеної статті у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково

та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у ст. 264, ч. 4 ст. 284 МК України та в міжнародних договорах України, визначається Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 (далі - Порядок).

Відповідно до Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Враховуючи, що відповідач 1 не є розпорядником коштів, а також той факт, що позивач не скористався визначеною ст. 264 МК України процедурою повернення сплачених митних платежів, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача 1 щодо відмови у поверненні позивачеві суми митних платежів у розмірі 7 097,63 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача 1 щодо відмови у поверненні позивачеві суми митних платежів у розмірі 4 290,10 грн. за ВМД від 12.08.2010 № 112030000/1010/019925 та у розмірі 2 807,53 грн. за ВМД від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982 на загальну суму 7097,63 грн. не підлягають задоволенню, а, відтак, в цій частині позову слід відмовити.

Оцінюючи правомірність дій відповідача 1 щодо ненадання відповідачеві 2 висновку про повернення з державного бюджету України позивачеві надмірно сплачених коштів у розмірі 4 290,10 грн. за ВМД № 112030000/2010/019925 від 12.08.2010 та у розмірі 2 807,53 грн. за ВМД № 112030000/2010/019982 від 13.08.2010 на загальну суму 7 097,63 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення) до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви. За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Із наведених вище правових норм вбачається, що законодавчою умовою повернення коштів є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів. Таким чином, необхідною умовою повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Така позиція узгоджується з постановою Верховного суду України від 15.04.2014 по справі № 21-21а14 (№ рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 38963284), в якій зазначено, що у разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Позивач у передбаченому чинним законодавством порядку звернувся до митного органу із заявою від 24.07.2013 № 171-291 про повернення надмірно сплачених митних платежів, однак відповідачем 1 було відмовлено у поверненні надмірно сплачених митних платежів.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 не вжито передбачених законом дій щодо надання вищевказаного висновку, а лише надано письмову відмову про відсутність підстав для повернення коштів з Державного бюджету України.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання відповідачеві 2 висновку про повернення з державного бюджету України позивачеві надмірно сплачених коштів у розмірі 4 290,10 грн. за ВМД від 12.08.2010 № 112030000/2010/019925 та у розмірі 2 807,53 грн. за ВМД від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982 на загальну суму 7 097,63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а, відтак, в цій частині позов слід задовольнити.

Оцінюючи правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми переплати ввізного мита у сумі 7 097,63 грн., суд виходить із наступного.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 по справі № 2а-6979/10/0870, зокрема, скасовані рішення Запорізької митниці від 12.08.2010 № № 112000006/2010/001382/1, 112000006/2010/001386/1 про визначення митної вартості товарів за третім методом.

За приписами ч.ч. 1,6 ст. 266 МК України, якою регламентовані методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Враховуючи, що відповідно до вантажної митної декларації від 12.08.2010 № 112030000/2010/019925, за якою здійснювалось митне оформлення товару на підставі рішення про визначення митної вартості товару від 12.08.2010 № 112000006/2010/001382/1, сума митних платежів становила 19 881,99 грн. ввізного мита та податку на додану вартість у сумі 83 504,97 грн., переплата з ввізного мита у зв'язку з його скасуванням складає 4 290,10 грн.

Також, згідно з вантажною митною декларацією від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982, за якою здійснювалось митне оформлення товару на підставі рішення про визначення митної вартості товару від 12.08.2010 № 11200006/2010/001386/1, сума митних платежів становила 19 536,78 грн. ввізного мита та податку на додану вартість у сумі 82 954,46 грн., переплата з ввізного мита у зв'язку з його скасуванням складає 2 807,53 грн.

Загальна сума переплати ввізного мита становить 7 097,63 грн.

Відтак, оскільки відповідач 1 шляхом послідовного використання застосував третій метод визначення митної вартості товару (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), рішення про застосування яких в подальшому були скасовані судом апеляційної інстанції, позивачем обґрунтовано був застосований перший (основний) метод визначення вартості товару. Таким чином, сплачені позивачем митні платежі за новими (уточненими) вантажними митними деклараціями №№ 112030000/2010/019925, 112030000/2010/019982, які були оформлені позивачем на підставі скасованих у подальшому рішень відповідача 1 від 12.08.2010 №№ 112000006/2010/001382/1, 112000006/2010/001386/1 за третім методом, за своєю суттю є надмірно сплаченими, а, відтак, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача переплати ввізного мита у сумі 7 097,63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом досліджено специфікацію № 9 до контракту від 12.01.2010 № 13091470 (т. 2, а.с. 12-13), комерційний інвойс № NE. 10.08.11913/3 (т. 2, а.с. 18), сертифікат якості товару (т. 2, а.с. 17, 19, 21, 22, 43, 45, 47,50), калькуляцію на транспортування від 11.08.2010 вих. № 121-594 (т. 2, а.с. 27), рахунок на оплату автомобільних послуг від 10.08.2010 № 66661 (т. 2, а.с. 28), калькуляцію від 11.08.2010 № 8741-С (т. 2, а.с. 29).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме, у вищезазначеній частині.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Платіжним дорученням від 21.08.2013 № 15364 (т. 1, а.с. 2) підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 149,11 грн. Враховуючи, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, сума, яка підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України, становить 99,41 грн. (149,11 грн. * 2 / 3 = 99,41 грн.).

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 94, 98, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень та стягнення переплати ввізного мита.

Визнати протиправною бездіяльність Запорізької митниці Міндоходів щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» надмірно сплачених коштів за вантажною митною декларацією від 12.08.2010 № 112030000/2010/019925 у сумі 4 290,10 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто гривень 10 копійок), за вантажною митною декларацією від 13.08.2010 № 112030000/2010/019982 у сумі 2 807,53 грн. (дві тисячі вісімсот сім гривень 53 копійки), що у загальному розмірі складає 7 097,63 грн. (сім тисяч дев'яносто сім гривень 63 копійки).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (ЄДРПОУ 00186536) переплату ввізного мита у сумі 7 097,63 грн. (сім тисяч дев'яносто сім гривень 63 копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 99,41 грн. (дев'яносто дев'ять гривень 41 копійка) присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (ЄДРПОУ 00186536) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус