Рішення № 4221764, 15.07.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2009 р. Справа № 6/172/09

м. Миколаїв

За позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а.

До відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва, м. Миколаїв, пр. Миру, 62А.

До відповідача: Міністерства оборони України, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача

Савицька О.Е., довіреність від 06.01.09 р. № 259/01.

Від відповідача

Від відповідача

Кирильчук І.В., довіреність від 19.06.2009 року № 1093.

Представник не з»явився.

ПРЕДМЕТ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 97 203,78 грн., у тому числі 93939,74 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію та 2672,19 грн. –збитки від інфляції, 591,85 грн. - три відсотки річних.

У судовому засіданні представником позивача надано заяву, згідно якої позивач зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості та просить стягнути з відповідача 68234,43 грн. –основного боргу, 2672,19 грн. - збитків від інфляції, 591,85 грн. –3% річних, а також сплачені ним 972,04 грн. держмита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Від відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до судового засідання надійшов відзив, згідно якого він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що він є бюджетною державною установою Збройних сил України та в разі недостатності коштів відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України та на те, що у відповідності до положень договору саме філія Центрального музею є споживачем.

Ухвалою від 30.06.2009 року до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Міністерство оборони України.

Відповідач –Міністерство оборони України вимоги ухвали суду від 30.06.2009 року не виконав, заперечень проти позовних вимог та доказів, що їх обґрунтовують, не надав. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

На підставі ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд,

Встановив:

01.01.2006 року між позивачем (постачальник), філією Центрального музею Збройних сил України (споживач) та відповідачем (платник) було укладено договір № 1216 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям, за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язувався відпускати, споживач зобов’язувався використовувати теплову енергію для об’єктів, перерахованих у додатку № 1 цього договору, а відповідач (платник) зобов’язувався здійснювати оплату рахунків та рахунків-фактур за спожиту споживачем теплову енергію (п. 1.8.).

У відповідності до умов договору позивач відпустив споживачу теплову енергію за термін з 29.10.2008 року по 06.04.2009 року на загальну суму 115 226,64 грн., що підтверджується нарядами на включення та відключення системи опалення. (а. с. 6-9)

Згідно п. п. 1.8., 1.9. договору відповідач повинен здійснювати усі розрахунки щомісячно протягом опалювального періоду або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 30 числа поточного місяця.

Згідно додаткової угоди від 01.01.2009 року до договору № 1216 від 01.01.2006 року передбачено також отримання відповідачем рахунків-фактур за спожиту споживачем теплову енергію та здійснення ним оплати рахунків та рахунків-фактур.

У відповідності до наданих поштових реєстрів (а.с. 19-26) позивачем на адресу відповідача направлялись щомісячні рахунки.

Проте, як свідчить наданий позивачем розрахунок, станом на день звернення до суду з позовом відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за спожиту теплову енергію, у зв’язку з чим за період з 29.10.2008 року по 06.04.2009 року мав заборгованість в сумі 93939,74 грн.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем було визначено розмір трьох процентів річних з простроченої суми, що за період з 01.12.2008 року по 30.04.2009 року становить 591,85 грн., а також визначено суму збитків від інфляції, що за період з 01.12.2008 року по 31.03.2009 року становить 2 672,19 грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, позивач у зв’язку з порушенням його прав та законних інтересів цілком правомірно звернувся до суду з позовом.

Проте представником позивача у судовому засіданні надано заяву, згідно якої позивач зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості та просить стягнути з відповідача 68234,43 грн. –основного боргу, 2672,19 грн. - збитків від інфляції, 591,85 грн. –3% річних, а також сплачені ним 972,04 грн. держмита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи 68234,43 грн. –основного боргу, 2672,19 грн. - збитків від інфляції, 591,85 грн. –3% річних залишились відповідачем несплаченими, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, на підставі ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача і здійснені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (м. Миколаїв, пр. Миру, 62А, код 08029523) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»(м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а, код 31319242) 68234,43 грн. –основного боргу, 2672,19 грн. - збитків від інфляції, 591,85 грн. –3% річних, а також 972,04 грн. держмита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя