Рішення № 42217991, 26.12.2014, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/4504/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2014 року Червоноградський міський суд Львівської області складі:

головуючого - судді Новосада М.Д.

при секретарі Смолій О.Я.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Слєсаренко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що з 1980 року по 1998 року працював на підприємствах по видобутку вугілля, які входять до складу ДП "Львіввугілля".

Внаслідок тривалої роботи в особливо шкідливих та тяжких умовах праці захворів на професійні захворювання: антракосилікоз І ступеня та емфізему легень ІІ ступеня.

01.11.1998 року роботодавцем (на той час ДВАТ шахта №2 "Червоноградська" було складено акт розслідування професійного захворювання, згідно якого встановлено, що таке виникло внаслідок багаторазового контакту з вугільно-породним шахтним пилом , що перевищував гранично допустимі концентрації.

02.11.1998 року був звільнений з роботи по стану здоров'я.

Згідно заключення Львівської МСЕК №3 від 27.01.1999 р. йому було вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання антракосилікоз.

Подальшими медичними оглядами було підтверджено наявність професійного захворювання та інвалідності.

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК від 07.02.2006 року, йому встановлено ІІІ групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності у зв'язку із профзахворюванням безтерміново.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 40% втратив працездатність внаслідок профзахворювання, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що з 07.07.1980 року працював на шахті №2 "Червоноградська" і був звільнений по стану здоров'я 02.11.1998 року.

Вперше йому було встановлено профзахворювання у 1999 році, але оскільки стан його здоров'я не покращувався він неодноразово звертався за медичною допомогою і 07.02.2006 р. йому було безтерміново встановлено 40% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності.

Змушений проходити медичне лікування, через значну втрату працездатності суттєво змінився його спосіб життя, що негативно відобразилось на здоров'ї. Вважає, суму моральної шкоди у 30000 грн. обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав його представник ОСОБА_2.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення позову заперечив, в обґрунтування яких повідомив, що відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачем не подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва. Також зазначив, що позивачем пропущений трьохрічний термін позовної давності передбачений ЦК України 1963 р..

Окрім цього, представник ДП "Львіввугілля" в заперечення позовних вимог позивача зазначав, що заключення МСЕК було видано на час дії "Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 р. №472, де п.11. передбачено, що максимальний розмір моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних заробітних плат.

Крім цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.07.1980 р. по 19.07.1980 р. працював на шахті №2 "Червоноградська",я кА на даний час входить до скалду ДП "Львіввугілля". Даний факт підтверджується копією трудової книжки виданої на його ім.'я.

За час виконання своїх посадових обов'язків позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів, що підтверджується витягами з історії хвороби наявними у матеріалах справи.

01.11.1998 року комісією ДВАТ шахта №2 "Червоноградська" було складено акт розслідування професійного захворювання, яким встановлено, що останнє виникло внаслідок праці у шкідливих умовах під землею на шахті, та шкідливого впливу вугільно-породного пилу та інших факторів.

Висновком Львівської обласної МСЕК №3 від 27.01.1999 р. позивачу первинно було встановлено 40% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання антракосилікоз. Рекомендоване санітарно-курортне лікування.

Подальшими переоглядами позивачу підтверджено наявність професійного захворювання та наявності ІІІ групи інвалідності. (акти огляду МСЕК №98 від 18.01.2000р., №43 від 08.01.2002 р.,№40 від 15.01.2004 р.

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК, йому без терміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності у зв'язку із профзахворюванням.. (довідка серії ЛВА -2 №013388 таЛВА-1 №236948)

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року, діючого на час виниклих спірних правовідносин, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв"язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважається страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно вимог п. 4 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків" затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993 року №472 відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров"я (потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім"ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 p., ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому було вперше а потім і на безтерміново встановлено 40 % втрати професійної працездатності внаслідок профзахворювання та ІІІ групу інвалідності. Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", строк позовної давності відповідно до норм ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року ) - не застосовується.

Оцінюючи розмір моральної шкоди суд враховує загальний стаж роботи позивача на підземних роботах з шкідливими умовами праці, що складає більше 18 років.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлений його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_1 вперше встановлено 40 % втрати працездатності у зв'язку із професійним захворюванням.

На час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності абзацом 5 пункту 11 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" було встановлено обмеження, щодо розміру відшкодування моральної шкоди, згідно якого, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Тому зазначене обмеження максимального розміру моральної шкоди підлягає до застосування до даних правовідносин.

Окрім цього, дана позиція висвітлена в правовій позиції Постанови Верховного Суду України від 16.05.2012 р., в якій вказано, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід враховувати встановлені законодавством обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди, які були передбачені Правилами на день встановлення потерпілому стійкої втрати працездатності.

Мінімальна заробітна плата у 1998 році становила 74 грн.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 8000 грн. моральної шкоди, так як вимоги про стягнення 30000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП "Львіввугілля".

Керуючись ст. ст. 10, 30, 60, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Львіввугілля", ідентифікаційний код № 32323256 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1 8000 (вісім тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Стягнути, з Державного підприємства "Львіввугілля" 243 (двісті сорок три) грн.. 60 копійок - судового збору (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача -ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -2203000).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М. Д. Новосад