Рішення № 42219877, 24.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 Справа № 908/5341/14

м. Запоріжжя

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Лінде Газ Україна" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Киснева, 1, ідентифікаційний код 05761850)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ідентифікаційний код 00191158, засоби зв'язку: 0629-22-74-63)

про стягнення 30 809, 40 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Клецька В.С., довіреність № 149 від 28.10.2014р.

від відповідача: Мороз Є.О., довіреність № 09-18/3745 від 02.06.2014р.

ПуАТ "Лінде Газ Україна" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПуАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за типовим договором № 2001/089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р. в сумі 30 809, 40 грн.

Відповідно до Витягу з реєстру автоматизованого розподілу справ від 01.12.2014р. автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл та справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 530, 610, 692 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 49, 54, 61, 66, 82 ГПК України.

Ухвалою від 02.12.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5341/14, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 24.12.2014р. о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 24.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 29.12.2014р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 24.12.2014р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.4-7), та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за типовим договором № 2001/089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р. в сумі 30 809, 40 грн., а саме: 30 408, 00 грн. основного боргу та 401, 40 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору № 2001/089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р. він передав відповідачу товар на загальну суму 30 408, 00 грн.

Проте, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за даним договором та оплату отриманого товару не здійснив.

Таким чином, сума основного боргу складає 30 408, 00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачу додатково нараховано 401, 40 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.12.2014р. підтримав відзив на позовну заяву від 22.12.2014р. № 09-914 та зазначив, що у відповідача не настав обов'язок щодо сплати отриманого за договором № 2001/089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р. товару, оскільки позивач не надав доказів, що підтверджують надання відповідачу повного пакету документів, як це передбачено пунктом 6.4 Договору.

У зв'язку із чим відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПуАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (Покупець) та Публічним акціонерним товариством "Лінде Газ Україна" (Постачальник) укладений типовий договір № 2001089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р. за умовами якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали (Ресурси) на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, кількість, номенклатура Ресурсів вказується в специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1 Специфікації № 1 від 20.01.2014р. визначено, що Постачальник передає, а Покупець приймає та сплачує наступні Ресурси:

Сірководень (газ Н2S), виробник "Linde Gas Germany" об'ємом 50 л, ціна якого за 1 балон складає 25 340, 00 грн. (без ПДВ).

Пунктом 5 Специфікації № 1 визначено, що строк оплати поставлених Ресурсів 100 % по факту постачання з відстрочкою платежу 20 календарних днів та надання Постачальником Покупцеві повного переліку документів, вказаних в п. 6.4 Договору.

За приписами пункту 3.2 Договору, строки поставки Ресурсів зазначаються у Специфікаціях.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що право власності на Ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки Ресурсів.

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата Покупцем Ресурсів здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі.

Оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватись на протязі строку, вказаного в специфікації, який рахується з моменту поставки Ресурсів та надання документів зазначених у пункті 6.4 даного Договору (п.5.2 Договору).

Як вказано у п. 6.4 Договору, Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві до початку приймання Ресурсів оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату Ресурсів;

- транспортні та супровідні документи;

- сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку якщо постачальник не є виробником);

- пакувальні документи;

- сертифікат санітарно - гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законом випадках);

- акт приймання - передачі Ресурсів (в 2-х екземплярах), оформлений зі сторони Постачальника.

Згідно п.6.5 Договору, Покупець вправі відмовитись від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, вказаних в пункті 6.4 даного Договору.

На виконання умов договору № 2001089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 30 408, 00 грн., що підтверджується накладною № 4620000717 від 29.07.2014р. на суму 30 408, 00 грн. та довіреністю № 007723 від 28.07.2014р. на отримання цінностей (а.с.17 - 19).

Проте, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором та не здійснив оплату за поставлений товар на загальну суму 30 408, 00 грн.

22.10.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо оплати заборгованості за договором № 2001/089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р. в сумі 30 408, 00 грн. та 401, 40 грн. пені, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.20-24).

Доказів оплати зазначеної суми сторонами суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України.

Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є типовий договір № 2001089ЛМ /306- 45 від 20.01.2014р. який за своїм змістом є договором поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар на суму 30 408, 00 грн. отриманий відповідачем, про що свідчать накладна № 4620000717 від 29.07.2014р. та довіреність на отримання цінностей № 007723 від 28.07.2014р.

Пунктом 5 Специфікації № 1 встановлено, що строк оплати поставлених Ресурсів 100 % по факту постачання з відстрочкою платежу 20 календарних днів та надання Постачальником Покупцеві повного переліку документів, вказаних в п. 6.4 Договору.

В свою чергу, в п.6.5 Договору сторони передбачили, що Покупець вправі відмовитись від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, вказаних в пункті 6.4 даного Договору.

Відповідач не відмовився прийняти товар від позивача за накладною № 4620000717 від 29.07.2014р. та жодних претензій з приводу неотримання повного переліку документів, вказаних в п.6.4 Договору, не висував.

Отже, прийняття відповідачем товару за накладною № 4620000717 від 29.07.2014р. свідчить про дотримання Постачальником (позивачем) приписів п. 6.4 Договору щодо надання Покупцю (відповідачу) відповідних документів.

Господарський суд звертає увагу відповідача також на наступне.

Згідно ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не встановлював позивачу жодного строку для передання документів, передбачених в п.6.4 Договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 ГК України унормовано, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за типовим договором № 2001089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПуАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" не виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором № 2001089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 30 408, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 401, 40 грн. пені.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як зазначено в п. 7.2 типового договору № 2001089ЛМ/306-45 від 20.01.2014р., у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але на більше подвійної облікової ставки НБ, що діяла у відповідному періоді.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем у позовній заяві, та не виходячи за межі періоду, який визначено позивачем (а.с. 5), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 30 408, 40 грн. за період з 19.09.2014р. по 22.10.2014р. (33 дні прострочки) пеня складає 401, 39 грн.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 401, 39 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 401, 39 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 0, 01 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ідентифікаційний код 00191158, засоби зв'язку: 0629-22-74-63) на користь Публічного акціонерного товариства "Лінде Газ Україна" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Киснева, 1, ідентифікаційний код 05761850) 30 408 (тридцять тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 401 (чотириста одну) грн. 39 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 0 (нуль) грн. 01 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 29.12.2014р.

Суддя В.М. Соловйов