Рішення № 4221847, 20.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.09 р. Справа № 7/125пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м.Харцизьк

До відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк Торезького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

Предмет спору: укладення договору №491 в редакції позивача.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Коноваленко О.С. - довір.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м.Харцизьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк Торезького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про укладення договору №491 в редакції позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання електричної енергії №491 без дати, з додатками.

У поясненнях №30/841 від 02.06.2009р. позивач зазначив, що спірні пункти договору, які він просить укласти в його редакції, повністю відповідають приписам чинного законодавства.

У поясненнях №30/57 від 25.06.2009р. та у судових засіданнях позивач зазначив, що викладення спірних пунктів у редакції відповідача буде ставити відповідача у більш вигідне становище перед іншими споживачами електроенергії, у тому числі перед іншими виробничими одиницями, які входять до складу юридичної особи Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”.

В заяві №30/841 від 14.07.2009р., поданої в порядку ст..22 ГПК України, позивач уточнив, що спірними пунктами в договорі, які він просить викласти в його редакції, є пункти 4.2.1, 6.1.3, 6.1.7.

Відповідач у відзиві та у судових засідання х позов заперечив, просить відмовити у задоволенні позову та викласти спірні пункти в його редакції, яка викладена в протоколі погодження розбіжностей, посилаючись на тяжкий фінансовий стан.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Позивач направив відповідачу проект договору на постачання електричної енергії №491. (далі по тексту Договір).

Торезьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” разом з листом №803105 від 21.05.2009р. повернуло позивачу проект договору, підписаний зі свого боку разом із протоколом розбіжностей до нього.

Відповідно до протоколу розбіжностей до Договору, відповідач не погодився із п.п.4.2.1, 6.1.3, 6.1.7, 9.1 Договору та просить викласти п.п.4.2.1, 6.1.3, 9.1 викласти в його редакції, а п.6.1.7 виключити із договору.

Разом із листом №30/241 від 12.05.2009р. позивач направив відповідачу копію протоколу розбіжностей та 2 примірники протоколу узгодження розбіжностей до Договору.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до Договору, позивач пропонує залишити спірні пункти - п.п.4.2.1, 6.1.3, 6.1.7 Договору в редакції ТОВ „Донецькобленерго”, з пропозицією щодо викладення п.9.1 в редакції КП „Компанія „Вода Донбасу”, позивач погодився.

В результаті вжитих сторонами заходів, розбіжності стосовно викладення редакції п.п.4.2.1, 6.1.3, 6.1.7 Договору залишилися неврегульованими.

Укладення даного виду договору є обов’язковим для сторін відповідно до п.3 ст.179 Господарського кодексу України.

Пунктом 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Пункт 7 ст.181 Господарського кодексу України встановлює, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона – виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Як вбачається з наведеного, п.7 ст.181 ГК України стосується тільки певного колу осіб та певних відношень та не містить положення стосовно того, що для передачі розбіжностей на розгляд суду необхідна згода іншої сторони.

На виконання вказаних вище приписів, позивач звернувся до суду для врегулювання спору у судовому порядку, у встановлений двадцятиденний строк (12.05.2009р.) після отримання протоколу розбіжностей та у зв’язку з неотриманням від відповідача відповіді або погодженого протоколу узгодження розбіжностей.

Позивач наполягає на викладенні спірних пунктів у його редакції, а саме:

Пункт 4.2.1 Договору в редакції: „За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума грошового збов’язання за цим Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Сума пені, 3% річних з простроченої суми, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції зазначається у розрахунковому документі окремим рядком або в окремому розрахунковому документі”.

Пункт 6.1.3 Договору в редакції: „3 повідомленням споживача (рекомендованим листом, телеграмою або вручення уповноваженій особі споживача під підпис на другому екземплярі повідомлення, корінці повідомлення або в журналі реєстрації повідомлень). Не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

ел<

- відсутності у споживача персоналу обслуговування електроустановок або договору не передбачена правилами користування електричною енергією;

- недопущення споживачем посадових ociб органів, на яких покладено відповідні обов’язки згідно з чинним законодавством, або уповноважених представників постачальника до власних електроустановок, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв’язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електроенергії;

- несплати рахунків, виставлених відповідно до умов договору;

- несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до складеного в установленому порядку акта про порушення;

- невиконання обґрунтованих вимог постачальника щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до умов нормативних документів;

- невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

- порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж;

рс

5л

- в інших випадках, що передбачені чинним законодавством України, зокрема ПКЕЕ.

У paзi усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до відключення) підтверджується належним чином, електроустановки споживача не відключаються

зи

У разі виявлення фактів викрадення електричної енергії визначення розміру відшкодування збитків, завданих Постачальнику здійснюється у відповідності до Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 р. N122 в чинній редакції.”

Пункт 6.1.7 Договору в редакції: „Постачальник, якщо він виконав передбачені законодавством та цим Договором умови запровадження обмежень та відключень споживача від джерел електропостачання, не несе відповідальності за можливі наслідки, пов’язані з таким обмеженням або повним відключенням споживача.

Після усунення споживачем причини відключення електричної енергії, постачальник підключає електроустановки споживача протягом 5 робочих днів з дня оплати споживачем вартості послуг з відключення електроустановок.

Повне відключення чи обмеження споживача в постачанні електроенергії не звільняє його від сплати пені, 3% річних, індексу інфляції за кожний день прострочення терміну сплати платежів по цьому договору, враховуючи день фактичної оплати.”

Відповідач вважає за необхідне викласти пункти 4.2.1, 6.1.3, 6.1.7 Договору в редакції протоколу розбіжностей, зокрема:

Пункт 4.2.1 Договору в редакції: замінити „...пеню у розмірі подвійної облікової ставки...” на „„...пеню у розмірі однієї облікової ставки...”, виключити „...враховуючи день фактичної оплати”.

Пункт 6.1.3 Договору в редакції: виключити підпункт: „несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до складеного в установленому порядку акта про порушення”.

Пункт 6.1.7 Договору: виключити.

При розгляді спору, суд дійшов висновку щодо необхідності викладення Пункт 4.2.1 Договору в редакції позивача, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, яка зазначена позивачем у пункті 4.2.1 Договору, передбачена діючим законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач є монополістом у сфері послуг з електропостачання та укладає типові договори із споживачами електричної енергії, із зазначенням умов відповідальності за порушення грошових зобов’язань у вигляді пені.

Позивач вважає, що застосування по відношенню до відповідача відповідальності за прострочення сплати грошового зобов’язання у вигляді однієї облікової ставки пені із зазначенням цього в п.4.2.1 Договору, він поставить відповідача у більш вигідні умови перед іншими споживачами, що є зловживанням монопольного стану позивача та порушенням приписів чинного законодавства.

Відповідно до ст.29 Господарського кодексу України, зловживанням монопольним становищем вважаються: нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту; обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання; встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів; встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Згідно ст.2 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-ІІІ від 11.01.2001р., цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Статтею 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-ІІІ від 11.01.2001р. передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

З вищенаведених приписів вбачається, що законодавством не передбачено обмежень та виключень щодо застосування відповідальності до підприємств, не зважаючи на фінансовий стан таких підприємств, а отже вищевказані заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

В підтвердження своїх вимог щодо необхідності викладення пункту 4.2.1 в Договорі, позивач також надав суду аналогічні договори №29 від 12.12.2006р. та №132 від 21.06.2004р., які укладені на інші ніж у спірному договорі об’єкти, між тими ж самими юридичними особами (Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” – постачальник електроенергії, Державне обласне комунальне підприємство „Донецькоблводоканал” та Державне виробниче підприємство по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчермет” – споживачі, правонаступником яких (споживачів) є Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”).

У відповідності до вказаних договорів №29 та №132, розмір пені передбачений, як подвійна облікова ставка НБУ, та нараховуються пеня з урахуванням дня здійснення споживачем фактичної оплати суми простроченого платежу.

Аналогічні умови відповідальності ВАТ „Донецькобленерго” передбачені також у договорі №4863/01 від 19.08.2008р., укладеному між позивачем та ДП „Енергоринок”, який є оптовим постачальником електроенергії.

Таким чином, наявність п.4.2.1 договору в редакції позивача урівнює права сторін по договору по відношенню до інших споживачів електричної енергії.

До того ж, як зазначалось вище, позивач є монополістом у сфері послуг з електропостачання та укладає типові договори із споживачами електричної енергії, із зазначенням умов відповідальності за порушення грошових зобов’язань у вигляді пені.

Так, у відповідності до п.4.2.1 типового Договору про постачання електричної енергії, який є додатком №3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28 (далі по тексту ПКЕЕ), розмір пені не визначений, проте прямо вказано, що пеня сплачується „за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати”.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача стосовно викладення п.4.2.1 Договору є недоведеними та необґрунтованими, тоді я к позивач довів ті обставини, на які посилається в частині вимог щодо викладення п.4.2.1 Договору в його редакції.

Також, при розгляді спору, суд дійшов висновку щодо необхідності викладення Пункт 6.1.3 Договору в редакції позивача, виходячи з нижчевикладеного.

Право та обов’язок постачальника електричної енергії щодо відключення або припинення електропостачання споживачам прямо передбачені приписами законодавства, які застосовуються у сфері електроенергетики.

