Рішення № 4221937, 14.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/318

14.07.09

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк”

до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „АРМА”

про стягнення 5 737 879,95 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Корабельнікова І.В.–представник за довіреністю № 1666 від 09.11.2005;

від відповідача: Громадюк О.Р. –представник за довіреністю № 137 від 21.04.2009 року;

.

встановив :

Відкрите акціонерне товариство „Банк „Демарк” (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „АРМА” (відповідач) заборгованості в сумі 5 737 879,95 грн. за генеральною угодою № 1627 про порядок здійснення міжбанківських операцій від 04.11.2004 (далі –Генеральна угода).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в рамках Генеральної угоди між позивачем та відповідачем 09.10.2008 укладено угоду про надання міжбанківського кредиту, шляхом обміну повідомленнями по системі SWIFT в форматі МТ-320. Відповідно до зазначеної угоди від 09.10.2008 позивач та відповідач досягли згоди про надання позивачем відповідачу 5 000 000,00 грн. по 16.10.2008 року зі сплатою 26775,96 грн., що відповідає 28% річних.

16.10.2008 року сторони дійшли згоди про продовження строку користування відповідачем міжбанківським кредитом сумі 5 000 000,00 грн. до 23.10.2008 року шляхом обміну повідомленнями по системі SWIFT. За час користування міжбанківським кредитом відповідач сплатив позивачу 28688,52 грн., що відповідає 30% річних.

Сторонами неодноразово вносились зміни до угоди про надання міжбанківського кредиту в частині розміру відсоткової ставки та строку користування кредитом, шляхом обміну повідомленнями по системі SWIFT форматі МТ-320.

13.03.2009 року сторони обмінялись повідомленнями по системі SWIFT про продовження строку користування кредитом по 16.03.2009 року зі сплатою 9589,04 грн.

З 16.03.2009 по 17.04.2009 продовження строку користування міжбанківським кредитом здійснювалось кожний день зі сплатою 9589,04 грн. за користування кредитом за кожний день.

Станом на 22.04.2009 року відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань за Генеральною угодою та угодами про надання кредитних коштів, кредит в розмірі 5 000 000,00 грн. позивачу не повернув, а також не сплатив 719178,05 грн. відсотків за користування кредитними коштами.

Позивач нарахував відповідачеві пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 16438,36 грн. та несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 2263,54 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2009 року порушено провадження у справі № 33/318 і призначено до розгляду на 25.06.2009 року.

У судовому засідання 25.06.2009 року представники сторін подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 6 596 804,99 грн., з яких 5 000 000,00 грн. –сума міжбанківського кредиту, 1 342 465,72 грн. - сума несплачених відсотків за користування кредитом, 223 835,61 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 30 503,66 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов визнав та зазначив, що Постановою Правління НБУ № 230 від 16.04.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „АРМА” строком на шість місяців –з 17.04.2009 року до 16.10.2009 року, та просив відстрочити виконання рішення до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто до 16.10.2009 року.

Керуючись ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 14.07.09 для дослідження та оцінки доказів по справі.

У судовому засідання 14.07.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

У судовому засідання 14.07.2009 року представник відповідача визнав заборгованість в частині основного боргу та відсотків, просив відстрочити виконання рішення до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів - до 16.10.2009 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

04.11.2004 між позивачем та відповідачем укладено Генеральну угоду № 1627, відповідно до п.1.1 якої предметом цієї Генеральної угоди є загальні умови здійснення конверсійних операцій, операцій з надання міжбанківських кредитів та депозитів і порядок укладення конкретних угод.

Згідно з п.5.1 Генеральної угоди № 1627 від 04.11.2004 умови угоди, що укладаються відповідно до цієї Генеральної угоди, визначаються в кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між уповноваженими працівниками сторін за допомогою системи Reuters Dealing або інших узгоджених систем зв’язку.

Відповідно до п. 5.2.7. Генеральної угоди № 1627 від 04.11.2004 угода вважається укладеною після того, як уповноважені особи сторін дійшли згоди за всіма істотними умовами угоди, відповідно до п.5.2.3 цього договору та обмінялись підтвердженнями по обумовлених каналах зв’язку (S.W.I.F.T., TELEX).

В рамках Генеральної угоди № 1627 від 04.11.2004 між позивачем та відповідачем 09.10.2008 укладено угоду про надання міжбанківського кредиту, шляхом обміну повідомленнями по системі SWIFT. Відповідно до зазначеної угоди від 09.10.2008 сторони досягли згоди про надання позивачем відповідачу міжбанківського кредиту в розмірі 5 000 000,00 грн. по 16.10.2008 року зі сплатою 26775,96 грн., що відповідає 28% річних.

Позивач зобов’язання за угодою від 09.10.2008 виконав в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 26185(#31511696) від 09.10.08 про перерахування позивачем 5 000 000,00 грн. відповідачу, який знаходиться в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.

16.10.2008 року сторони дійшли згоди про продовження строку користування відповідачем міжбанківським кредитом сумі 5 000 000,00 грн. до 23.10.2008 року шляхом обміну повідомленнями по системі SWIFT в форматі МТ-320, що підтверджується копіями SWIFT-повідомлень, які знаходяться в матеріалах справи. За час користування міжбанківським кредитом відповідач сплатив позивачу 28688,52 грн., що відповідає 30% річних.

Сторонами неодноразово вносились зміни до угоди про надання міжбанківського кредиту в частині розміру відсоткової ставки та строку користування кредитом, шляхом обміну повідомленнями по системі SWIFT в форматі МТ-320.

13.03.2009 року сторони обмінялись повідомленнями по системі SWIFT в форматі МТ-320 про продовження строку користування міжбанківським кредитом по 16.03.2009 року зі сплатою 9589,04 грн.

З 16.03.2009 по 17.04.2009 продовження строку користування міжбанківським кредитом здійснювалось кожний день зі сплатою 9589,04 грн. за користування кредитом за кожний день.

Відповідно до п.п. 5..2.11 Генеральної угоди № 1627 від 04.11.2004 відсотки за користування міжбанківським кредитом нараховуються за період із дня надання міжбанківського кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування міжбанківським кредитом, при цьому день надання і день повернення враховуються як один день. Міжбанківський кредит видається на термін до 30 днів, відсотки нараховуються і сплачуються одночасно з погашенням основної суми.

Відповідно до п.п. 5..2.12 Генеральної угоди № 1627 від 04.11.2004 при нарахуванні відсотків кількість днів у місяці приймається за календарну кількість днів у місяці, а в році –за календарну кількість днів –для української гривні і російського рубля.

Згідно з п. 5.2.17.1.1. Генеральної угоди № 1627 від 04.11.2004 позичальник зобов’язаний повернути кредитору суму міжбанківського кредиту і сплатити відсотки за користування міжбанківським кредитом в термін, встановлений в укладеній угоді.

Відповідач в порушення умов угод про надання міжбанківського кредиту в рамках Генеральної угоди № 1627 від 04.11.2004 зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав.

Станом на 25.06.2009 заборгованість відповідача перед позивачем становить: 5 000 000,00 грн. –сума неповернутого кредиту, 1342465,72 грн. –сума несплачених відсотків за користування кредитними коштами.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за міжбанківським кредитом в розмірі 5 000 000,00 грн. та відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 1 342 465,72 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і визнаний відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 223 835,61 грн. за період з 18.04.2009 по 25.06.2009, а також пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 30 503,66 грн. за період з 18.04.2009 по 25.06.2009.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Постановою Правління Національного банку України НБУ № 230 від 16.04.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „АРМА” строком на шість місяців –з 17.04.2009 року до 16.10.2009 року.

Відповідно до п.2 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки позивачем штрафні санкції нараховані після введення мораторію, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 223 835,61 грн. за період з 18.04.2009 по 25.06.2009, а також пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 30 503,66 грн. за період з 18.04.2009 по 25.06.2009. задоволенню не підлягає.

Судом відхиляється клопотання представника відповідача про відстрочку виконання рішення до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів - до 16.10.2009 року виходячи з наступного.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що положення про мораторій за своєю суттю і є відстрочкою виконання прострочених зобов’язань банку, зокрема, перед кредиторами банку на час дії мораторію, а також забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –кредиторів банку.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 1020,00 грн., на відповідача –24480,00 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 12,52 грн., на відповідача –299,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „АРМА” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41-А, к/р 32000198301 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 380300, код ЄДРПОУ 26379729) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк” (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28; р/р 290958007 в ВАТ „Банк „Демарк”, МФО 353575, код ЄДРПОУ 19357516) суму заборгованості по кредиту в розмірі 5 000 000 (п’ять мільйонів) грн. 00 коп, суму заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 1 342 465 (один мільйон триста сорок дві тисячі чотириста шістдесят п’ять) грн. 72 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 24480 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. та 299 (двісті дев’яносто дев’ять) грн. 98 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в розмірі 254339,27 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 23.07.2009 року.