У відповідності до ст.24 Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., порядок обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 п.7.1 ПКЕЕ передбачено, що обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п.7.5 ПКЕЕ, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі:

1) відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок;

2) недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки;

3) несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

4) несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до складеного в установленому порядку акта про порушення;

5) невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів;

7) закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

8) порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, електроустановки споживача не відключаються.

У судовому засіданні відповідач погодився з тим, що спірний п.6.1.3 Договору не суперечить чинному законодавству.

Згідно п.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилається в частині вимог щодо викладення п.6.1.3 Договору в його редакції та запропонована позивачем редакція договору повністю відповідає приписам діючого законодавства.

При розгляді спору, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині викладення Пункту 6.1.7 Договору в редакції позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з нижчевикладеного.

Права та обов’язки сторін, а також їх відповідальність один перед одним прямо передбачені приписами чинного законодавства, які застосовуються для регулювання відносин у сфері електроенергетики.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Розділами 8 та 9 ПКЕЕ передбачені права, обов’язки та відповідальність постачальника та споживача електричної за регульованим тарифом, з яких не вбачається таких умов, які позивач просить викласти п.6.1.7.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач є монополістом у сфері послуг з електропостачання та укладає типові договори із споживачами електричної енергії.

Дослідивши типовий договір про постачання електричної енергії, судом встановлено, що в типовому договорі відсутні обов’язкові умови договору, які викладені позивачем в п.6.1.7 Договору.

Проте, відповідно до п.7.12 ПКЕЕ передбачено, що електропередавальна організація (основний споживач) підключає електроустановку протягом 5 робочих днів з дня оплати власником електроустановки вартості послуг з відключення та підключення електроустановок споживача.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності викладення п.6.1.7 в редакції суду, у відповідності до приписів діючого законодавства, не порушуючи права позивача та відповідача, зокрема:

Пункт 6.1.7 Договору викласти у наступній редакції: „Після усунення Споживачем причин відключення електроенергії, Постачальник підключає електроустановку протягом 5 робочих днів з дня оплати власником електроустановки вартості послуг з відключення та підключення електроустановок споживача”.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 549, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.29, 67, 179, 180, 181, 187, 193, 216-218, Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-ІІІ від 11.01.2001р., Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 30, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м.Харцизьк до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк Торезького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про укладення договору №491 в редакції позивача задовольнити частково.

Викласти пункт 4.2.1 Договору в редакції: „За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума грошового збов’язання за цим Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Сума пені, 3% річних з простроченої суми, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції зазначається у розрахунковому документі окремим рядком або в окремому розрахунковому документі”.

Викласти пункт 6.1.3 Договору в редакції: „З повідомленням споживача (рекомендованим листом, телеграмою або вручення уповноваженій особі споживача під підпис на другому екземплярі повідомлення, корінці повідомлення або в журналі реєстрації повідомлень). Не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

ел<

- відсутності у споживача персоналу обслуговування електроустановок або договору не передбачена правилами користування електричною енергією;

- недопущення споживачем посадових ociб органів, на яких покладено відповідні обов’язки згідно з чинним законодавством, або уповноважених представників постачальника до власних електроустановок, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв’язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електроенергії;

- несплати рахунків, виставлених відповідно до умов договору;

- несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до складеного в установленому порядку акта про порушення;

- невиконання обґрунтованих вимог постачальника щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до умов нормативних документів;

- невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

- порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж;

рс

5л

- в інших випадках, що передбачені чинним законодавством України, зокрема ПКЕЕ.

У paзi усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до відключення) підтверджується належним чином, електроустановки споживача не відключаються

зи

У разі виявлення фактів викрадення електричної енергії визначення розміру відшкодування збитків, завданих Постачальнику здійснюється у відповідності до Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 р. N122 в чинній редакції.”

Викласти пункт 6.1.7 Договору в редакції: „Після усунення Споживачем причин відключення електроенергії, Постачальник підключає електроустановку протягом 5 робочих днів з дня оплати власником електроустановки вартості послуг з відключення та підключення електроустановок споживача”.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк Торезького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, р/с 260003017966023 у філії ГУ ПІБ України в Донецькій області, ІПН 35581056) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі Харцизьких електричних мереж (86700, Донецька область, м.Харцизьк, вул. Адамця, 58, п/р 26005301685311 в Харцизькому відділенні Промінвестбанку України, МФО 334613, ЄДРПОУ 00130932) державне мито у сумі 56 грн. 67 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 208 грн. 33 коп.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

День набрання рішенням чинності вважається днем укладення договору згідно ч.2 ст.187 Господарського кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя